Справа №760/18763/21 2/760/1597/23
10 липня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість:
- за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 51 362,48 грн;
- за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 218,91 грн;
- за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 46 215,89 грн;
- витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33,00 грн;
- судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач є споживачем централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає їй позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Від наданих послуг у встановленому чинним законодавством порядку відповідач не відмовлялася, претензій щодо неотримання чи ненадання послуг не подавала, своєчасно не сплачувала кошти за надані позивачем послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість, яка станом на 01 травня 2021 року становить 46 215,89 грн.
Крім того, на підставі укладеного 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) та Додатків до нього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась до 01 травня 2018 року за послуги з централізованого опалення та за послуги з централізованого постачання гарячої води у сумі 55 581,39 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічно інвентаризації» відомості, що підтверджують право власності/користування об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
28 грудня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача, в якому її представник зазначив, що відповідач дійсно є власником вищевказаної квартири, однак з моменту введення будинку в експлуатацію, у належній їй квартирі ніхто ніколи не проживав, оскільки з середини 2013 року ремонт у квартирі було припинено та не завершено. Комунікації, в тому числі сантехніка, відсутні або не встановлена. Враховуючи, що відповідач проживає в іншому районі міста, ремонт в квартирі багато років не проводиться, необхідності відвідувати квартиру не було, однак після того як представник відповідача ознайомився із позовом, вона поїхала та забрала рахунки, які зберігалися у поштовій скриньці.
Сторона відповідача вказує на те, що у належній їй квартирі встановлені лічильник тепла та два лічильника гарячої води.
Після ознайомлення із позовом, відповідачем було замовлено повірку усіх лічильників та свідоцтвами ДП «Укрметртестстандарт» було підтверджено, що лічильники відповідають вимогам ДСТУ. У подальшому, було подано заяву на опломбування лічильників та здійснення перерахунку наявної заборгованості.
Водночас, представник відповідача вважає, що позивачем усупереч вимогам чинного законодавства не виконувалося щорічне контрольне зняття показань лічильників, докази того, що йому чинились перешкоди у здійсненні такої діяльності у матеріалах справи відсутні.
Так, лічильник тепла знаходиться у загальному коридорі на 24 поверсі, а ключі від шухляди з лічильником завжди є у консьєржа, однак в наданих позивачем відомостях споживача теплової енергії з 2018 по 2021 роки позивач посилається на лічильник тепла моделі ULTRAHEAT T550/UH50 (заводський номер 68875441) або ULTRAHEAT UH50, які не мають жодного відношення до квартири відповідача, оскільки в ній встановлений лічильник тепла марки Engelman SensoStar 2 (заводський номер 235819 75). Таким чином, розрахунок заборгованості за період з 10 травня 2018 року по 01 травня 2021 року наданий позивачем складений на основі неактуальних показань лічильника. Крім того, починаючи з 25 березня 2019 року показання лічильника тепла марки Engelman SensoStar 2 були незмінні, що підтверджується відомостями квартирних теплолічильників за період 2018-2021 року, що велися ТОВ «Житловервіс-Солом'янка», та рахунками-повідомленнями позивача станом на 01 жовтня 2019 року, 01 листопада 2019 року. Отже, позивачем не надано достатніх та допустимих доказів того, що відповідач споживала теплову енергію.
Щодо постачання гарячої води, то згідно розрахунків-повідомлень за період з 01 вересня 2019 рок по 01 червня 2020 року показники лічильників становили ГВП 1 - 0,5; ГВП 3 - 0. Разом з тим, починаючи з 01 липня 2020 року позивач, з невідомих причин, почав обліковувати використання гарячої води по ГВП 1, а з 01 грудня 2020 року навіть без зазначення поточних та попередніх показників. Водночас, у санвузлі, де знаходиться лічильник по ГВП 1 відсутнє будь-яке сантехнічне устаткування. Крім того, згідно актів від 14 грудня 2021 року, довідки ТОВ «Житлосервіс-Солом'янка» від 13 грудня 2021 року показники лічильників гарячої води становлять ГВП 1 - 0,522, ГВП 3 - 0,060, що підтверджує не використання гарячої води у квартирі з 01 жовтня 2019 року та безпідставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за гарячу воду за період з 01 травня 2018 року.
Окрім того, сторона відповідача просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, що виникла до 16 липня 2018 року, оскільки позов було подано до суду 16 липня 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, просив відмовити в задоволенні позову.
19 квітня 2022 року до суду надійшли витребувані докази.
16 травня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що обчислення строків позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01 травня 2018 року відповідачем послуг починається з моменту укладення договору про відступлення права вимоги № 602-18, який було укладено 11 жовтня 2018 року. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості закінчується 11 жовтня 2021 року. Крім того, у зв'язку із запровадження на території України з 12 березня 2020 року карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, строки позовної давності було продовжено, а отже позовна заява подана у межах строку позовної давності.
Крім того, відповідно до вищевказаного договору про відступлення прав вимоги позивач набув право вимоги сплати заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до 01 травня 2018 року до ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу, відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, та з претензією про їх неотримання не зверталася, а тому зобов'язана оплатити спожиті послуги.
Також, первісний кредитор ПАТ «Київенерго» жодних звернень або претензій від відповідача про неотримання/ненадання/не користування послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води або встановлені лічильники за адресою: АДРЕСА_1 позивачу не передавав.
Окрім того, відповідач не надавав показання квартирних засобів обліку води виконавцю, тому розрахунок заборгованості здійснювався відповідно до показань будинкових засобів обліку. Водночас, відповідач кожного місяця отримувала платіжні документи, в яких зазначалися: ПІБ, кількість зареєстрованих осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості, однак з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та перерахунку в спірний період до позивача не зверталася.
Враховуючи вищевикладене, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник останньої зазначив, що позивач помилково вважає, що строк позовної давності має відраховуватись з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги 11 жовтня 2018 року, а тому вимоги в частині стягнення заборгованості до 16 липня 2018 року задоволенню не підлягають через сплив строку позовної давності.
Крім того, вказав, що відповідач визнає, що протягом певного часу не надавав належним чином показники лічильників гарячої води та лічильника тепла. Однак, позивач також не виконував свій обов'язок та не робив щорічне контрольне знаття показань лічильників. Таким чином, якби позивач сумлінно виконував вимоги закону, то був би обізнаний про те, що показання лічильника тепла вже багато років є незмінними та сам міг робити щорічні перерахунки і відміняти нараховану за рік заборгованість. У свою чергу, позивач дійсно не звертався до КП «Київтеплоенерго» із заявами про відмову від комунальних послуг або претензіями про їх неотримання, оскільки не мав та не має наміру від них відмовлятися, а просто їх не споживає.
Також, у відповіді на відзив позивачем були проігноровані надані відповідачем докази на підтвердження того, що вона вже багато років не користується послугами КП «Київтеплоенерго», відповідно, і не має заборгованості у тих розмірах, які заявляє позивач.
Окрім того, відповідач наголосила, що не заперечує проти необхідності сплатити заборгованість, яка могла виникнути за послуги, що реально не споживаються, але мають оплачуватися в силу закону: за абонентське обслуговування, опалення місць загального користування. Така заборгованість буде сплачена після надання позивачем обґрунтованого розрахунку.
Враховуючи викладене, сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
16 травня 2022 року до суду надійшла відповідь позивача на заперечення відповідача, в якій викладено обставини аналогічні тим, що зазначались у відповіді на відзив.
05 липня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких зазначено, що у зв'язку з наданням відповідачем показників індивідуальних засобів обліку гарячої води та теплової енергії в програмному комплексі для проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги було проведено перерахунок нарахувань за відповідні послуги. За наслідками таких перерахунків у відповідача відсутня заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, а заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення становить 46 214,89 грн.
Крім того, відповідачем було направлено пропозицію позивачу щодо врегулювання спору, відповідно до якої вона згодна сплатити за теплову енергію борг у розмірі 12 403,11 грн, що свідчить про те, що відповідач визнає наявність заборгованості за спожиті послуги з опалення.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 3 частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Частинами першою-другою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Суд установив, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 1765.
Таким чином встановлено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачаються позивачем за вказаною адресою.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 01 травня 2021 року, починаючи з 01 травня 2018 року утворилась заборгованість, яка становить 46 215,89 грн.
Крім того, судом установлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, згідно з яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до Додатку № 1 та/або до Додатку № 2 до договору цесії позивач прийняв право вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 за спожиті послуги з централізованого опалення в сумі 51 362,48 грн та послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 4 218,91 грн.
За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Частина сьома статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог вищевказаного Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно зі статтею 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).
За приписом пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з Постановою КМУ № 291 від 03 квітня 2019 року).
Відповідно до пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Судом установлено, що відповідач, якій на праві власності належить вищевказана квартира, будучи споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, від отримання яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася, не виконувала покладений на неї договором і законом обов'язок по оплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого утворилася заборгованість, однак в ході судового розгляду позивачем було здійснено перерахунок заборгованості відповідача з урахуванням наданих нею показників лічильників опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого станом на 01 травня 2021 року розмір заборгованості становить: за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення - 51 362,48 грн та 4 218,91 грн - за послуги з централізованого постачання гарячої води; за спожиті з 01 травня 2021 року послуги з централізованого опалення - 46 215,89 грн.
Заперечень щодо скорегованої суми заборгованості від відповідача не надходило, доказів її погашення матеріали справи не містять, а її посилання на те, що позивачем визначена заборгованість без урахування показань лічильників не знайшли свого підтвердження, оскільки після надання ОСОБА_1 відповідних показань позивачем було здійснено перерахунок нарахованих сум та подано до суду уточнені позовні вимоги, водночас, такі показання були надані під час судового розгляду, а відповідач не заперечувала, що до цього не передавала показання лічильників виконавцю послуг.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, встановлено, що у відповідача наявна заборгованість за надані позивачем житлово-комунальні послуги, що не було спростовано відповідачем.
Разом з тим, стороною відповідача було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно абзацу 1 частини п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.
За правилами статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Так, постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відтак, з цією позовною заявою позивач звернувся до суду 16 липня 2021 року, беручи до уваги вищевикладені вимоги законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, що виникла до 01 травня 2018 року, оскільки його було продовжено.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просить стягнути з відповідача 33 грн витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
В додатках до позовної заяви міститься квитанція від 17 травня 2021 року, з якої вбачається сплата 30 грн за отримання відомостей з державного реєстру речових прав.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом частини першої 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи, що позов задоволено, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн.
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 257, 258, 261, 264, 360, 525, 526, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальній сумі 101 797,28 (сто одна тисяча сімсот дев'яносто сім гривень 28 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270 грн та 30 грн витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відомості про учасників справи:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. площа І. Франка, 5;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає: АДРЕСА_3 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна