Справа № 560/21072/23
іменем України
17 квітня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду сина ОСОБА_2 за лютий 2022 року, березень 2022 року та квітень 2022 року у відповідності постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
В обґрунтування позову вказує, що є батьком військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 по день загибелі. Зазначає, що довідками військової частини НОМЕР_2 ІІ від 20.05.2022 №313/УОС/1480д та від 08.06.2022 №313/УОС/2563д підтверджується, що ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у забезпеченні бойових дій по здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувань збройної агресії з 24.02.2022 по 25.05.2022. За змістом довідки від 10.01.2023 №131, яка надана згідно із адвокатським запитом, ОСОБА_2 отримав додаткову винагороду в розмірі: за лютий 2022 року - 0,00 грн, березень 2022 року - 29550,69 грн, квітень 2022 року - 5806,45 грн та травень 2022 року 30000,00 грн. Вважає, що військова частина НОМЕР_1 не видаючи наказ щодо донарахування додаткової винагороди ОСОБА_2 порушує право позивача, як спадкоємця загиблого військовослужбовця. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 11.12.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 08.01.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом подання доказів правонаступництва прав померлого сина ОСОБА_2 , доказів наявності спору щодо виплати додаткової винагороди (копії звернення до відповідача та відповіді на звернення), доказів, які підтверджують право ОСОБА_2 на отримання додаткової винагороди за лютий 2022 року, березень 2022 року та квітень 2022 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, та обґрунтування виплати цієї допомоги позивачу.
На виконання ухвали суду від 08.01.2024 позивач подав до суду заяву, до якої долучив довідки військової частини НОМЕР_3 від 20.05.2022 №313/УОС/1480д та від 08.06.2022 №313/УОС/2563д, відповідно до яких ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувань збройної агресії з 24.02.2022 по 25.02.2022, повідомлення про відкриття спадкової спадщини від 11.11.2023 №1992/02-14 померлого ОСОБА_2 та довідку військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2023 №131 про суми грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Ухвалою від 24.01.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд продовжив розгляд справи.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач вказує, що у своїй діяльності керується наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" та окремими дорученнями Міністра Оборони України від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529 (діяли до 01.06.2022), окремим дорученням МОУ №912/з/29 від 23.06.2022 та постановою КМУ від 28.02.2022 №168, у яких визначений чіткий перелік документів для підтвердження участі військовослужбовця у бойових діях. Зазначає, що довідки видавалися із запізненням, бойові розпорядження не відповідають вимогам актів, що діяли на момент перебування ОСОБА_2 у відряджені. Вказує також, що ОСОБА_2 не надав військовій частині документи, необхідні для отримання виплати, оскільки довідки видані військовими підрозділами суперечать одна одній. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
Ухвалами від 15.04.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотань військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, про витребування документів та про звернення до Верховного Суду з поданням про ухвалення зразкового рішення у типовій справі №560/21072/23 відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 27.05.2022).
Відповідно до довідок військової частини НОМЕР_2 ІІ від 20.05.2022 №313/УОС/1480д та від 08.06.2022 №313/УОС/2563д ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022 і з 01.05.2022 про 25.05.2022.
За вказаний період ОСОБА_2 отримав грошове забезпечення в загальній сумі 151058,96 грн, в тому числі додаткову винагороду в загальному розмірі 95357,14 грн (за лютий 2022 року - 0,00 грн, березень 2022 року - 29550,69 грн, квітень 2022 року - 5806,45 грн та травень 2022 року 30000,00 грн). Зазначене підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 10.01.2023 №131.
Позивач - ОСОБА_1 , який є батьком загиблого ОСОБА_2 , звернувся до суду з цим позовом, вважаючи протиправною бездіяльність щодо видачі наказу про виплату йому, як спадкоємцю загиблого, додаткової винагороди, невиплаченої ОСОБА_2 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
За змістом частин 1 і 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, з 24.02.2022 у військовослужбовці Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Згідно з окремими дорученнями Міністра Оборони України від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 року №248/1529 (діяли до 01.06.22 року) та в подальшому втратили чинність на підставі нового окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/в/29 визначено термін безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених, заходів, який слід розуміти як виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка(який) веде воєнні(бойові) дії у складі діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних(бойових)дій;
бойових(спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових(спеціальних) завдань військовою частиною(підрозділом, утому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу(контрнаступу, контратаки)) підчас перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ(сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); _
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Відповідно до пункту 2.1 Окремого доручення №248/1217, що діяло на момент перебування ОСОБА_2 у відрядженні, за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткову винагороду - в розмірі 100000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах). Порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022.
Для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також для підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи: бойовий наказ (бойове розпорядження); наказ (по стройовій частині); журнал бойових дій (Вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки; список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.
Таким чином, підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини. У випадку відповідності переліченим кваліфікаційним умовам військовослужбовець набував право на отримання додаткової винагороди у порядку постанови № 168 до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Тому, для отримання додаткової винагороди особа має не лише перебувати у зоні бойових дій, а безпосередньо приймати участь у бойових діях у відповідні періоди.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими регулюється розділом XXX вказаного Порядку.
Згідно з підпунктом 1 розділу ХХХ Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до підпункту 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Отже, умовами виплати грошового забезпечення, належного військовослужбовцю, але не отриманого ним до дня смерті (загибелі), його батькам є:
право на виплату грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди в розмірі 100000,0 грн, встановленої Постановою № 168, набуте військовослужбовцем до дня його смерті (загибелі);
грошове забезпечення повинне бути нараховане, але не отримане військовослужбовцем про день його смерті (загибелі);
якщо померлий (загиблий) військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має дітей.
Підставою для видачі наказу про виплату є звернення особи, зазначеної в підпункті 1 розділу ХХХ Порядку №260, про виплату грошового забезпечення, право на яке у військовослужбовця виникло до дня його загибелі (смерті).
У відзиві на позов відповідач вказав, що ОСОБА_2 не звертався до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату додаткової винагороди розмірі 100000,0 грн, встановленої Постановою № 168. Документи, передбачені Постановою № 168 та Окремими дорученням Міністра оборони України №248/1217, для виплати додаткової винагороди ОСОБА_2 до військової частини не надходили. Тому, нарахування зазначеному військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100000,0 грн за період з 24.02.2022 по 25.05.2022 не здійснювалось.
Водночас, позивач не надав докази звернення до відповідача в порядку, встановленому підпунктом 2 розділу ХХХ Порядку №260, з заявою про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000.0 грн, неотриманої його сином ОСОБА_2 та відмови щодо виплати позивачу такої винагороди, а також докази, які підтверджують наявність обставин, передбачених зазначеною нормою, які дають право позивачу, як батькові загиблого військовослужбовця, на отримання зазначеної виплати.
Повідомлення про відкриття спадщини від 11.11.2023 не може слугувати підставою для визнання права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000.0 грн, оскільки з урахуванням приписів статті 1216 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 67 Закону України "Про нотаріат" перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) підтверджує свідоцтво про право на спадщину.
Вирішуючи позовні вимоги, суд враховує таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення N 6-зп від 25 листопада 1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення N 9-зп від 25 грудня 1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).
У Рішенні N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені лише такі рішення, дія, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.
Порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
У постанові від 21 грудня 2018 року у справі 3813/4640/17 Верховний суд зазначив, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 9901/276/19 звернула увагу на те, що у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.
З урахуванням сталої практики Верховного Суду бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди сина ОСОБА_2 за лютий 2022 року, березень 2022 року та квітень 2022 року у відповідності Постанови № 168 може бути визнана протиправною у разі невидачі наказу про виплату такої винагороди нездійснення, підставою для якого слугує відповідна заява особи, зазначеної у підпункті 2 розділу ХХХ Порядку №260.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач не надав докази звернення до відповідача з заявою про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,0 грн, неотриманої його загиблим сином, яке є обов'язковою підставою для розгляду відповідачем питання щодо видачі відповідного наказу.
Зазначене виключає наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати йому зазначеної винагороди.
Тобто, бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, не призвела до порушення прав позивача, задля реалізації яких позивач не вчинив дій, передбачені Порядком №260.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду справи відповідач довів правомірність бездіяльності щодо виплати позивачу додаткової винагороди сина ОСОБА_2 за лютий 2022 року, березень 2022 року та квітень 2022 року у відповідності Постанови № 168. Тому, в задоволенні позову необхідно відмовити.
З врахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук