17 квітня 2024 року справа №200/2423/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (головуючий суддя І інстанції - Галатіна О.О.), складене у повному обсязі 25 липня 2023 року у справі № 200/2423/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду через електронну адресу з кваліфікованим електронним підписом надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови, викладеної в рішенні від 29.12.2022 року №2937702998, в задоволенні заяви ОСОБА_1 стосовно призначення пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити з 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах з розрахунку повних 30 років вислуги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.12.2022 року №2937702998 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути подання Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській області про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, та призначити та виплачувати з 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» частини 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 07.1992, з розрахунку повних 30 років вислуги.
Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову у повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у позивача відсутня необхідна календарна вислуга років для призначення пенсії, крім того, пакет документів для призначення пенсії отримано управлінням в грудні 2022 року, відтак, підстави для призначення пенсії з грудня 2020 року відсутні.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалалсь. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставину справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням сер. УБД № 002478, виданого у січні 2015 року. з 07 листопада 2001 року до 28 грудня 2020 року проходив військову службу в Службі безпеки України.
Наказом Голови Служби безпеки України від 26 листопада 2020 року № 1634-ОС/дск позивач був звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом «в» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Служби безпеки України та виключений зі списків особового складу наказом т.в.о. начальника ГУСБУ в Донецькій та Луганській області від 28.12.2020 № 551-ОС/дск.
Згідно з довідкою Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській області від 26.09.2022 № 233 та наказом т.в.о. начальника ГУСБУ в Донецькій та Луганській області від 28.12.2020 № 551-ОС/дск (зі змінами внесеними наказом від 15.11.2021 №554-ОС/дск) вислуга років позивача на день виключення із списків особового складу складає: календарна вислуга 23 роки 4 місяці 16 днів, в пільговому обчисленні 7 років 6 місяців 28 днів, всього 30 років 11 місяці 14 днів.
У жовтні 2021 року позивач звернувся до ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях з заявою, у якій просив оформити та направити документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугу років.
Головним управлінням СБУ в Донецькій та Луганській області було підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 29.12.2020 відповідно до вислуги років, яка становить 30 років 11 місяці 14 днів.
29.12.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №2937702998.
Вказане рішення вмотивовано відсутністю: «необхідної календарної вислуги років, передбаченої пунктом “а” статті 12 Закону №2262; недосягненням на день звільнення заявником 45-річного віку, передбаченого пунктом “б” статті 12 Закону №2262».
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України)
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
За приписами статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Постанова № 393).
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.
Європейський суд з прав людини у рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Так, Верховний Суд у складі КАС в постанові від 02 грудня 2021 року у справі № 300/2497/19 пояснив, що умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їхню професійну працездатність.
Таким чином у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не мав календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього був наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів пункту 3 Постанови № 393, тобто: час його служби в календарному обчисленні складав 19 років 08 місяців 01 день, час служби в пільговому обчисленні - 05 років 07 місяців 19 днів. Таким чином, ВС КАС визнав, що загальна вислуга років для призначення пенсії - 25 років 03 місяці 20 днів.
Аналогічну позицію було зазначено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.
В даному випадку, необхідний пільговий стаж позивача складає понад 25 роки, що є достатньою умовою для призначення пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом «а» статті 12 Закону №2262.
В поданні про призначення позивачу пенсії, спрямованому відповідачу, зазначено, що загальна вислуга років позивача станом на 29.12.2020 складала 30 років 11 місяців 14 днів, в календарному обчисленні - 23 років 4 місяці 16 днів, в пільговому обчисленні 7 років 6 місяців 28 днів,
Із зарахуванням вказаного періоду на пільгових умовах вислуга років позивача становила понад 25 календарних років, позивач набув права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту “а” частини 1 статті 12 Закону 2262-ХІІ, що свідчить про обов'язок відповідача щодо призначення пенсії за такою заявою.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо недосягнення 45-річного віку позивачем при зверненні за призначенням пенсії, оскільки пунктом “а” частини 1 статті 12 Закону 2262-ХІІ не передбачена така умова для призначення пенсії, як вік особи, яка звернулась із відповідною заявою до пенсійного органу.
При цьому, пенсійний орган має призначити пенсію позивачу з дати набуття права на неї.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року № 200/2423/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць