П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14952/23
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової академії (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі № 420/14952/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2008 по 31.12.2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по грудень 2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Військовій академії (м. Одеса). Водночас, в період з 01.01.2008 по 31.12.2015, нарахування грошового забезпечення відповідачем йому здійснювалося не в повному обсязі, а саме було невірно нараховано, а внаслідок чого не у повному розмірі виплачено індексацію грошового забезпечення, зокрема, без врахування базового місяця для її нарахування - січень 2008 року.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідачем було правильно визначено розмір індексації позивача за оскаржуваний ним час у відповідності до норм законодавства, що діяло у відповідний період.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.01.2024 у справі № 420/14952/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 із застосуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.
Зобов'язав Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни No1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення віи?ськовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади віи?ськовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови №1294, а відтак, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2008 є січень 2008 року.
Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової академії (м. Одеса) подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що при розрахунку та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення базовим місяцем є січень 2016 року.
Обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , зокрема, у період з 01.01.2008 по 31.12.2015 проходив службу в Військовій академії (м. Одеса).
Відповідно до витягу із наказу начальника Військовій академії (м. Одеса) від 10.10.2019 № 213 позивача з 10.10.2018 було виключено зі списків особового складу Військової академії та знято з усіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №420/2219/23 визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Водночас, позивач вважає, що при звільненні йому не було здійснено нарахування та виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення також за період з 01.01.2008 по 31.12.2015, а саме із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Як вбачається з наданої позивачем довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , відомості з якої не заперечувались відповідачем під час розгляду справи, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, зокрема, у червні 2009 року, з грудня 2009 року по серпень 2010 року, з лютого 2011 року по серпень 2012 року, з травня 2014 року по грудень 2015 року.
Разом з тим, у вищевказаній довідці не зазначено базовий місяць, який був використаний відповідачем для нарахування та виплати вказаної індексації позивачу у період з 01.01.2008 по 31.12.2015.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо застосування базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення - січень 2008 року за спірний період, та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015, що підлягає застосуванню лише з 01.12.2015, було внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких запроваджено єдиний підхід при проведенні індексації грошових доходів населення.
Враховуючи, що згідно п. 5 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015 року) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення, то вже з 01.12.2015 року діє інша редакція п.5 Порядку №1078, яка передбачає, що у разі підвищення саме тарифних ставок (окладів) осіб, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналізуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося зростання грошових доходів населення, у тому числі й військовослужбовців (за рахунок постійних складових грошового забезпечення), то після прийняття Постанови №1013 в редакції, яка почала застосовуватися з 01.12.2015, базовим місяцем є місяць, у якому відбулося підвищення саме тарифних ставок або окладів, а не будь-якої постійної складової заробітної плати.
Окрім того суд акцентував, що відповідно до п.1 Постанови №1013 передбачалось підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців, а тому з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації з 01.12.2015, починаючи з 01.01.2008 року і включно до 01.03.2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Таким чином, на думку суду, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з 01.12.2015, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
З цього приводу суд також відхилив твердження відповідача у відзиві, що внаслідок прийняття Постанови №1078 базовим місяцем для нарахування та виплати індексації позивачу з 01.01.2008 по 31.12.2015 має бути визначено січень 2016 року.
Разом з тим суд наголосив, що позивачем під час розгляду справи не надавалась інформація, а також докази на її підтвердження, щодо будь-яких змін складових його грошового забезпечення під час проходження ним військової служби у період з 01.01.2008 року по 31.12.2015.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що січень 2008 року не може бути базовим місяцем при нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2008 до 01.12.2015 року, оскільки у вказаний період підставою для проведення індексації було підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких його складових, що не мали одноразового характеру, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2008 до 01.12.2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року, задоволенню не підлягають.
Водночас, щодо позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року, суд вказав, що враховуючи той факт, що з 01.01.2018 і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались, то базовим місяцем для розрахунку індексації в період з 01.12.2015 по 31.12.2015 є січень 2008 року.
Разом з тим, як встановлено судом з наявної в матеріалах справи довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , відповідач нарахував та виплатив (чого не заперечувалось ним під час розгляду даної справи) позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року у розмірі 1 027,99 грн. без урахування базового місяця - січень 2008 року.
З огляду на зазначене суд виснував, що права та інтереси позивача в цій частині адміністративного позову підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, із застосуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Згідно статей 1 та 2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
Відповідно до положень ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст. 2 Закону №1282-ХІІ).
Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (Законом України №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни до ч.1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та цифри « 101» замінено цифрами « 103»).
Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток.
Згідно п.1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
З аналізу наведених вище положень виходить, що правове регулювання виплати індексації визначає конкретну умову - перевищення порогу індексації величиною індексу споживчих цін, через яке виникає право на щомісячне отримання суми індексації у складі грошового забезпечення до настання обставин у вигляді зростання грошового доходу, через що виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації (тобто, повторне зростання грошового забезпечення). З огляду на вказане, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від їх форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України Порядку №1078.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 року по справі №240/4911/18 та 07.08.2019 року по справі №825/694/17.
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема, у період з 01.01.2008 по 31.12.2015 проходив службу в Військовій академії (м. Одеса).
Відповідно до витягу із наказу начальника Військовій академії (м. Одеса) від 10.10.2019 № 213 позивача з 10.10.2018 було виключено зі списків особового складу Військової академії та знято з усіх видів забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №420/2219/23 визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Водночас, позивач вважає, що при звільненні йому не було здійснено нарахування та виплату у повному обсязі індексації грошового забезпечення також за період з 01.01.2008 по 31.12.2015, а саме із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Як вбачається з наданої позивачем довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , відомості з якої не заперечувались відповідачем під час розгляду справи, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, зокрема, у червні 2009 року, з грудня 2009 року по серпень 2010 року, з лютого 2011 року по серпень 2012 року, з травня 2014 року по грудень 2015 року.
Разом з тим, у вищевказаній довідці не зазначено базовий місяць, який був використаний відповідачем для нарахування та виплати вказаної індексації позивачу у період з 01.01.2008 по 31.12.2015.
Спірним в контексті розгляду даної справи є питання визначення відповідачем базового місяця - січень 2008 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01.01.2008 по 31.12.2015.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з такого.
Згідно п. 4 Порядку №1078 (у редакції, що діяла до 15.12.2015) індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв'язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).
Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
З аналізу наведених редакцій положень пункту 5 Порядку № 1078 виходить, що до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.
Апеляційним судом з матеріалів справи, зокрема з довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , встановлено, що позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, зокрема, у червні 2009 року, з грудня 2009 року по серпень 2010 року, з лютого 2011 року по серпень 2012 року, з травня 2014 року по грудень 2015 року.
В той же час, сторонами у справі не заперечувалось, що індексація грошового забезпечення позивача в зазначені у довідці періоди нараховувалась та виплачувалась ОСОБА_1 без застосування базового місяця - січень 2008 року.
Задля визначення поняття складових грошового забезпечення або грошового доходу в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294) (у редакції, що діяла станом на 04.10.2015 року) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Варто зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року, що підлягає застосуванню лише з 01.12.2015 року, було внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких запроваджено єдиний підхід при проведенні індексації грошових доходів населення.
Враховуючи, що згідно п. 5 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015 року) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення, то вже з 01.12.2015 року діє інша редакція п.5 Порядку №1078, яка передбачає, що у разі підвищення саме тарифних ставок (окладів) осіб, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Аналізуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося зростання грошових доходів населення, у тому числі й військовослужбовців (за рахунок постійних складових грошового забезпечення), то після прийняття Постанови №1013 в редакції, яка почала застосовуватися з 01.12.2015, базовим місяцем є місяць, у якому відбулося підвищення саме тарифних ставок або окладів, а не будь-якої постійної складової заробітної плати.
Колегія суддів акцентує, що відповідно до п. 1 Постанови №1013 передбачалось підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців, а тому з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації з 01.12.2015, починаючи з 01.01.2008 і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Відтак, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з 01.12.2015, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Відтак, доводи скаржника - Військової академії (м. Одеса) про те, що внаслідок прийняття Постанови №1078 базовим місяцем для нарахування та виплати індексації позивачу з 01.01.2008 по 31.12.2015 року має бути визначено січень 2016 року є необґрунтованими.
Поміж тим, апеляційний суд зауважує, що позивачем до матеріалів справи не долучено доказів, щодо будь-яких змін складових його грошового забезпечення під час проходження ним військової служби у період з 01.01.2008 по 31.12.2015.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що січень 2008 року не може бути базовим місяцем при нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2008 до 01.12.2015, позаяк у вказаний період підставою для проведення індексації було підвищення грошового забезпечення за рахунок будь-яких його складових, що не мали одноразового характеру, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2008 до 01.12.2015, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року, задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, з урахуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року, суд зауважує наступне.
Поряд з тим, як вже зазначалось апеляційним судом, з прийняттям Постанови № 1013 від 09.12.2015, було змінено порядок проведення індексації, який почав застосовуватися з 01.12.2015, у зв'язку з чим зміна базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення залежала від підвищення посадових окладів.
З огляду на те, що з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались, то базовим місяцем для розрахунку індексації в період з 01.12.2015 по 31.12.2015 є січень 2008 року.
Проте, як вбачається з довідки про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 , та не спростовується відповідачем, відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року у розмірі 1 027,99 грн. без урахування базового місяця - січень 2008 року.
Відтак, враховуючи викладене, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що права та інтереси позивача в цій частині адміністративного позову підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, із застосуванням базового місяця для нарахування індексації - січень 2008 року.
За наведеного, суд першої інстанції правильно виснував про наявність підстав для задоволення позову частково.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційних скарг, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника - ОСОБА_1 на постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 420/11581/23, від 27.07.2022 у справі № 420/24043/21, позаяк згідно з положеннями частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інші доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці скаржниками фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової академії (м. Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі № 420/14952/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк