15.04.2024 Справа № 756/12170/22
Справа №756/12170/22
Провадження №2/756/319/24
18 березня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участі секретаря судового засідання Косянчук Н.І.,
представника позивача Радея О.А. ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Департамент патрульної поліції звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ «СК «Альфа-Гарант») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що 04.08.2020 приблизно о 18 год. 30 хв., в АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового транспортного засобу Департаменту патрульної поліції «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП ОСОБА_4., та автомобіля «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.11.2020 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 05.02.2021 постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03.11.2020 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому, висновком експертного автотехнічного дослідження № 93/20 від 08.09.2020, який узято до уваги Київським апеляційним судом при ухваленні вищевказаної постанови, встановлено, що дії водія транспортного засобу «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не відповідають вимогам п. 3.2 ПДР України та знаходяться у причинному зв'язку з виникненням ДТП.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу № 200339765 від 27.06.2020.
Згідно з Автотоварознавчим експертним дослідженням № ЕД-19-20/32500-АВ від 16.12.2020 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , становить 79 191,91 грн., вартість відновлювального ремонту вказаного КТЗ без урахування коефіцієнта фізичного зносу, становить 178 921,28 грн.
Згідно з умовами страхового полісу № 200339765 від 27.06.2020 сума страхового відшкодування становить 130 000,00 грн.
До теперішнього часу страхове відшкодування та матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП, позивачу не відшкодовані, у зв'язку з чим, збільшивши позовні вимоги, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду у розмірі 99 729,37 грн.; з відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування у розмірі 79 191,91 грн.
Ухвалою судді від 02.01.2023 було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
10.04.2023 представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кудлюк О.І. надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. Зазначив, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП не доведена, а посилання представника позивача на постанову Київського апеляційного суду від 05.02.2021 у справі № 756/10253/20 як на доказ вини відповідача є хибним, оскільки вказаною постановою не встановлено порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, які б знаходилися у причинному-наслідковому зв'язку з ДТП. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не складався. На час події ДТП, яка мала місце 04.08.2020, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа - Гарант» за полісом № 200339765, страхова сума за шкоду, завдану майну становила 130 000,00 грн. Оскільки, відповідно до висновку про визначення вартості матеріального збитку № ЕД-19-20/32500-АВ від 16.12.2020 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_1 , становить 79191,91 грн., а цивільно-правова відповідальність на момент настання ДТП була застрахована відповідачем і повністю покривається страховою сумою за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому сума заявлених позивачем вимог повинна бути сплачена ТДВ СК «Альфа - Гарант».
20.04.2023 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій останній зазначив, що, вина водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП встановлена висновком експертного автотехнічного дослідження № 93/20 від 08.09.2020, в якому зазначено, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 3.2 ПДР України та знаходилися в причинному зв'язку з виникненням ДТП, яка мала місце 04.08.2020. При цьому, висновок експертного автотехнічного дослідження та постанова Київського апеляційного суду від 05.02.2021 у справі № 756/10253/20 є належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України та містять інформацію щодо предмета доказування.
Ухвалою суду від 14.06.2023 задоволено клопотання представника позивача, залучено до участі у справі у якості співвідповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
29.06.2023 у зв'язку з залученням до участі у справі співвідповідача - ТДВ «СК «Альфа-Гарант», представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог разом з позовною заявою у новій редакції.
07.08.2023 до суду надійшов відзив представника ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якому остання просила відмовити в частині позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант», посилаючись на те, що позивачем було пропущено річний строк, встановлений п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для подання заяви про страхове відшкодування. Страховику не наданий для огляду пошкоджений транспортний засіб, вина водія ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, яка мала місце 04.08.2020, не доведена, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався.
29.11.2023 представником позивача до суду направлені письмові пояснення, в яких останній зазначив, що, дійсно, відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення не складався та останній до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не притягався. Разом з тим, ОСОБА_3 були порушені правила дорожнього руху, зокрема п. 3.2 ПДР України, що встановлено висновком експертного автотехнічного дослідження № 93/20 від 08.09.2020. Крім того, відносно ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2926866 від 04.08.2020 за порушення ним пункту 3.2 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Оскільки відповідно до статті 61 Конституції України особа не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тому відносно ОСОБА_3 не можуть бути складені адміністративні матеріали. Зазначив, що у даній справі річний строк звернення з заявою про страхове відшкодування до страховика пропущено через відсутність рішення суду про визнання водія ОСОБА_3 винним у вчиненні ДТП, яке є обов'язковою умовою для задоволення страховиком заяви про виплату страхового відшкодування. При цьому, на думку представника позивача, основний тягар відшкодування шкоди, причиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Вважає, що за таких обставин позивач може захистити свої порушені права лише шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди в межах строку позовної давності.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кудлюк О.І., у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 з підстав, викладених у відзиві.
Представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
04.08.2020 приблизно о 18 год. 30 хв., в АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового транспортного засобу Департаменту патрульної поліції «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП ОСОБА_4., та автомобіля «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.11.2020 по справі № 756/10253/20 (провадження № 3/756/5318/20) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Київського апеляційного суду від 05.02.2021 вказану постанову Оболонського районного суду м. Києва від 03.11.2020 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з висновком № 93/20 експертного автотехнічного дослідження від 08.09.2020, судового експерта Скорохода К.М., проведеного у справі про адміністративне правопорушення № 756/10253/20, у дорожній ситуації, яка мала місце 04.08.2020 в АДРЕСА_1 , дії водія автомобіля «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 3.2 ПДР України, тому в його діях, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам зазначеного пункту ПДР, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Вказаний висновок складений компетентним експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, є повним і обґрунтованим. Під час розгляду справи на його спростування відповідачами не надано документальних доказів, клопотання про призначення в рамках даної справи автотехнічної експертизи представники відповідачів не заявляли.
Як вбачається з рапорту інспектора ВРОМ ДТП УПП у м. Києві ДПП від 21.05.2021 у зв'язку з тим, що відносно ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 2926866 від 04.08.2020 за порушення ним пункту 3.2 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, враховуючи, що особа двічі не може бути притягнена до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, відносно ОСОБА_3 не складався протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, матеріали по ДТП передано до відділу правового забезпечення УПП у м. Києві.
Разом з тим, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у даному випадку, не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином, закон зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини.
Таким чином, під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 не спростовано належними та допустимими доказами висновку, зробленого експертом за результатами проведення автотехнічного дослідження, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_3 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04.08.2020.
З огляду на викладене, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди наявна вина водія автомобіля «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 .
На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу № 200339765 від 27.06.2020, яким передбачено страхову суму за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн.; франшиза - 1 000,00 грн.
Згідно з Висновком експертного дослідження № ЕД-19-20/32500-АВ від 16.12.2020 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , становить 79 191,91 грн.; вартість відновлювального ремонту КТЗ без урахування коефіцієнта фізичного зносу, становить 178 921,28 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
04.08.2020 ОСОБА_5 звернулась до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про настання страхового випадку.
03.05.2023 представником Департаменту патрульної поліції до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подано заяву про виплату страхового відшкодування.
Листом № 12/2084 від 11.05.2023 ТДВ «СК «Альфа-Гарант» повідомила позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пропуском річного строку подання заяви про виплату страхового відшкодування, а також у зв'язку з тим, що позивачем не надано документів, якими водія забезпеченого транспортного засобу «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні ДТП.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV).
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.
Таким чином, виходячи з принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), суд приходить до висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, з матеріалів справи вбачається, що питання щодо невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 04.08.2020 в АДРЕСА_1 , за участю службового транспортного засобу Департаменту патрульної поліції «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням останнього, та автомобіля «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , було вирішено лише 05.02.2021 постановою Київського апеляційного суду, якою між іншим надано оцінку висновку № 93/20 експертного автотехнічного дослідження від 08.09.2020, у якому встановлено, що у дорожній ситуації, яка мала місце 04.08.2020 в АДРЕСА_1 , дії водія автомобіля «Suzuki Jimmy 13», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 3.2 ПДР України, тому в його діях, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам зазначеного пункту ПДР, які знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
З позовною заявою до водія ОСОБА_3 позивач звернувся до суду 20.12.2022, а з вимогами до страховика - ТДВ "СК "Альфа-Гарант" - 20.04.2023, звернувшись до суду з клопотанням про залучення страхової компанії до участі у справі у якості співвідповідача, тобто позовні вимоги до обох відповідачів заявлено протягом встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Крім того, як убачається з листа ТДВ "СК "Альфа-Гарант", яким страховиком відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, причиною такої відмови є не лише пропуск строку подання заяви про виплату страхового відшкодування, а й відсутність судового рішення, яким би було встановлено вину водія забезпеченого транспортного засобу, у даному випадку ОСОБА_3 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, тобто у настанні страхового випадку, що власне і є підставою для виплати страхового відшкодування.
У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що позивач був позбавлений можливості у позасудовому порядку реалізувати своє право на отримання регламентних виплат від страховика - ТДВ "СК "Альфа-Гарант", навіть у разі звернення у межах річного строку, а тому єдиним способом захисту порушеного права позивача є саме звернення до суду з позовом до винуватця ДТП та його страховика про відшкодування матеріальної шкоди та виплату страхового відшкодування.
Станом на день розгляду вказаної справи страхове відшкодування позивачу не сплачено.
Як вбачається з Висновку експертного дослідження № ЕД-19-20/32500-АВ від 16.12.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 178 921,28 грн., а вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу (64%), тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , становить 79 191,91 грн.
Експертне дослідження № ЕД-19-20/32500-АВ від 16.12.2020 було виконано головним судовим експертом сектору транспортно-товарознавчих досліджень та експертизи військового майна відділу товарознавчих досліджень та експертизи військового майна лабораторії товарознавчих, гемологічних, економічних досліджень ДНДЕКЦ МВС Струком І.А., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової автотоварознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», та виконано з дотриманням вимог «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395.
При проведенні оцінки пошкоджень транспортного засобу «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , експертом використано вказану Методику, відповідно до якої останнім було визначено коефіцієнт фізичного зносу - 0,64 з урахуванням п. 7.37 Методики.
Відповідачами не надано жодних доказів на спростування розміру шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 , визначеної у висновку № ЕД-19-20/32500-АВ від 16.12.2020.
Клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для спростування вищенаведеного висновку під час судового розгляду відповідачами не заявлялися.
Згідно з умовами Полісу № 200339765 від 27.06.2020 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза становить 1 000,00 грн.
Згідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. При цьому п. 36.6 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, за приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Отже, страхова виплата (регламентна виплата) потерпілій особі (страховиком чи МТСБУ) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 Закону умов, а суб'єкт, на якого покладається обов'язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика/МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону).
У цьому висновку суд звертається до правових позицій у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 911/286/20, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 та від 06.02.2018 року у справі № 910/3867/16.
У матеріалах справи відсутні докази проведення позивачем відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 .
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача страхового відшкодування та стягнення з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 62 353,53 грн., яке розраховано виходячи з розміру матеріального збитку, завданого позивачу, зменшеного на суму ПДВ (20%) та суму франшизи, передбаченої полісом обов'язкового страхування (79 191,91-15 838,38-1 000).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Крім того, до такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 369/11812/18 від 11.11.2020 року; № 753/10416/17 від 05.11.2020 року; № 299/3583/15-ц від 04.11.2020 року; № 755/7666/19 від 15.10.2020 року; № 131/709/18 від 30.09.2020 року; № 583/3159/18 від 23.07.2020 року; № 525/1592/18 від 14.07.2020 року; № 200/12295/17 від 30.06.2020 року; № 361/10096/14-ц від 17.06.2020 року; № 201/12712/16-ц від 20.05.2020 року; № 756/2632/17 від 22.04.2020 року; № 447/819/16-ц від 08.04.2020 року; № 643/2224/17 від 18.03.2020 року; № 761/2941/17 від 10.03.2020 року; № 450/446/16-ц від 04.03.2020 року; № 755/5374/18 від 21.02.2020 року; № 648/4308/16-ц від 17.02.2020 року; № 916/2554/17 від 17.01.2020 року.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Отже, аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Таким чином, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
У зв'язку з тим, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_1 (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), згідно з висновком від 16.12.2020, становить 178 921,28 грн., що перевищує суму матеріальної шкоди з урахуванням коефіцієнту зносу (суму страхового відшкодування), яка дорівнює 79 191,91 грн., суд приходить до висновку, що правильним є стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача різниці між сумою відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці.
З урахуванням викладеного з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 99 729,37 грн. (178 921,28-79 191,91).
Інші доводи відповідачів, які наведені у відзивах, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати позивача по сплаті судового збору також підлягають стягненню з відповідачів в дольовому порядку пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Департаменту патрульної поліції страхове відшкодування у розмірі 62 353 (шістдесят дві тисячі триста п'ятдесят три) гривні 53 копійки; витрати по сплаті судового збору у розмірі 864 (вісімсот шістдесят чотири) гривні 62 копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 99 729 (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот двадцять дев'ять) гривень 37 копійок; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) гривні 89 копійок.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Відповідач 1: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ - 32382598, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26.
Дата складення повного судового рішення - 15.04.2024.
Суддя О.О. Тиха