Справа № 569/24459/23
17 квітня 2024 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Фурдись В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об'єкт нерухомого майна,-
В Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об'єкт нерухомого майна звернулась ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити повністю з підстав, викладених у позові. Просить виділити в натурі їй у власність, частку із майна, що є у спільній частковій власності, а саме 52/100, що складається з приміщень 1 поверху: 1-В - коридор площею 4,2 (чотири цілих дві десятих) кв.м., 1-9 туалет площею 1,2 (одна ціла дві десятих) кв.м., 1-10 коридор площею 4,9 (чотири цілих дев'ять десятих) кв.м., 1-11 ванна площею 3,3 (три цілих три десятих) кв.м., 1-12 кухня площею 9,6 (дев'ять цілих шість десятих) кв.м.,1-13 комора площею 2,6 (дві цілих шість десятих) кв.м., 1-14 житлова площею 20,3 (двадцять цілих три десятих) кв.м.; приміщень 2 поверху: 1-15 сходова клітка площею 3,6 (три цілих шість десятих) кв.м., 1-16 житлова площею 17,8 (сімнадцять цілих вісім десятих) кв.м., 1-17 житлова, площею 20,4 (двадцять цілих чотири десятих) кв.м., літ. «а4»-ганок, літ. «пг/А-2»-погріб, літ. «Г-1» - гараж, 1/3 літ. «N1,2» - огорожа, що становлять житлову площу 58,5 (п'ятдесят вісім цілих п'ять десятих ) кв.м., загальну площу - 87,9 (вісімдесят сім цілих дев'ять десятих) кв.м., що згідно з проведеним розрахунком складає 52/100 (п'ятдесят дві сотих) частки домоволодіння, відповідно до виписки з матеріалів інвентаризаційної справи для спадкування від 08 грудня 2016 року №3938, що повністю відповідає висновку щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна від 28 липня 2023 року, а також новому технічному паспорту від 04 серпня 2023 р. ФОП ОСОБА_5 ( НОМЕР_1 ), домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Припинити її право спільної часткової власності на 52/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виділення в натурі із спільної часткової власності в окремий самостійний об?єкт нерухомого майна із розміром частки 1/1 відповідно до технічного паспорту та додатку (схематичного плану розташування будівель і споруд), а саме: A1-2 житловий будинок, житловою площею 58,5 кв.м.; загальною площею 87,9 кв.м.; 5а Веранда, «а4»-Ганок, «Пг/А1-2»-Потріб, «Г-1»-Гараж, «№2»-Огорожа. Визнати за нею право власності на самостійний цілий об'єкт нерухомого майна окреме будинковолодіння, виділене із житлового будинку АДРЕСА_1 , яке складається з приміщень позначених в технічному паспорті на об'єкт нерухомого майна, що утворився внаслідок виділення частки з об'єкта нерухомого майна, виданий сертифікованим інженером ФОП ОСОБА_5 та зобов'язати Державного реєстратора зареєструвати нове окреме домоволодіння АДРЕСА_2 згідно Наказу №303 (про присвоєння адреси), Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі якого присвоїти частині житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з 52/100 частини домоволодіння.
В судове засідання відповідач-1 ОСОБА_2 , відповідач-2 ОСОБА_6 не з'явилися, однак подали до суду заяву про визнання ними позовних вимог, у задоволенні позовних вимог не заперечують.
В судове засідання відповідач-3 ОСОБА_4 повторно не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками, рекомендованими листами за адресою реєстрації. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав, відзив до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_7 52/100 (п'ятдесят дві сотих) частки домоволодіння що в АДРЕСА_1 . Успадковане нею майно складається з приміщень 1 поверху: 1-8 - коридор площею 4,2 (чотири цілих дві десятих) кв.м., 1-9 туалет площею 1,2 (одна ціла дві десятих) кв.м., 1-10 коридор площею 4,9 (чотири цілих дев'ять десятих) кв.м., 1-11 ванна площею 3,3 (гри цілих три десятих) кв.м., 1-12 кухня площею 9,6 (дев'ять цілих шість десятих) кв.м.,1-13 комора площею 2,6 (дві цілих шість десятих) кв.м., 1-14 житлова площею 20,3 (двадцять цілих три десятих кв.м.); приміщень 2 поверху: 1-15 -сходова клітка площею 3,6 (три цілих шість десятих)кв.м., 1-16 житлова, площею 17,8 (сімнадцять цілих вісім десятих) кв.м., 1-17 житлова площею 20,4 (двадцять цілих чотири десятих) кв.м., літ. «а4»-ганок, літ. «пг/А-2»-погріб, літ. «Г-1»-гараж, 1/3 літ. «N1,2»-огорожа, що становлять житлову площу 58,5 ( п'ятдесят вісім цілих п'ять десятих ) кв.м., загальну площу - 88,9 (вісімдесят вісім цілих дев'ять десятих) кв.м., що згідно з проведеним розрахунком складає 52/100 (п'ятдесят дві сотих) частки домоволодіння, відповідно до виписки з матеріалів інвентаризаційної справи для спадкування від 08 грудня 2016 року №3938.
Право власності на 52/100 домоволодіння зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09 серпня 2017р. приватним нотаріусом Мурашко Л.О. Рівненського міського нотаріального округу.
Також позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_7 окрему земельну ділянку площею 0,0231 га з кадастровим номером 5610100000:01:040:0238, на якій розташована вищезазначена частина домоволодіння. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мурашко Л.О. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 09 серпня 2017 року за № 839.
Чоловіком позивачки, ОСОБА_7 21 серпня 2015 року був отриманий наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету рівненської міської ради №303 (про присвоєння адреси) на підставі якого частині житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з 52/100 частини домоволодіння належної йому на той момент присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 .
Син позивачки, ОСОБА_8 , якому було подаровано 13/100 домоволодіння до смерті чоловіка, на підставі аналогічного Наказу №304 від 21 серпня 2015р. зареєстрував окремий житловий будинок з адресою АДРЕСА_3 .
В спільній частковій власності також є наступні співвласники одного домоволодіння - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (в спільній сумісній власності перебуває 14/100 частки домоволодіння), ОСОБА_4 (в спільній частковій власності перебуває 21/100 частки домоволодіння) та ОСОБА_8 , який виділив подаровані 13/100 частки домоволодіння та зареєстрував як окремий житловий будинок. Дана обставина підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №358403162 від 14 грудня 2023 року.
З пояснень позивачки будинок вже давно фактично розділений між співвласниками на окремі домоволодіння з обладнаними окремими входами та підведеними до кожної з них всіма окремими комунікаціями: система газопостачання, електропостачання, каналізації, водопровід та водовідведення - окремі лічильники та відкриті особисті особові рахунки на їх власників.
Спільна часткова власність не дає позивачці можливості у повній мірі реалізувати її права власника майна, а саме, в частині розпорядження на власний розсуд належним об'єктом нерухомості. Оскільки, позивачка як співвласник будинку стикнулася з незручностями при бажанні здійснити розпорядження своєю частиною домоволодіння без виділення в окремий будинок, виникла необхідність звертатися в суд для реалізації порушеного права на розпорядження особистим нерухомим майном.
Вхід на територію та будинок, належні позивачці окремий, тобто технічна можливість виділення частки в натурі є. Це підтверджує досліджений в судовому засіданні висновок щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна від 28 липня 2023 р., а також новий технічний паспорт від 04 серпня 2023 року, виготовлений ФОП ОСОБА_9 .
Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 являється спільною частковою власністю сторін. Між позивачкою та відповідачами фактично давно досягнуто домовленості, щодо поділу спільного часткового майна, що відповідає використовуваним нами приміщеннями та розробленим технічним паспортом. Виділ частки позивачки в окремий об'єкт не порушує права відповідачів та відповідає вимогам чинного законодавства.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст.355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Поняття спільної часткової власності визначено частиною першою статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності. Відтак, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне в цілому майно, ці частки є ідеальними.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Зазначене правило стосується також поділу майна, що є у спільній сумісній власності.
Таким чином відповідно до ст. 183, 356, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності; якщо виділ (поділ) є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності.
Саме до цього зводяться правові позиції, висловлені Верховним Судом України у справах № 6-12цс13 від 3 квітня 2013 року та № 6-4цс14 від 19 лютого 2014 року.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року(з наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що об'єкт нерухомого майна, який є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі (виділу частки з нього), якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі приміщення або які можна переобладнати в такі. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями, якщо про це заявлено позов.
Судом встановлено, що між сторонами по справі відсутні й спір щодо порядку користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою, крім того, кожен з них користується відокремленими частинами спірного будинковолодіння, що мають окремі входи.
Аналізуючи вищенаведені норми законів у сукупності з поясненнями сторін у справі, суд приходить до переконання, що фактично поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими та надвірними будівлями в натурі на самостійні об'єкти між сторонами уже існує, даний факт сторони не заперечували.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 263-268 ЦПК України, ст.ст.319,335 ЦК України , суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі у власність частки майна, що є у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на самостійний цілий об'єкт нерухомого майна - задоволити.
Виділити в натурі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 у власність, частку із майна, що є у спільній частковій власності, а саме 52/100, що складається з приміщень 1 поверху: 1-В - коридор площею 4,2 (чотири цілих дві десятих) кв.м., 1-9 туалет площею 1,2 (одна ціла дві десятих) кв.м., 1-10 коридор площею 4,9 (чотири цілих дев'ять десятих) кв.м., 1-11 ванна площею 3,3 (три цілих три десятих) кв.м., 1-12 кухня площею 9,6 (дев'ять цілих шість десятих) кв.м.,1-13 комора площею 2,6 (дві цілих шість десятих) кв.м., 1-14 житлова площею 20,3 (двадцять цілих три десятих) кв.м.; приміщень 2 поверху: 1-15 сходова клітка площею 3,6 (три цілих шість десятих) кв.м., 1-16 житлова площею 17,8 (сімнадцять цілих вісім десятих) кв.м., 1-17 житлова, площею 20,4 (двадцять цілих чотири десятих) кв.м., літ. «а4»-ганок, літ. «пг/А-2»-погріб, літ. «Г-1» - гараж, 1/3 літ. «N1,2» - огорожа, що становлять житлову площу 58,5 (п'ятдесят вісім цілих п'ять десятих ) кв.м., загальну площу - 87,9 (вісімдесят сім цілих дев'ять десятих) кв.м., що згідно з проведеним розрахунком складає 52/100 (п'ятдесят дві сотих) частки домоволодіння, відповідно до виписки з матеріалів інвентаризаційної справи для спадкування від 08 грудня 2016 року №3938, що повністю відповідає висновку щодо технічної можливості виділу частки з об'єкта нерухомого майна від 28 липня 2023 року, а також новому технічному паспорту від 04 серпня 2023 р. ФОП ОСОБА_5 ( НОМЕР_1 ), домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на 52/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виділення в натурі із спільної часткової власності в окремий самостійний об'єкт нерухомого майна із розміром частки 1/1 відповідно до технічного паспорту та додатку (схематичного плану розташування будівель і споруд), а саме: A1-2 житловий будинок, житловою площею 58,5 кв.м.; загальною площею 87,9 кв.м.; 5а Веранда, «а4»-Ганок, «Пг/А1-2»-Потріб, «Г-1»-Гараж, «№2»-Огорожа.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на самостійний цілий об'єкт нерухомого майна окреме будинковолодіння, виділене із житлового будинку АДРЕСА_1 , яке складається з приміщень позначених в технічному паспорті на об'єкт нерухомого майна, що утворився внаслідок виділення частки з об'єкта нерухомого майна, виданий сертифікованим інженером ФОП ОСОБА_5 та зобов'язати державного реєстратора зареєструвати нове окреме домоволодіння АДРЕСА_2 згідно Наказу №303 (про присвоєння адреси), Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради на підставі якого присвоїти частині житлового будинку АДРЕСА_1 , яка складається з 52/100 частини домоволодіння.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідач-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач-2: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4
Відповідач-3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов