17 квітня 2024 року справа №200/13211/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В. , Компанієць І.Д. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 р. у справі № 200/13211/21 (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності , зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якій просив: визнати протиправною бездіяльності щодо виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду не отриманої суми пенсії в сумі 28478 грн. 37 коп., не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за період з 06.11.2020 року по 23.08.2021 року; зобов'язати сплатити за рахунок коштів Пенсійного фонду не отриманої суми пенсії в розмірі 28478 грн. 37 коп., з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за період з 06.11.2020 року по 23.08.2021 року; зобов'язати надати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року позов задоволено частково, а саме суд:
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії в розмірі 28478 грн. 37 коп.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3) сплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму нарахованої пенсії в розмірі 28478 грн. 37 коп.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 908 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що 04.08.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 200/12042/20-а позивачеві було здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії. За результатом перерахунку з 06.11.2020 новий розмір пенсії ОСОБА_1 склав 15730,54 грн. Різниця між розміром виплаченої пенсії, призначеної згідно частини 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та пенсії, призначеної згідно частини 3 ст. 114 Закону № 1058, виплачується згідно Порядку, встановленому статтею 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з Державного бюджету України за умови наявності додаткових коштів на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»
Управління зазначає, що пенсія в розмірі 28478,37 грн. за період з 06.11.2020 по 23.08.2021 нарахована та виплачуватиметься з Державного бюджету України за умови наявності додаткових коштів на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Проте, на теперішній час, з Державного бюджету України не виділені кошти на фінансування сум пенсій для виплати, обчислених органами Пенсійного фонду України.
З урахуванням встановлених у справі обставин та на підставі аналізу зазначених норм права управління дійшло висновку про те, що невиконання в частині виплати суми пенсії за минулі періоди за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням своїх зобов'язань без поважних причин.
Управління зазначає, що органи Пенсійного фонду України лише здійснюють фактичну виплату громадянам коштів, які надходять із Державного бюджету України. Тобто, з огляду на викладене, виплата пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області виключно за рахунок Фонду та інших джерел, визначених законодавством, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Виходячи з вищенаведених норм законодавства, суми пенсії за період з 06.11.2020 по 23.08.2021 року не були закладені до бюджету Пенсійного фонду України та будуть виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
06.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу з заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 80 % заробітної плати.
У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років ОСОБА_1 відповідачем відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року у справі № 200/12072/20-а позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволений: визнані протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до спеціального (пільгового) страхового стажу ОСОБА_1 часу перебування позивача на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та періоду роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”; визнане протиправним та скасоване рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.11.2020 року № 4177 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком; Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2020 року № 4177 про перевід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням: до страхового (загального та спеціального) стажу періоду роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року на підприємстві ВП “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”; до спеціального (пільгового) страхового стажу за провідною шахтарською професією “машиніст гірничих виймальних машин” часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
04.08.2021 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року у справі № 200/12072/20-а відповідачем, здійснений перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з переходом на інший вид пенсії.
За результатом перерахунку з 06.11.2020 року новий розмір пенсії ОСОБА_1 склав 15730 грн. 54 коп. Різниця між розміром виплаченої пенсії, призначеної згідно частини 3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та пенсії, призначеної згідно частини 3 ст. 114 цього закону, виплачується згідно Порядку, встановленому статтею 10 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з Державного бюджету України за умови наявності додаткових коштів на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема,:1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлений обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерел формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час: нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрат.
Статтею 47 Закону №1058-VI визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією.
Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 зазначеної статті, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.
При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.
Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії, однак наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено після прийняття окремого порядку та при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України.
Суд не приймає до уваги вказані посилання відповідача, оскільки положеннями статей 9 та 47 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, що пенсія за віком призначається та виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Жодних змін до Закону № 1058-IV з приводу особливостей виплати пенсіонерам заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось.
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Таким чином, правових підстав для невиплати заборгованості по пенсійним виплатам судом не встановлено.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
У преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Таким чином, суд зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Як зазначалось, Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невиплата пенсії з боку відповідача є грубим порушенням права пенсіонера на пенсійне забезпечення.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 р. у справі № 200/13211/21 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 р. у справі № 200/13211/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 квітня 2024 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.Д. Компанієць
А.В. Гайдар