справа № 570/5867/23
провадження № 2/570/1392/2023
26 березня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області про встановлення факту проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини,
покликаючись на неможливість прийняти спадщину через різне місце реєстрації з спадкодавцем, заявник у поданій до суду 06 листопада 2023 року заяві просить встановити, що він постійно проживав разом із спадкодавцем - своєю матір"ю ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 , на день її смерті та є таким, що прийняв спадщину після її смерті.
У поданих до суду 26 березня 2024 року заявах позивач та його представник позов підтримують повністю.
У поданому до суду 01 грудня 2023 року відзиві представник відповідача сільський голова ОСОБА_3 не заперечує проти задоволення позову, при цьому вказує, що відповідач видавав позивачу довідку на підтвердження цього факту.
Учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
У поданих до суду заявах вони просять справу слухати у їх відсутність.
Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався праввою допомогою.
Суд встановив такі обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 .
Після її смерті позивач здійснив обряд поховання, що підтверджується виданою Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області довідкою №1678/02-20/19 від 27 серпня 2019 року.
Спадкодавець ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 .
Позивач проживав разом з нею, що підтверджується довідками, виданими Городоцькою сільською радою Рівненського району Рівненської області №1678/02-20/19 від 27 серпня 2019 року та № 920 від 03 листопада 2023 року.
Після смерті матері позивач як єдиний спадкоємець першої черги звернувся до нотаріуса з питань відкриття спадкової справи та отримання свідоцтва про право на Спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 .
В роз?ясненні «Щодо пропущення строку для прийняття спадщини» від 03 листопада 2023 року за№96/01-16, наданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Товтин Світланою Вікторівною зазначено, що позивач не надав документального підтвердження про реєстрацію його місця проживання разом з ОСОБА_2 на день її смерті. Одночасно позивачу запропоновано звернутися до суду з позовом про підтвердження факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до Витягу № 75920445 від 21 лютого 2024 року у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо заведення спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно з ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обові язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням прав і обов?язків, визначених ст.1219, 1218, 1231 цього Кодексу.
Часом відкриття спадщини відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті з життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Вступ у спадщину - процес, супроводжений психо-емоційним напруженням, що часто нелегко дається членам родини померлого. Процедура спадкування обтяжена бюрократичними приписами: різними строками, умовами та застереженнями. Нерідко через переживання по втраті близької людини спадкоємці нехтують вимогами закону та вчасно не вирішують юридичні питання, що потім породжує низку неприємних складностей.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Метою заявника при зверненні до суду є встановлення факту його постійного проживання як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.
Відповідно до п.211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, оцінку яким надає суд.
За змістом п.3.22 розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N? 296/5 та зареєстрованого 22 лютого 2012 року за N? 282/20595, доказом постійного проживання із спадкодавцем є рішення суду.
Метою встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Позивач зазначає, що спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_2 , окрім позивача - єдиного сина ОСОБА_1 - немає.
До складу спадкового майна входить житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17491559 від 24.01.2008.
Встановлені судом обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з позивачем ОСОБА_1 . Оскільки постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з неподанням всіх документів, у нього виникли підстави для звернення до суду для встановлення даного факту.
Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що реєстрація місця проживання особи за іншою адресою не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання разом з спадкодавцем на момент його смерті, а при вирішенні таких вимог слід оцінювати докази у їх сукупності та взаємозв'язку.
Недотримання заявником вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» щодо реєстрації за місцем проживання, не свідчить про те, що він не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
За таких обставин, враховуючи, що у суду не виникає сумнівів в його доведеності, який має для особи юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить виникнення громадянських прав особи, встановлення даного факту необхідне позивачу для оформлення спадщини, а позовні вимоги достовірно підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, відтак позов в цій частині підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про встановлення факту того, що позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , то така вимога не може бути задоволена, оскільки вимогами ЦК України встановлені інші підстави дл встановлення даного факту.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач не наполягав на відшкодуванні понесених нею судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до Городоцької сільської ради Рівненського району про встановлення факту проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановити, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 , на день її смерті (23.08.2019.)
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387183, місцезнаходження: вул.Шевченка, 4, с.Городок Рівненського району Рівненської області.
Суддя: Кушнір Н.В.