17 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/11316/23
Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,
повний текст судового рішення
складено 24.11.2023, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Осіпова Ю.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №400/11316/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
11.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просила суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки в розмірі 12236 грн. 71 коп. та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки в розмірі 12236 грн. 71 коп. з 28.03.2023 та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що у 2006 році їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закну України «Про пенсійне забезпечення». Однак, ОСОБА_1 відмовилась від виплат та продовжувала працювати. У березні 2023 року позивачка досягла пенсійного віку, у зв'язку з чим звернулась до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії. За наслідком розгляду відповідного звернення ОСОБА_1 органом Пенсійного фонду призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. Натомість, на думку позивачки, вона має право на призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки, адже їй призначено пенсію за віком, а не переведено з пенсії за вислугу років. Крім того, ОСОБА_1 уважає, що має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з позовними вимогами не погоджувалось та вважало їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву наголошуючи, що з 08.12.2006 ОСОБА_1 перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 31.03.2023 позивачку переведено з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку суб'єкта владних повноважень, у даному випадку має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення нового виду пенсії, а тому показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, цілком правомірно враховано за 2014, 2015, 2016 роки. Також, відповідач уважає, що вимога ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги задоволенню не підлягає, оскільки позивачка до органу Пенсійного фонду із відповідною заявою не зверталась.
Згідно поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області до суду першої інстанції відзивом на позовну заяву, у межах спірних правовідносин має місце переведення з одного виду пенсії на інший, а тому немає підстав для застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки. На думку відповідача, ОСОБА_1 правомірно переведено з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №400/11316/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що при обчисленні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" орган Пенсійного фонду мав застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а семе за 2020, 2021, 2022 роки. Також, окружний адміністративний суд дійшов висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги підлягає задоволенню, адже позивачка зверталась до органу Пенсійного фонду за вирішенням даного питання.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині щодо покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області обов'язку щодо виплати грошової допомоги відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги суб'єкт владних повноважень зазначає, що позивачці пенсія за вислугу років уже приначалась та виплачувалась, а тому немає підстав для нарахування та виплати грошової допомоги, яку передбачено положеннями пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 07.12.2006 ОСОБА_1 звільнено з Миколаївської обласної лікарні за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
08.12.2006 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, 20.12.2006 ОСОБА_1 прийнято на роботу до Миколаївської обласної лікарні.
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 31.03.2023 позивачку переведено з пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Здійснюючи таке переведення органом Пенсійного фонду застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки.
Не погодившись із застосуваним показником середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою від 12.07.2023 щодо здійснення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки, а також виплатити грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
За наслідком розгляду вказаного звернення органом Пенсійного фонду прийнято рішення від 20.07.2023 №29658/03-16 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Не погодившись із вказаним індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
23.11.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1191 «Про затвердження Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати».
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналіз цих норм права дає підстави зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Колегія суддів зазначає, що лише сукупність усіх трьох умов надає особі права на отримання передбаченої пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги.
Водночас, як з'ясовано колегією суддів, до переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" останній з 08.12.2006 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як стверджує скаржник, за період з 08.12.2006 по 19.12.2006 ОСОБА_1 у липні 2007 року виплачено пенсію в сумі 145грн. 78коп.
Жодних доказів, які б спростовували такі обставини матеріали справи не містять.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що намає законодавчо передбачених підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку колегією суддів враховано правові висновки Верховного Суду, які наведено в постанових від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, від 21.03.2024 у справі № 580/2737/23.
Означене у повному обсязі спростовує викладені позивачкою в позовній заяві обґрунтування, а також наведені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні висновки в частині щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання спірної грошової допомоги.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції вказує, що позовна вимога ОСОБА_1 в частині щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, задоволенню не підлягає.
Рішення суду першої інстанції в частині щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки учасниками справи не оскаржується, а тому відповідна правова оцінка таким правовідносинам колегією суддів під час перегляду справи в апеляційному порядку не надається.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Як установлено колегією суддів, викладені Миколаївським окружним адміністративним судом в оскаржуваній частині рішення від 24.11.2023 у справі №400/11316/23 висновки не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувана частина судового акту підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із підпунктом «б» пункту 4 частини 1 статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції, у тому числі, складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
З матеріалів справи убачається, що за звернення до суду першої інстанції із даною позовною заявою, у якій заявлено дві вимоги немайнового характеру ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 2147грн. 20коп. (по 1073грн. 60коп. за кожну вимогу немайнового характеру).
За наслідком перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення окружного адміністративного суду в частині задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає за необхідне змінити розподіл судових витрат.
Беручи до уваги означене, а також те, що в спірних правовідносинах позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково (в частині однієї позовної вимоги немайнового характеру), колегія суддів зазначає, що на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073грн. 60коп.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №400/11316/23 в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, скасувати.
Прийняти у відповідній частині нове судове рішення.
У задоволенні адміністратвиного позову ОСОБА_1 в частині позовної вимоги щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відмовити.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №400/11316/23 залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073(одна тисяча сімдесят три)грн. 60коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов А.В. Крусян