17 квітня 2024 р. Справа № 440/16207/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського апеляційного суду на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 05.01.24 по справі № 440/16207/23
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського апеляційного суду
про визнання дій та бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського апеляційного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просив:
- визнати протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду, щодо не належного розгляду звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 18.10.2023р. поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-16280011 з урахуванням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016;
- визнати протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду, щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 18.10.2023р. поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-16280011 з урахуванням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016;
- визнати протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду, щодо не надання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови з урахуванням ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» під час розгляду Заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 18.10.2023р. поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-16280011;
- зобов'язати Полтавський апеляційний суд повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни реєстраційний № ФИ-16280011 від 18.10.2023р., вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.10.2023 позивач через Урядовий контактний центр направив звернення до Президента України Зеленського В.О. , що зареєстроване за № ФИ-16280011, у якому позивач повідомив, що вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України - звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження. За ст. 190 ч. 4 КК України ОСОБА_3 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Позивачем 15.10.2023 подано Апеляційну скаргу на незаконний вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 до Полтавського апеляційного суду, через електронний кабінет системи «Електронний суд». Станом на 18.10.2023р. будь-якого рішення по Апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09. справа № 545/3264/20, Полтавським апеляційним судом - не прийнято, відповідна інформація в його особистому кабінеті системи «Електронний суд» - відсутня, що є неприпустимим фактом та прямим порушенням його прав і ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв'язку з вищевикладеними фактами, вимагав негайно провести службові розслідування по факту не прийняття рішення по Апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 з притягненням до відповідальності винних працівників суду з наданням йому копій матеріалів перевірок для направлення до ЄСПЛ. Вимагав повідомити на якій підставі інформація по Апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20, станом на 18.10.2023р. не відображені в його кабінеті системи «Електронний суд».
На вказану заяву від 18.10.2023, подану через Урядовий контактний центр реєстраційний номер ФИ-16280011, позивачем отримана відповідь від Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України датовану 20.10.2023 за вих. № 22/058336-16 про надсилання за належністю електронного звернення ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду, як відповідача по справі. Крім того, позивач зазначив, що в подальшому Полтавським апеляційним судом, як відповідачем у справі, листом від 30.10.2023 за вих. № 4.11-05/ЕП-908/23 надано формальну відповідь на заяву від 18.10.2023, подану через Урядовий контактний центр реєстраційний номер ФИ-16280011, адже у вказаній відповіді проігноровані питання підняті позивачем, що є прямим порушенням прав позивача та ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011.
Визнано протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду щодо не зазначення роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011.
Зобов'язано Полтавський апеляційний суд повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що при розгляді вищевказаного звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023 Полтавським апеляційним судом ОСОБА_1 надано повну та обгрунтовану відповідь та ретельно досліджено обставини і питання, які порушено заявником ОСОБА_1 у своєму зверненні.
Відповідач зазначає, що 30.10.2023 за вихідним №4.11-05/ЕП-908/23, Полтавським апеляційним судом на електронну адресу ОСОБА_1 , направлено лист, яким повідомлено про те, що відповідно до відомостей автоматизованої системи документообіг) суду КП «Д-3», 16.10.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вирок Полтавською районного суду Полтавської області від 20.09.2023 у кримінальному провадженні №545/3264/20. Станом на 30.10.2023 кримінальне провадження №545/3264/20 до Полтавського апеляційного суду не надходило. ОСОБА_1 роз'яснено, що згідно ст.395 Кримінального процесуального Кодексу України, апеляційна скарга на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, подається через суд, який ухвалив судове рішення та має за формою і змістом відповідати вимогам статті 396 даного Кодексу.
Також, повідомлено, що 18.10.2023 Полтавським апеляційним судом до Полтавського районного суду Полтавської області направлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 у кримінальному провадженні №545/3264/20, для виконання вимог статті 397 Кримінального процесуального кодексу України.
Також роз'яснено, що на підставі вищевикладеного, у Полтавського апеляційного суду відсутні юридичні підстави для проведення службовою розслідування по факту не прийняття Полтавським апеляційним судом рішення по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 у кримінальному провадженні №545/3264/20.
Тобто, відповідач вважає, що Полтавським апеляційним судом не відмовлено у розгляді звернення ОСОБА_1 , а фактично та в повному обсязі розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», надано вчасно повну та обґрунтовану відповідь.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.10.2023 через Державну установу "Урядовий контактний центр" позивач направив звернення за № ФИ-16280011 до Офісу Президента України, у якому зазначив таке: " Президенту України Зеленському В.О . ОСОБА_1 Інвалід війни ЗАЯВА Керуючись ст. 40 Конституції України направляю Вам листа та повідомляю, що вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України - звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження. За ст. 190 ч. 4 КК України ОСОБА_3 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Мною 15.10.2023р. подано Апеляційну скаргу на незаконний вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023. справа № 545/3264/20 до Полтавського апеляційного суду, через електронний кабінет системи «Електронний суд». Станом на 18.10.2023р. будь-якого рішення по Апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20, Полтавським апеляційним судом - не прийнято, відповідна інформація в моєму особистому кабінеті системи «Електронний суд» - відсутня, що є неприпустимим фактом та прямим порушенням моїх прав і ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв'язку з вищевикладеними фактами, вимагаю негайно провести службові розслідування по факту не прийняття рішення по Апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 з притягненням до відповідальності винних працівників суду з наданням мені копій матеріалів перевірок/направлення до ЄСПЛ. Вимагаю повідомити на якій підставі інформація по Апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20, станом на 18.10.2023р. не відображається в моєму кабінеті системи «Електронний суд». Відповідь надати змістовну, а копію Заяви направити до Генеральної прокуратури України для реагування, адже наявні завуальовані прояви Корупції в судовій системі ( адже ОСОБА_3 - незаконно уник від кримінальної відповідальності без реального обмеження волі Справу вимагаю поставити на контроль, відповідь надати лише на поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 для мого подальшого інформування Міжнародних партнерів про тотальну Корупцію в Судовій та Правоохоронній системі України ! Вказана справа буде направлена до Європейського суду з прав людини".
20.10.2023 Департамент з питань звернення громадян Офісу Президента України листом за вих. № 22/058336-16 повідомило ОСОБА_1 про надсилання за належністю на розгляд електронне звернення від 18.10.2023, автор ОСОБА_1 , що надійшло до Офісу Президента України.
Відповідь на вказане вище звернення від 18.10.2023 №ФИ-16280011 надано листом Полтавського апеляційного суду від 30.10.2023 №4.11-05/ЕП-908/23, у якому зазначено: "На виконання листа Департаменту з питань звернень громадян Офіса Президента України від 20.10.2023 щодо заяви ОСОБА_1 від 18.10.2023, яка надійшла до Полтавського апеляційного суду 25.10.2023, в межах своїх повноважень повідомляємо наступне.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3», 16.10.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 у кримінальному провадженні №545/3264/20.
Станом на 30.10.2023 кримінальне провадження №545/3264/20 до Полтавського апеляційного суду не надходило.
Згідно статті 395 Кримінального процесуального Кодексу України, апеляційна скарга на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції, подається через суд, який ухвалив судове рішення та має за формою і змістом відповідати вимогам статті 396 даного Кодексу.
18.10.2023 за вихідним №4.4-30/335/2023 Полтавським апеляційним судом до Полтавського районного суду Полтавської області направлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 у кримінальному провадженні №545/3264/20, для виконання вимог статті 397 Кримінального процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, Полтавський апеляційний суд не вбачає підстав для проведення службового розслідування по факту не прийняття Полтавським апеляційним судом рішення по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 20.09.2023 у кримінальному провадженні №545/3264/20. "
Вважаючи, що Полтавським апеляційним судом допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 18.10.2023, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011, а також щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни від 18.10.2023 № ФИ-16280011, поданого через Урядовий контактний центр, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі - Закон №393/96-ВР).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із ст. 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 5 Закону №393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, а положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Враховуючи, що звернення позивача від 18.10.2023 за № ФИ-16280011 відповідає вимогам статті 5 Закону № 393/96-ВР, а тому підлягало розгляду відповідачем у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч. 3 ст. 7 Закону № 393/96-ВР)
Частиною 1, 2 статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.
Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Колегія суддів провівши аналіз наведених норм Закону № 393/96-ВР, вважає, що звернення, яке відповідає вимогам Закону № 393/96-ВР, повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується зі змістом наданої відповіді, оскільки, на думку позивача, відповідач - Полтавський апеляційний суд під час розгляду звернення позивача від 18.10.2023, направленого через Урядовий контактний центр реєстраційний ФИ-16280011, проігнорував питання підняті позивачем у заяві, що є неприпустимим фактом та суперечить чинному законодавству України, вимогам Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю. Декларації про права інвалідів, практики Європейського суду з прав людини та позиції викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 27,02.2020 справа № 1-247/2018(3393/18).
Так, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 №342/158/17 дійшов висновку, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Дослідивши зміст звернення позивача та відповідь на звернення, яке надано листом Полтавського апеляційного суду від 30.10.2023 за вихідним №4.11-05/ЕП-908/23, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не розглянуто належним чином звернення позивача від 18.10.2023, оскільки не було розглянуто всі питання зазначені у зверненні, а саме щодо не відображення в особистому кабінеті системи «Електронний суд» інформації по апеляційній скарзі на вирок Полтавського районного суду від 20.09.2023 справа №545/3264/20 .
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду звернення позивача від 18.10.2023 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011 та зобов'язати Полтавський апеляційний суд повторно розглянути заяву ОСОБА_1 реєстраційний № ФИ-16280011 від 18.10.2023, подану через Урядовий контактний центр.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Натомість, лист Полтавського апеляційного суду від 30.10.2023 за вихідним №4.11-05/ЕП-908/23, не містить роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Полтавського апеляційного суду, щодо не надання роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення під час розгляду заяви позивача від 18.10.2023.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач правомірності своїх рішень та дій у спірних правовідносинах не довів, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідно визнати протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011, визнати протиправною бездіяльність Полтавського апеляційного суду щодо не зазначення роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011 та зобов'язати Полтавський апеляційний суд, повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 18.10.2023, подане через Урядовий контактний центр реєстраційний №ФИ-16280011.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року по справі № 440/16207/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавського апеляційного суду - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 по справі № 440/16207/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський