Справа № 710/548/23
Провадження № 1-кп/710/7/24
17.04.2024 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
начальника Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023250360000573 від 13.04.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Товмач Шполянського району Черкаської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, на підставі ст. 89 КК України раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України,
ОСОБА_4 18.03.2023 близько 12.00 год., перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_5 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , отримав зі згоди ОСОБА_5 належний останньому велосипед марки «Україна», вартістю 1000 грн, для поїздки та придбання тютюну за спільною домовленістю. В подальшому поїхавши від ОСОБА_5 на велосипеді останнього, у ОСОБА_4 з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, виник умисел, направлений на привласнення та розтрату чужого майна, яке йому було ввірене, а саме велосипеда «Україна». Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 близько 16.00 год. 18.03.2023 приїхав до ОСОБА_6 на АДРЕСА_2 та продав зазначений велосипед останньому, витративши гроші від продажу на власні потреби. Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 1000 гривень.
У зв?язку зі збройною агресією російської федерації проти України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022«Про введення воєнного стану в України. У подальшому строк дії воєнного стану в державі неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 06.02.2023 №58/2023 « Про продовження воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року на 90 діб. Тобто станом на час вчинення злочину - на території України діяв воєнний стан.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав. Пояснив, що у 2023 році, дати не пам'ятає, він зустрівся з ОСОБА_5 , та вони разом у будинку останнього випивали. Потім вирішили, що потрібно ще придбати випивки та тютюн. ОСОБА_5 дав йому декілька туфель, ліхтарик, щоб він їх здав, а на отримані кошти придбав тютюн та випивку. Щоб було швидше ОСОБА_5 запропонував йому поїхати на його велосипеді. Він не хотів, говорив, що пройдеться, але ОСОБА_5 наполіг та дав йому велосипед. Тому він поїхав на велосипеді. Заїхав до чоботаря здав речі та отримав кошти, на які придбав тютюн та горілку. Потім заїхав по вул. Героїв Крут до хлопця на ім'я ОСОБА_7 та вмовив його купити у нього велосипед. Суму коштів, отриманих за велосипед не пам'ятає, гривень 200-250, але з ними вже до ОСОБА_8 не дійшов.
Крім визнавальних показів обвинуваченого, винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, в межах висунутого обвинувачення, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Показами потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні показав, що весною в 2023 році( точно не пам'ятає), до нього прийшов ОСОБА_4 , з яким вони давно перебувають у дружніх стосунках, вони випили трохи, та він послав ОСОБА_4 за цигарками. Щоб той швидше повернувся, він з власної волі та ініціативи надав йому свій велосипед, щоб він швидше повернувся. Але ОСОБА_4 не повернувся. Він його розшукував, а потім подав заяву до поліції. Зазначив, що претензій до ОСОБА_4 не має.
Показаннями свідка ОСОБА_6 , який у судовому засіданні надав покази: дати не пам'ятає, після обіду, до нього прийшов ОСОБА_4 , якого він знає як жителя м.Шпола, та запропонував йому купити велосипед. Сказав, що це його велосипед. Велосипед був старий, у поганому стані, зеленого кольору. Він погодився на пропозицію та купив велосипед за 200 гривень. У подальшому відремонтував його та продав.
Письмовими доказами:
-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 21.03.2023, відповідно якого ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_4 18.03.2023 близько 12.00 години у домоволодінні по АДРЕСА_3 зловживаючи довірою заволодів велосипедом марки « Україна», темно-зеленого кольору ( а.с. 125),
-даними протоколу огляду предмету від 13.04.2023 за участю потерпілого ОСОБА_5 , в ході якого було встановлено тип велосипеду ( а.с. 126),
Відповідно висновку експерта № СЕ-19/124-23/4527-ТВ від 19.04.2023, ринкова вартість велосипеда марки «Україна», темно зеленого кольору, діаметр колеса 28 см, придатного для використання, станом на 18.03.2023 становить - 1000,00 гривень ( а.с. 133-135).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.04.2023, проведеного зі згоди ОСОБА_5 ( а.с.127) на території домоволодіння по АДРЕСА_3 , слідів пошкодження на вхідних дверях та вікнах не виявлено.
Згідно з заявою ОСОБА_5 від 29.04.2023 ОСОБА_4 шкоду йому відшкодував та він до нього претензій не має.
Суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковані дії ОСОБА_4 за ч.4 ст. 191 КК України, привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 191 КК України кримінальним правопорушенням є привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні.
Суб'єктом привласнення і розтрати, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 191 КК України, може бути осудна приватна особа, яка досягла 16-річного віку і якій майно, що є предметом цього злочину, було ввірене чи перебувало в її віданні.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 « Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і
стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження,
управління, доставки використання або зберігання тощо. При
привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною
особою майна на свою користь, а при розтраті - на користь інших
осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.
При кваліфікації дій обвинуваченого, суд також ураховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 296/3704/16-к, де зазначив, що «ураховуючи такі фактичні данні, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад вказаного кримінального правопорушення, оскільки із визначення поняття крадіжки випливає, що це таємне викрадення чужого майна, а потерпіла ОСОБА_2 добровільно передала свою продукцію племіннику.
При цьому об?єктивна сторона крадіжки виражається в дії - таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна.
Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності чи під охороною якої перебувало майно, що викрадається, або у присутності такої особи непомітно для неї, а також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють акту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, який виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, сильне сп?яніння тощо).
Із суб?єктивної сторони такий злочин передбачає прямий умисел, тобто особа повинна розуміти, що вилучає таке майно таємно.
З огляду на фактичні обставини справи та встановлені в апеляційному суді дані ОСОБА_1 було добровільно передано в розпорядження майно, яке він привласнив. Тобто таке діяння полягає у неповерненні винним чужого майна, яке перебувало у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватися вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище».
Ураховуючи встановлені в судовому засіданні обставини вчинення злочину, зокрема те, що предмет злочину, велосипед марки «Україна», перебував у користуванні обвинуваченого на законних підставах з власної волі потерпілого. Умисел на заволодіння майном у ОСОБА_4 виник після отримання в розпорядження майна, а саме велосипеду «Україна», якого потерпілий надав обвинуваченому з метою пришвидшення його поїздки за дорученням потерпілого. Після здійснення дій (продажу речей та купівлі тютюну і спиртних напоїв), на період яких ОСОБА_4 наданий потерпілим у користування велосипед, обвинувачений транспортний засіб не повернув та продав його іншій особі.
Оцінюючи докази у їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, у результаті всебічного, повного і неупередженого їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення підтвердилися у повному обсязі, пред'явлене обвинувачення доведене повністю. За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд ураховує, що відповідно до ст.50КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого і у відповідності до ч. 2 ст.50КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, судом встановлено: добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, не встановлені.
Відповідно до характеристики, виданої 26.04.2023 депутатом Шполянської міської ради ОТГ ОСОБА_9 , ОСОБА_4 за час проживання за адресою АДРЕСА_1 , зарекомендував себе з негативної сторони, зловживає алкогольними напоями , не має постійного місця роботи, неодноразово був помічений у громадських місцях з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше несудимий. Відповідно до досудової доповіді від 04.07.2023 та витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення від 28.06.2023, ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення є високим, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб є середнім.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який класифікується на момент вчинення, за ч.4 ст.191 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема негативну характеристику за місцем проживання, високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, поряд з тим суд враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставини, що обтяжують покарання, середній ризик небезпеки для суспільства, раніше несудимий, думку потерпілого, який просив застосувати покарання не пов'язане з позбавленням волі, та прокурора, який вважав, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
Ураховуючи всі вказані обставин суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.4 ст.191 КК України, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 ( п'ять) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Суд, відповідно до ст.75КК України приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, з випробуванням, та з покладенням на нього виконання певних обов'язків, які передбачені п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 393 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п'ять) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік.
На підставі ст. ст. 75, 76КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1(один) рік 6 місяців, зобов'язавши його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у розмірі 956,00 гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1