Справа № 711/2574/24
Номер провадження 3/711/936/24
17 квітня 2024 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ААБ № 703154 та серії ААД № 703155) про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого, РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч.5 ст.126 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч.5 ст.126 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що 28.03.2024 року о 18.45 год. в м.Черкаси, по вул. Припортова, 18 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Припортова в напрямку річкового порту, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Пежо 301 д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду та зачепив маршрутку № 36 Богдан А09202 д.н.з. НОМЕР_3 , яка зупинилася для висадки пасажирів на автобусній зупинці «Черьомушки». При ДТП транспортні засоби то отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Крім того, 28.03.2024 року о 18.45 год. в м.Черкаси, по вул. Припортова, 18, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п.2.1.а ПДР України та керував автомобілем, будучи позбавлений права керування транспортними засобами, повторно протягом року. Попередні матеріали направлені до Черкаського районного суду від 06.02.2024 року, діюча постанова про встановлення тимчасового обмеження на боржника у праві керування транспортним засобом від 31.05.2018 року ДВС № ВП 56020791, державний виконавець ОСОБА_2 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.126 ч.5 КУпАП.
Особа стосовно якої складено протоколи про адміністративні праворушення ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Приписами ч.2 ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, однак справи щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.126 КУпАП до таких не відносяться, тому суд, приймаючи постанову за результатами розгляду справи стосовно ОСОБА_1 за його відсутності, не порушив його право на захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, суд виконав свій обов'язок, щодо повідомлення правопорушника та його представника про судовий розгляд справи.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд може провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та за відсутності його представника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративне правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Зазначене дає підстави і зобов'язує суддю розглянути справу без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представника, які не з'являються в судове засідання.
Дослідивши письмові матеріали справи та відео з камер працівників поліції, приходжу до наступних висновків.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Згідно ст.124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як вбачається із змісту диспозиції ст.124 КУпАП, об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого даною нормою, характеризується наступними елементами: діянням тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, яке може бути виражене як у дії так і в бездіяльності; наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; а також причинним зв'язком між наведеними діянням та наслідками.
Відповідно до п.26 постанови пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 - суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до вимог п.1.4 ПДР України - кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ПДР України.
Відповідно до п.2.3.б ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до п.13.1 ПДР України - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що недотримання водієм ОСОБА_1 п.2.3.б, п.12.1, п.13.1 ПДР України призвело до пошкодження транспортних засобів.
Дослідивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, а саме ст.124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 підтверджуються наданими матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 703154; письмовими поясненнями: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , схемою ДТП та іншими матеріалами справи.
Крім того, відповідно до пп.«а» п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до пп.2.4.«а» Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, виражається у повторному протягом року вчиненні будь-якого з порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що згідно матеріалів справи, 28.03.2024 року о 18.45. год. в м.Черкаси по вул.Припортова, 18, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_1 та став учасником ДТП. В ході перевірки його документів встановлено, що останній керував транспортним засобом, будучи позбавлений права керування транспортними засобами, згідно постанови про встановлення тимчасового обмеження на боржника у праві керування транспортним засобом від 31.05.2018 року ДВС № ВП 56020791, державний виконавець ОСОБА_2 Правопорушення вчинене повторно протягом року про що свідчить постанова Черкаського районного суду Черкаської області від 12.03.2024 року.
Суд звертає увагу на те, що повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Слід зазначити, якщо постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 05.10.2023 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, що не утворює повторність по відношенню до ч. 5 ст. 126 КУпАП. Тобто для утворення повторності і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, останній повинен був бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2-4 ст. 126 КУпАП протягом року.
При цьому ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення саме за ч.5 ст. 126 КУпАП, проте суду не надано доказів вчиненням ним протягом року будь-якого з порушень, передбачених ч.ч.2-4 ст. 126 КУпАП, тобто, зміст викладених у протоколі обставин вчинення правопорушення не відповідає змісту диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП, а надані докази на підтвердження інкримінованого правопорушення не є належними та допустимими.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінюючи надані докази, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.5 ст.126 КУпАП, а отже провадження по справі в цій частині підлягає закриттю.
При накладенні стягнення за вчинення адміністративного праворушення за ст.124 КУпАП, відповідно до статей 33-35 КУпАП, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає необхідним притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накласти стягнення у виді штрафу у дохід держави в межах санкції ст.124 КУпАП.
На підставі ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 36, 40-1, 124 , ч.5 ст.126, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст.4 Закону України «Про судовий збір»,
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 605,6 грн.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник