Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1227/24
Номер провадження2/711/838/24
(заочне)
16 квітня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі :
головуючого судді Демчика Р.В.,
при секретарі Кофановій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси справу за позовом адвоката Кучер Юлії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
Адвокат Кучер Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 27 грудня 1997 року ОСОБА_3 як продавець та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , як покупці уклали договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 . Однак, на час укладання зазначеного договору правочини, зареєстровані на біржі не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України «Про товарну біржу», згідно з ч. 2 ст. 15 якого, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Також, станом на 01.01.2013 р. право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано КП «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_2 та ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , 1928 року народження.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2015 року №858 ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_4 частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Наразі позивачі мають намір відчужити належне їм вказане нерухоме майно третім особам. Нотаріусом було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу, оскільки відповідно до норм чинного законодавства договір про купівлю-продажу нерухомого майна на товарних біржах підлягає нотаріальному посвідченню, на підставі чого позивачі звертаються до суду з даним позовом з метою визнання договору купівлі-продажу від 27.12.1997 року дійсним.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
16.04.2024 року від представника позивачів - адвоката Кучер Ю.В.надійшла заяви про розгляд справи без сторони позивача.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши та перевіривши їх доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних встановлених судом обставин.
Судом встановлено, що 27 грудня 1997 року на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія) між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 1992 року народження, ОСОБА_4 , від імені яких на підставі рішення органу опіки та піклування Придніпровського райвиконкому №262 від 15.12.1997 р. та на підставі Доручення посвідченог приватним нотаріусом Черкаського міькрайонного округу Міняйло І.П. 14.11.97 р.за №5567, діє ОСОБА_1 (покупці) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 61.8 кв.м.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст.ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу від 27.12.1997, квартира продана за 17800 грн., які отримані продавцем повністю до реєстрації договору на Біржі.
Зазначений договір купівлі-продажу було зареєстровано на «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія), відповідно протоколу відкритих торгів №1 від 27.1297 року.
ЦК УРСР 1963 року передбачалося, що договір купівлі-продажу повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно зі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
На час укладання спірного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному на той час законодавстві, оскільки згідно зі ст.ст. 224,227 ЦК УРСР 1963 року договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягнуло недійсність договору.
Проте, згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржі мали право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягали наступному нотаріальному посвідченню.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року), а відповідно до ст. 153 ЦК УРСР 1963 року договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Станом на 01.01.2013 р. квартира АДРЕСА_2 зареєстровано у Черкаському обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації, що підтверджується довідкою від 24 травня 2019 року №2846 ЧОО БТІ.
Отже, положення ст. 227 ЦК УРСР 1963 року спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку. Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як ст.15Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.
Згідно зі ст.47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер покупець вказаної квартири ОСОБА_4 .
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 червня 2015 року, посвідченого нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., було заведено спадкову справу № 06/2014 до майна померлого ОСОБА_4 спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , що складається з частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 .
12.06.2015 року право власності на частку в нерухомому майні, а саме квартири АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реє станцію права власності №38978823.
Положеннями ст.15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Оскільки вказаний договір повністю виконаний сторонами, не містить умов, які б суперечили закону, зареєстрований на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Черкаська філія), суд вважає за можливе поновити порушене право позивачів на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» визначено, що суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора, вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності, передбачені законом обмеження. Крім того, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. У відповідності до діючого на даний час законодавства - а саме ст.204 ЦК України «правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».
З огляду на викладене, суд вважає, що під час вчинення спірного правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, усі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1997 році, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позов адвоката Кучер Юлії Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 27.12.1997 оку на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , від імені яких на підставі рішення органу опіки та піклування Придніпровського райвиконкому №262 від 15.12.1997 р. та на підставі Доручення, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. 14.11.97 р. за №5567, діяв ОСОБА_1 , зареєстрований на товарній біржі «Українська біржа нерухомості» (черкаська філія) відповідно до Протоколу відкритих торгів №1 від 27.12.1997 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Р. В. Демчик