17 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13844/23
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії, -
В листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасування рішення Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №31 від 12 травня 2023 “Про відмову вирішення земельних питань”, яким позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
- зобов'язати Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4820982200:12:055:0174;
- зобов'язати Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про безоплатну передачу земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:055:0174 у власність ОСОБА_1 ;
- відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до завершення дії воєнного стану.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в лютому 2022 року позивач звернувся до Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення. 12.05.2023 року рішенням Коблевської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області №31 від 12 травня 2023 року «Про відмову вирішенні земельних питань» позивачу було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі та розроблення такої документації. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки відповідно до п.п.5 п.27 розділу Х Земельного кодексу України передбачено, що забороняється лише безоплатна передача землі у приватну власність, а також надання дозволів на розроблення проектів землеустрою. Разом з тим, зазначеною нормою не заборонено затвердження проекту землеустрою.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу задовольнити; повністю скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву задовольнити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що земельна ділянка щодо якої позивач просить затвердити проект землеустрою сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі що до 24 лютого 2022 року. Відповідно й обмеження функціонування та внесення відомостей до Державного земельного кадастру, запровадженні Законом №2145-ІХ від 24 березня 2022 року та Законом від 12.05.2022 № 2247-ІХ на вже сформовану та зареєстровану земельну ділянку не поширюються. Апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про безоплатну передачу земельної ділянки, суд першої інстанції послався на підпункт 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Однак, судом першої інстанції не взято до уваги приписи ч 9 ст.118 Земельного кодексу України про те, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Враховуючи звернення позивача 07 лютого 2022 року, відповідач мав обов'язок ухвалити рішення в строк до 22 лютого 2022 року, тобто до початку дії правового режиму воєнного стану, запровадження обмежень тощо. Таке недотримання строків прийняття рішення відповідачем призвело до порушення прав позивача. Законодавець Законом № 2145-IX від 24 березня 2022 року не позбавив громадян права на отримання земельної ділянки у власність, а лише відтермінував реалізацію такого права на строк до завершення дії правового режиму воєнного стану. Вказує, що враховуючи тимчасовий характер запроваджених обмежень та за відсутності порушень у проекті землеустрою, відповідач не мав права приймати рішення про відмову в задоволенні заяви про надання земельної ділянки у власність.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 31.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1000-УБД “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою” позивачу разом з іншими громадянами, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
На замовлення позивача ДП “Центр державного земельного кадастру” розроблено проект землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0174 розміром 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Коблівської сільської ради.
07.02.2022 позивач подав до Коблівської сільської ради заяву про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки 4820982200:12:055:0174 та передачі її йому власність.
12.05.2023 Коблівської сільської ради Миколаївської області прийнято Рішення №31 “Про відмову вирішення земельних питань”, яким вирішено відмовити позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, в зв'язку з тим, що під час діє венного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що затвердження проекту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок та затверджується однім рішенням, яке не може бути розірване у часі. Одночасно із затвердженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ця земельна ділянка передається у власність, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення посилаючись на п.27 Розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, яким заборонено протягом воєнного стану передавати земельні ділянки у власність, тому спірне рішення прийнято відповідно до критеріїв встановлених ст.2 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 14 Конституції України гарантовано право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Положеннями п."а"-"в" ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно п.“б” ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 ЗК України, згідно з абз.1 ч.1, ч.2 якої встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами ч.ч. 6-7, 9-11 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.
За приписами п.6 ч.3 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.186 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою.
При цьому, з аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №31 від 12.05.2023 року позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в зв'язку з тим, що під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі та розроблення такої документації.
Колегія суддів зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (далі Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в наступному неодноразово продовжено та триває, зокрема, станом на час розгляду справи.
Законом України від 24.03.2022 року №2145-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану”, який набрав чинності 07.04.2022 року, внесено зміни до Розділу X “Перехідні положення” ЗК України, а саме - доповнено пунктами 27 і 28.
Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X “Перехідні положення” ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються, з урахуванням особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Поряд з викладеним, з аналізу наведених вище правових норм слідує, що законодавством регламентовано чіткий порядок та граничні строки, у межах яких суб'єктом владних повноважень повинно бути розглянуто клопотання особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду, а також про затвердження проекту землеустрою.
Водночас, законодавством передбачено можливість прийняття уповноваженим суб'єктом влади за результатами розгляду такого клопотання лише одного з двох рішень: про надання відповідного дозволу або мотивованої відмови в його наданні.
При цьому, підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою, як було вже згадано вище, чітко визначені у ст.186 ЗК України.
Апеляційний суд зауважує, що Закон України №2145-ІХ набрав чинності з 07.04.2022р., тобто починаючи з 07.04.2022р. і до припинення (скасування) воєнного стану в України органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Водночас, позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Окрім того, за правовою позицією Верховного суду, викладеною зокрема у постанові від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акту, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб'єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2022 року позивач звернувся до Коблівської сільської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та передати земельну ділянку у власність площею 2000 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0174.
До заяви позивачем було додано відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки складений ДП “Центр державного земельного кадастру” та витяг з ДЗК про земельну ділянку, тобто всі визначені законом документи.
Тобто, з урахуванням вимог ч.9 ст.118 ЗК України та з огляду на виконання позивачем всіх умов, передбачених законом, відповідач у строк до 21 лютого 2022 року, тобто, задовго до внесення відповідних змін у законодавство, відповідач повинен був прийняти рішення про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідач, не дотримуючись приписів ч.9 ст.118 ЗК України, розглянув заяву позивача лише 12 травня 2023 року, тобто із значним пропуском встановленого ЗК України строку. При цьому, під час такого розгляду Коблівською сільською радою були застосовані норми законодавства, які не підлягали застосуванню, а спірне рішення відповідача не містить будь-яких інших, визначених ЗК України, підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою та передачі позивачу вказаної земельної ділянки у власність, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та наявність правових підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а зворотній висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 року № 389-VIII.
Відтак, з урахуванням згаданих норм пп. 5 п. 27 розд. X “Перехідні положення” ЗК України до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у цій справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Таким чином, оскільки обставини дії в Україні воєнного стану унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання її у власність, то в силу положень ч.3 ст.378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 31 від 12 травня 2023 року “Про відмову вирішенні земельних питань”, в частині відмови ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Коблівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4820982200:12:055:0174 та надання її у власність.
Відстрочити виконання даної постанови у зобов'язальній частині до припинення (скасування) на території України воєнного стану.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик