17 квітня 2024 р.Справа № 643/12026/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Олійник О.О., пр-т Ювілейний, 38Є, м. Харків, 61005 по справі № 643/12026/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- скасувати постанову серії ЕАТ № 8073313 від 03.11.2023 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції 3 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Кібець Іваном Сергійовичем;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити; стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності серія ЕАТ № 8073313 від 03.11.2023 року з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 по справі № 643/12026/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову про адміністративне правопорушення інспектора 3 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Кібець Івана Сергійовича серії ЕАТ № 8073313 від 03.11.2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП - закрито.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 по справі № 643/12026/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що відеозапис події, яка зафіксована у постанові та надана до суду в якості доказу обґрунтованості винесеної поліцейським оскаржуваної постанови, підтверджує наявність факту керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, є достатнім та відповідає вимогам статті 76 КАС України. Тобто, аналізуючи зміст відеозапису, є всі підстави вважати факт вчинення позивачем правопорушення в частині керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком в темну пору доби.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8073313 від 03.11.2023 року, винесеною інспектором 3 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень, за те, що він 03.11.2023 року об 21 год. 56 хв. в м. Харкові, по вул. Сумській, 126, керуючи транспортним засобом, здійснював рух транспортним засобом з номерним знаком, що не освітлюється, чим порушив п. 2.9.в ПДР України - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, повернутим чи неосвітленим, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що 03.11.2023 року о 21 год. 56 хв. в м. Харкові по вул. Сумській, 126, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Кіа Cerato НОМЕР_1 , з неосвітленим заднім номерним знаком в темну пору доби, чим порушив вимоги п.2.9.в. ПДР України, тому оскаржувана постанова від 03.11.2023 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Відповідно до підпункту 2.9 (в) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73, 74 КАС України.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Слід зазначити, що відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Так, оскаржувана постанова містить посилання на технічний запис, за допомогою якого здійснено відеозапис - Регистратор 70mai, нагрудна бодікамера № 470910.
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, відповідачем надано до суду CD диск, який містить 2 відеофайли: export-kif5c (БК 470910); Video_2023-11-27_11-3538 (70mai).
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що під час відтворення зображення подій, що мали місце 03.11.2023 року за участі позивача, що перенесені на оптичний носій інформації, колегія суддів встановила, що відеофайл export-kif5c (БК 470910) містить відображення лише спілкування поліцейських з позивачем та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому, позивач та працівники поліції перебувають поблизу автомобіля, який не рухається та є припаркованим. При цьому, з відеозапису неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом KIA CERATO д.н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби.
На відеофайлі Video_2023-11-27_11-3538 (70mai) відображено, як поліцейський автомобіль наближається до автомобіля позивача, який є припаркованим на узбіччі дороги із увімкненою аварійною сигналізацію. Отже, з даного відеозапису також неможливо встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом KIA CERATO д.н.з. НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби.
При цьому встановлення факту керування транспортним засобом є визначальним для встановлення об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП яка полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Таким чином, надані відеоматеріали не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами, які б підтверджували обставини, що зазначені в оскаржуваній постанові, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування.
Інших, належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості спірної постанови, відповідачем до суду не надано.
За правовим висновком, викладеним Верховним Судом у справі № 338/855/17 (постанова від 26.04.2018 року), - аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до правової позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 177/525/17 факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відповідачем не надано.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Колегія суддів зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8073313 від 03.11.2023 року, винесена інспектором 3 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Кібець Іваном Сергійовичем, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень, не відповідає вимогам статті 280 КУпАП, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, а також не було з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо дотримання поліцейським всіх вимог закону про забезпечення позивача можливості реалізувати права, визначені статтею 268 КУпАП, не спростовують висновків про відсутність доказів керування особою транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби.
Інші доводи на, які посилався апелянт не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 року по справі № 643/12026/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2024 по справі № 643/12026/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко