17 квітня 2024 р. Справа № 520/16382/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 р. (ухвалене суддею Кухар М.Д.) по справі № 520/16382/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Харківській області в частині не видачі Довідки-розрахунку заробітної плати та порушення Конституції України, законів України 889-VIII, № 2657-ХІІ, № 108/95-ВР, № 1105-ХІV, № 2657-ХІІ, № 393/96-ВР; зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області видати ОСОБА_1 , завірену належним чином Довідку-розрахунок заробітної плати (грошового забезпечення, винагороду за трудовим договором укладеним на невизначений строк) для розрахунку виплат з 01.01.2022 р. по 30.11.2023 р. із фактично цифровим вказаним: розміром заробітної плати із зазначенням розміром податку з доходів фізичних осіб, розміром інших нарахувань, у тому числі, в натуральній формі, розміром посадового окладу, розміром надбавки за вислугу років 42 відсотки посадового окладу, розміром надбавки за 6 ранг державного службовця, розміром надбавки за високі досягнення у праці 50 відсотки посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років в державних органах.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав додаткові пояснення, в яких просив встановити правильний предмет позову зі змінами, а саме: зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області видати фізичній особі ОСОБА_1 , завірену належним чином, довідку-розрахунок заробітної плати (грошового забезпечення, винагороду за трудовим договором, укладеним на невизначений строк) для розрахунку виплат за термін з 01.01.2022 р. по 30.11.2022 р., відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 439.
Також апелянт подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив: зобов'язати Головне управління Держпраці у Харківській області видати фізичній особі ОСОБА_1 , завірену належним чином, довідку-розрахунок заробітної плати (грошового забезпечення, винагороду за трудовим договором, укладеним на невизначений строк) для розрахунку виплат за термін з 01.01.2022 р. по 29.11.2022 р., відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 439; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Харківській області в частині невидачі ОСОБА_1 довідки-розрахунку заробітної плати (грошового забезпечення, винагороду за трудовим договором, укладеним на невизначений строк) для розрахунку виплат за термін з 01.01.2022 р. по 30.11.2022 р.
Як вбачається зі змісту заяви про зменшення позовних вимог, в цій заяві апелянт фактично змінив позовні вимоги, які були ним заявлені в суді першої інстанції.
Щодо вищезазначених заяв апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Аналіз вищевказаних норм законодавств вказує, що особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується зі способами захисту права позивача, у зв'язку з чим зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 5 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, відсутні підстави для розгляду апеляційної скарги позивача, із врахуванням вищезазначених заяв апелянта, оскільки не може змінюватися предмет позову під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції після ухвалення судового рішення, яким вказаному предмету позову оцінка не надавалась, а апеляційний суд не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 10.04.2023 р. ОСОБА_1 через урядову «Гарячу лінію» звернувся до Головного управлінням Держпрці у Харківській області з заявою, в якій просив видати довідку «Про доходи» та просив, у зв'язку з тим, що звернення стосується надання невеликого обсягу інформації, яка не потребує пошуку серед значної кількості даних просив терміново його опрацювати та надати відповідь у найскоріший строк на його електронну адресу.
За результатами розгляду вищевказаного звернення позивача, листом Головного управлінням Держпрці у Харківській області листом Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК/2/1072-22 від 09.05.2023 р. заявника повідомлено, що Комісією з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області отримано звернення заявника від 08.04.2023 р. № МІ-15463605, від 10.04.2023 р. № МІ-15471125, від 10.04.2023 р. № МІ-15466477, від 07.04.2023 р. № МІ-15462097, від 07.04.2023 р. № МІ-15462052, від 07.04.2023 р. № МІ-15461888, що надійшли через урядову "гарячу лінію", а також заяви № 10, № 25, № 25/1 та № 26 про нарахування та виплату заробітної плати на підставі листків непрацездатності, а також про видачу довідки про доходи з місця роботи. Заявника повідомлено, що порушені у зверненнях питання потребують додаткового вивчення, тому відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" будуть розглянуті у термін, що не перевищуватиме сорока п'яти днів.
22.05.2023 р. відповідачем на електронну адресу позивача направлено довідку про доходи, складену, відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №192 від 27.08.2004 р.
Позивач повторно 02.06.2023 р. звернувся із заявою про видачу довідки про доходи із зазначенням розмірів: заробітної плати, податку з доходу з фізичних осіб, інших нарахувань, посадового окладу, надбавок за вислуго років, за ранг державного службовця, премії до посадового окладу.
Листом Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК2/1111-22 від 21.06.2023 р. позивачу повторно направлена довідка про доходи, відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 192 від 27.08.2004 р. (у редакції наказу Мінсоцполітики від 05.06.2015 р. № 591).
22.06.2023 р. позивач звернувся до відповідача із заявою по видачу довідки-розрахунку заробітної плати із зазначенням розмірів: заробітної плати, податку з доходу фізичних осіб, інших нарахувань, посадового окладу, надбавок за вислу років, за ранг державного службовця, премії до посадового окладу.
За результатами розгляду вищевказаної заяви позивача, листом Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК/2/1155/22 від 21.07.2023 р. повідомило позивача про те, що листом від 21.06.2023 р. № ХК2/1111-22 надано довідку за період роботи з 01.01.2022 р. по 29.11.2022 р. за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 192 від 27.08.2004 р. (у редакції наказу Мінсоцполітики від 05.06.2015 р. № 591). Відповідач зазначив, що дана довідка не передбачає графи для зазначення окремо розміру посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця.
Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заяви позивача розглянуті відповідачем у встановленим законом строк, видано довідки про дохід, у зв'язку з чим відповідачем не порушено норм чинного законодавства та його дії не порушують права позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із ст. 5 Закону України "Про звернення громадян", звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27.08.2004 р. № 192 в редакції наказу від 05.06.2015 р. № 591, від 22.08.2023 р. та від 21.06.2023 р. затверджено форму довідки про доходи, згідно із якого довідка про доход містить графи: заробітна плата в т.ч. у натуральній формі (грн.) в яких зазначається нараховано та податок з доходів фізичних осіб; інші нарахування, в т.ч. у натуральній формі (грн.) в яких зазначається нараховано та податок з доходів фізичних осіб; сплачені аліменти (грн.).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що форма вказаної довідки не передбачає графи для зазначення окремо розміру посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, премії до посадового окладу.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем видано позивачу довідки про доходи, форма якої затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27.08.2004 р. № 192 в редакції наказу від 05.06.2015 р. № 591, від 22.08.2023 р. та від 21.06.2023 р., за період з січня 2022 року по листопад 2022 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяви позивача розглянуті відповідачем у встановлений законом строк та видано довідки про дохід за формою яка встановлена чинним законодавством.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 р. по справі № 520/16382/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич