Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 квітня 2024 року № 520/38063/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області, яка полягає в невиплаті при звільнені грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (основної - 16 діб, додаткової - 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби в розмірі 11 944,64 грн;
- стягнути з Головного управління національної поліції в Харківській області, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (основної - 16 діб, додаткової - 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, у загальній кількості 32 доби в розмірі 11 944,64 гривень.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем здійснені протиправні дії які полягають в невиплаті при звільнені грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (основної 16 діб, додаткової 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби в розмірі 11 944,64 гривень. Зазначені обставини зумовили звернення позивачці до суду з даним позовом за для захисту своїх порушених прав.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просить в задоволені позову відмовити посилаючись на його безпідставність. Відповідач зазначив, що додаткова відпустка учасникам бойових дій визначена ст. 16-2 розділу ІІІ Закону України «Про відпустки», яка не належить до категорії щорічних відпусток, а от же на неї не поширюються норми передбачені для щорічних відпусток. Така відпустка, на відміну від щорічної відпустки, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій або інваліда війни. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) грошовою компенсацією.Вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 241/2229/20. Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 30.10.2018 за №284 о/с був звільнений з 31.10.2018 відомості про виплату компенсації за щорічні чергові оплачувані відпустки за 2017 рік в наказі відсутні, тому відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки у кількості 18 діб.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач з 30.12.2010 по 31.10.2018 проходив службу в Національній поліції України. 01.09.2015 позивачу було надано статус учасника бойових дій та видано посвідчення.
Наказом Головного управління національної поліції в Харківській області від 30.10.2018 за № 284 о/с позивача звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.12.2018 з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку за період з 01.01.2018 по 31.10.2018 у кількості 28 діб.
Компенсація нарахована і виплачена у листопаді 2018 року в сумі 8533,95 гривень.
Листом Головного управління національної поліції в Харківській області від 07.03.2023 № 67аз/119-12/01-2023 на адвокатський запит, було повідомлено що ОСОБА_1 під час проходження служби з 07.11.2015 по 30.10.2018 щорічну чергову оплачувану основну та додаткову відпустки за 2016 рік використав повністю, за 2017 рік щорічну чергову оплачувану основну та додаткову відпустки використав частково ( невикористана частина 16 діб основної, та 2 доби додаткової). За невикористану частину щорічної чергової відпустки за період з 01.01.2018 до 31.10.2018 виплачено компенсацію при звільненні у кількості 28 діб. Крім того, позивач за 2016 та 2017роки додаткову оплачувану відпустку, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» використав 14 діб.
Листом Головного управління національної поліції в Харківській області від 30.11.2023 за № 213аз/119/05/29-2023 на адвокатський запит зазначено, що компенсація за невикористану частину щорічної відпустки була виплачена за 2018 рік, а компенсація за невикористану частину(16діб основної та 2 доби додаткової) за 2017 рік, а також додаткової відпустки, згідно зі ст. 2 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2018 рік позивачу не виплачувалися. Крім того у відповіді зазначено, що грошова компенсація за невикористану відпустку за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Позивач вважаючи свої права порушеними звернувся до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260, у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби в поліції).
Закон № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв?язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР установлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно зі статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон № 580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.
Частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина друга статті 92 Закону № 580-VIII).
Статтею 93 Закону № 580-VIII визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських, зокрема:
- тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша);
- тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга);
- за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів (частина третя);
- тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта);
- відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році (частина п'ята);
- чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина сьома);
- поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку (частина восьма);
- поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина дев'ята);
- за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята);
- відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (частина одинадцята).
Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 Розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом ІІІ Порядку № 260 врегульовано окремі питання виплати грошового забезпечення.
Абзацом сьомим пункту 8 Розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 Розділу ІІІ «Окремі питання виплати грошового забезпечення» Порядку№ 260).
З указаного вбачається, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, зокрема, до яких, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 у редакції, яка діяла на час звільнення позивача зі служби), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць (абзац другий пункту 2 Порядку№ 100).
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 жовтня 2018 року у справі № 806/829/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 806/277/16.
З огляду на неврегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260, питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню положення КЗпП України, Закону № 504/96-ВР, Порядку № 100.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18.
Також при розгляді вказаної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 360/4127/19 згідно з якою у рамках спірних правовідносин пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться у частині першій статті 24 Закону № 504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, від 04 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19 та від 31 березня 2021 року у справі № 320/3843/20.
З наведених підстав суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача, що за спеціальним законодавством, якими є Закон № 580-VIII та Порядок № 260, поліцейські мають право на отримання виключно компенсації за невикористану в році звільнення зі служби відпустку.
З наявних в матеріалах справи листа Головного управління національної поліції в Харківській області від 07.03.2023 № 67аз/119-12/01-2023 на адвокатський запит встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби з 07.11.2015 по 30.10.2018 щорічну чергову оплачувану основну та додаткову відпустки за 2016 рік використав повністю, за 2017 рік щорічну чергову оплачувану основну та додаткову відпустки використав частково ( невикористана частина основної 16 діб та 2 доби додаткової). За невикористану частину щорічної чергової відпустки за період з 01.01.2018 до 31.10.2018 виплачено компенсацію при звільненні у кількості 28 діб. Крім того, позивач за 2016 та 2017 роки додаткову оплачувану відпустку, згідно зі ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» використав 14 діб.
Листом Головного управління національної поліції в Харківській області від 30.11.2023 за № 213аз/119/05/29-2023 на адвокатський запит зазначено, що компенсація за невикористану частину щорічної відпустки була виплачена за 2018 рік, а компенсація за невикористану частину (16діб основної та 2 доби додаткової) за 2017 рік, а також додаткової відпустки, згідно зі ст. 2 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» за 2018рік позивачу не виплачувалися.
Проте, всупереч положень статті 24 Закону № 504/96-ВР та статті 83 КЗпП України відповідач при звільненні позивача зі служби в поліції не нарахував та сплатив останньому компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, як основної, так і додаткових.
Суд зазначає, що відсутність в наказі про звільнення відомостей про виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпустки минулих періодів не позбавляє позивача права на отримання відповідної гарантованої трудовим законодавством компенсації, тому жодним чином не впливають на результат розгляду даної справи. Крім того, відповідач наділений повноваженнями на самостійне внесення змін до наказу про звільнення позивача щодо кількості діб невикористаної відпустки.
Що стосується наведених відповідачем ймовірних розрахунків компенсації за невикористані в спірному періоді дні відпустки, то суд не перевіряє правильність таких розрахунків і не дає їм правової оцінки, оскільки, як вже було зазначено вище, на час розгляду цієї справи спірним є право позивача на отримання компенсації за всі дні невикористаної відпустки, а не тільки за рік звільнення. Відповідно питання щодо правильності розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки мають вирішуватися вже після вирішення питання про наявність права на таку компенсацію. До нарахування та виплати цієї компенсації позивачу між сторонами спір щодо правильності здійсненого обрахунку відсутній, а в суду відсутні підстави вважати, що права позивача будуть порушені. Тобто на час розгляду даної справи між сторонами в цій частині спір ще відсутній.
Оскільки суд надає правову оцінку в межах предмету спору, що існує на час розгляду справи, а не того, що ймовірно виникне між сторонами у майбутньому, надання правової оцінки наведеного відповідачем розрахунку компенсації виходить за межі предмета доказування та є передчасним.
З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління національної поліції в Харківській області щодо Головного управління національної поліції в Харківській області, яка полягає в невиплаті при звільнені грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (основної - 16 діб, додаткової - 2 доби) за 2017рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби та зобов'язання Головного управління національної поліції в Харківській області грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (основної - 16 діб, додаткової - 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач протилежного не довів.
Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом періоду служби поліцейського, в якому у нього виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період.
Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яка може бути реалізована в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання поліцейським додаткових відпусток (відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у періоди, передбачені п. 17 і п. 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16-2 Закону України «Про відпустки».
У випадку звільнення поліцейських зі служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, підзаконні акти не можуть суперечити законам. У разі наявності суперечностей між нормами права підзаконного акту та закону, то застосуванню підлягають норми права передбачені законом, який має вищу юридичну силу.
Стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Враховуючи наведене, посилання відповідача на неможливість проведення позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за минулі періоди часу є безпідставними.
Аналогічне застосування норм права здійснено: Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) (провадження №11-550заі19) у постанові від 21.08.2019; Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 у справі №200/18480/21 (адміністративне провадження №К/990/36642/22).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача внести відомості до наказу від 30.10.2018 за №284 о/с про звільнення ОСОБА_1 за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»,щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (основної 16 діб, додаткової 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби.
Оскільки здійснення розрахунку суми компенсації за невикористані 32 доби оплачуваних відпусток за 2017 та 2018 роки належить до компетенції відповідача як роботодавця, а завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, вчинення дій (бездіяльності), тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку, з урахуванням приписів частини 2 статті 9, пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зобов'язує відповідача грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (основної 16 діб, додаткової 2 доби) за 2017рік, додаткової оплачуваної відпустки (14діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсацію за невикористані 32 доби саме в розмірі 11 944,00 грн задоволенню не підлягають.
За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити частково.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області, яка полягає в невиплаті при звільнені ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (основної 16 діб, додаткової 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби.
Зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) внести відомості до наказу від 30.10.2018 за № 284 о/с про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (основної 16 діб, додаткової 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, в загальній кількості 32 доби.
Стягнути з Головного управління національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки (основної 16 діб, додаткової 2 доби) за 2017 рік, додаткової оплачуваної відпустки (14 діб), згідно за ст. 12 п. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2018 рік, у загальній кількості 32 доби.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.