Справа № 570/1370/24
Номер провадження 3/570/829/2024
15 квітня 2024 року м.Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Красовський О.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , не працюючої, паспорт ID-картка № НОМЕР_1 виданий 19.09.2023 р., органом 5624, за ч.1 ст.184 КУпАП, -
Згідно протоколу, 08.03.2024 року близько 10 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , було встановлено, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої батьківські обов'язки, внаслідок чого малолітню ОСОБА_2 , 2011 р.н., 07.03.2024 року госпіталізували в РОДЛ з діагнозом: суїцидальна спроба, загальне переохолодження, отруєння алкоголем, чим порушила вимоги ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства".
Вважаю, що вина ОСОБА_1 не підтверджена наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні порушення є, зокрема своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи. Згідно ст. 253 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків, або осіб, які їх заміняють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Однак, протокол та додані до нього матеріали не розкривають, в чому саме виявилося таке невиконання батьківських обов'язків. Так, відповідно до пояснень ОСОБА_1 , вона належним чином виховує дитину та піклується про неї. 07.03.2024 року донька їй зателефонувала та сказала що йде до подруги. Через деякий час ОСОБА_1 зателефонувала дитині, і та повідомила, що ще хоче погуляти. Надалі стався прикрий випадок, про який ОСОБА_1 дізналася від працівників поліції. Після цього з дочкою була проведена профілактична бесіда виховного характеру.
У справі відсутні докази на спростування пояснень матері дитини.
Вказані обставини, в своїх сукупності, свідчать про те, що ОСОБА_1 не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дочки. Вона вживає всіх залежних від неї та можливих заходів для забезпечення належних умов життя, здоров'я, розвитку та виховання дитини, однак остання в силу свого віку, не завжди прислухається до батьків, що не може свідчити про неналежне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків. Суду не надано будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом вказували про те, що ОСОБА_1 не виконує обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання по відношенню до дочки, та що невиконання нею таких обов'язків призвело до того, що малолітня дочка потрапила до лікарняного закладу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, серед іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, викладеної зокрема в рішенням «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), суд має бути неупередженим і безстороннім і не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Беручи до уваги вищевикладене суд приходить до висновку про недоведеність перед судом події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, наявні підстави для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, -
Справу стосовно ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.184 КУпАП - закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Красовський О.О.