Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
17 квітня 2024 р. справа № 520/9855/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 про: 1) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.08.2022 року по 12.04.2024; 2) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 18.08.2022 року по 12.04.2024; 3) визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 17.08.2022, виплата якої проведена 12.04.2024; 4) зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 17.08.2022, виплата якої проведена 12.04.2024, -
встановив:
В оформленні матеріалів адміністративного позову виявлено недоліки у вигляді відсутності доказів оплати судового збору, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 161 КАС України та у вигляді оформленні позову без дотримання вимог п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160 КАС України.
У межах поданого одного позову заявником поєднано одночасно декілька різних та самостійних основних вимог як немайнового характеру, так і майнового характеру, а саме: стосовно нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені і стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Суддею виявлено, що в матеріалах справи докази сплати судового збору відсутні.
При цьому, представником заявника зазначено, що оспорювані суми входять до складу грошового забезпечення, є похідними від нього, мають нараховуватися та виплачуватися автоматично, а також ця справа пов'язана з виконанням військового обов'язку, правовідносини пов'язані з цим безпосередньо, отже відповідно до п. 1, 12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не сплачувався.
Стосовно даних тверджень суд зазначає, що за однією із самостійних майнових вимог спір виник з приводу нарахування та виплати заявнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів.
З огляду на зміст ст.2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 і від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 згадано, що "за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях".
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано схожу правову позицію, у силу якої: "Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Наведений правовий висновок відображено і у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є ані окремим видом грошового забезпечення військовослужбовця, ані правовим аналогом платежу з оплати праці (служби).
За змістом норм ст.117 Кодексу законів про працю України право на отримання цього платежу виникає у особи не під час проходження військової служби та не у зв"язку із виконанням обов'язків військової служби, а вже після завершення проходження військової служби та у зв"язку із неналежним виконанням управлінської функції суб"єктом владних повноважень.
Тобто виключним джерелом виникнення згаданого права є не обов'язки особи як військовослужбовця та не зміст прав особи у якості військовослужбовця, а суто подія вчинення суб"єктом владних повноважень протиправного діяння з неналежного виконання обов"язків за ст.47 Кодексу законів про працю України.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для поширення на вимогу про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні норм п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Також на означену вимогу не можуть бути поширені і положення п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", позаяк після припинення військової служби учасник суспільних відносин - громадянин втрачає правовий статус військовослужбовця; не набуває автоматично правового статусу військовослужбовця (або військовозобов'язаного чи резервіста, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори), а вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не має жодного юридичного стосунку до справ, пов'язаних з виконанням військового обов'язку або до справ, пов"язаних із виконанням службових обов'язків.
Так, за викладеними у позові твердженнями, позивача звільнено з військової служби відповідно до наказу №223-ОС від 17.08.2022р.
Згідно із п.3 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Відповідно до п.9 ст.1 цього ж Закону щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Пунктом 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008) визначено, що громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Таким чином, з наведеного слідує висновок, що оскільки станом на момент подання цього позову заявник не є військовослужбовцем, то й, як наслідок, не належить до визначених у п.12 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору.
Аналогічні висновки вкладені у постанові Верховного Суду від 06.12.2018 року у справі №522/8827/17.
Згідно з п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" вимога про зобов'язання нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає оплаті судовим збором у якості майнової вимоги (тобто у розмірі 1% ціни позову).
Отже, з огляду на зміст заявлених вимог та положення Закону України "Про судовий збір" для усунення недоліку заявнику належить розрахувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, указати цю суму у резолютивній частині позову, сплатити судовий збір та подати до суду оригінал документу про сплату судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу від визначеної суми, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою на рахунок - UA678999980313141206084020661, одержувач - ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код одержувача - 37874947, банк одержувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Згідно з п.4 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позові зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В частині вимоги заявника про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позов усупереч наведеним нормам процесуального закону не містить розрахунку конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на обставини обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилання на докази обчислення конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вимоги про виплату конкретної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Оскільки позов не відповідає вимогам п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.3 ст.161, ч.4 ст.161 КАС України, то позов має бути залишений без руху відповідно до ст.169 КАС України з встановленням строку для усунення недоліків.
Виявлені судом недоліки в оформленні позову у жодному випадку не можуть бути кваліфіковані у якості прояву надмірного формалізму, бо унеможливлюють відправлення правосуддя у даному спорі через об"єктивну неможливість виконання судом ч.1 ст.171, п.4 ч.1 ст.244, п.1 ч.5 ст.246 КАС України.
Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
Позов - залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 2 дні з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху.
Встановити, що способом усунення недоліків є подання до суду оформленого у відповідності до вимог ст.ст.160, 161 КАС України позову за вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; доказів сплати судового збору за вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Роз'яснити, що невиправлення недоліків зумовлює повернення позову.
Копію даної ухвали направити заявникові.
Роз'яснити, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко