Справа № 569/1719/24
16 квітня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
при секретарі Корпесьо В.Р.,
з участю представника скаржника ОСОБА_1 ,
приватного виконавця Капустіної Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне скаргу ОСОБА_2 на дії/бездіяльність приватного виконавця Капустіної Дарії Анатоліївни та зобов'язання вчинити дії, -
23 січня 2024 року до Рівненського міського суду із скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця Капустіної Дарії Анатоліївни та зобов'язання вчинити дії, звернулася ОСОБА_2 , в якій просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Д.А. у виконавчому провадженні № 73212553, яка проявляється у не прийнятті рішення на підставі поданого боржником клопотання про закінчення виконавчого провадження від 16.12.2023 року, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №73212553 від 02.11.2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/11, виданого Рівненським міським судом 31.05.2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ERSTE БАНК» заборгованості по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 грн. в зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіну Д.А. вчинити дії у відповідності до вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/11, виданого Рівненським міським судом 31.05.2022 року.
В обґрунтування скарги зазначає, що на виконання рішення Рівненського міського суду по справі №2-409/11, 31.05.2022 року правонаступнику ТОВ "Консалт Солюшен" було видано виконавчий лист за №2-409/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ERSTE банк», солідарно, заборгованість по непогашеному кредиту на загальну суму 654380,44 (шістсот п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень, 44 коп.) гривень. На підставі виконавчого листа, виданого відповідно до вказаного рішення 02.11.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Капустіною Д.А. було відкрито виконавче провадження №73212553 про примусове виконання рішення суду. 13.11.2015 року кредитор (на той час правонаступник ВАТ «Ерсте банк» - ПАТ «Фідобанк») набув право власності на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 134,3 кв.м., на підставі Договору іпотеки № 014/16545/9/17969/1 від 18.06.2008 року та Договору іпотеки № 014/16545/424045/1 від 03.10.2008 року в позасудовому порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується Витягом з ДРРП № 49866333 від 15.12.2015 року. Вказує, що внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі зазначених договорів іпотеки, до кредитора перейшло право власності на предмет іпотеки, а право іпотеки за обома договорами іпотеки припинено на підставі Листа № 6.8.1.6.25 від 15.12.2015 року, підтверджується Витягом з ДРРП № 49866333 від 15.12.2015 року та Листа № 6.8.1.6.26 від 15.12.2015 року, підтверджується Витягом з ДРРП № 49871518 від 15.12.2015 року. У вказаних повідомленнях підставою припинення іпотеки зазначалося припинення кредитних правовідносин. В подальшому кредитор - ПАТ «Фідобанк» відчужив нежитлові приміщення першого поверху за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , згідно Договору купівлі продажу приміщення від 15.12.2015 року. Згідно п. 3 вказаного договору, продаж зазначених приміщень вчинено за ціною 1 250 000, 00 грн. що значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , визначений рішенням Рівненського міського суду по справі № 2-409/11 від 22.02.2011 року та вказує на те, що вимоги кредитора задоволені в повному обсязі. 16.12.2023 року від боржника ОСОБА_2 на адресу приватного виконавця Капустіної Д.А. направлено клопотання про закінчення виконавчого провадження ВП №73212553 від 02.11.2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/11 в зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення. Однак, жодної відповіді щодо прийнятого рішення приватним виконавцем за наслідками розгляду зазначеного клопотання на адресу боржника не надано, виконавче провадження не закінчено, в зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Від приватного виконавця Капустінрої Д.А. до суду надійшли пояснення, в яких вона зазначає, що 02 листопада 2023 від ТОВ «Консалт Солюшенс» за вих.№ Л-02 від 23.10.2023 до неї надійшла заява про примусове виконання рішення суду. Пересвідчившись у реальному існуванні судового рішення, на підставі якого було видано паперовий виконавчий документ, пред'явлений до виконання, здійснивши перевірку на сайті судової влади України та в ЄДРСР, встановивши що рішення, на день пред'явлення до примусового виконання виконавчого документа, набрало законної сили і не оскаржується, виконавчий документ відповідав вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем Капустіною Д.А. за результатом розгляду заяви керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято до примусового виконання виконавчий лист №2-409/11 виданий Рівненським міським судом 31.05.2022 року та відкрито виконавче провадження ВП№73212553. Зазначає, що 15.12.2023 року за вх. №2511 від представника боржника надійшло клопотання про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-409/11 від 31.05.2022 виданого Рівненським міським судом Рівненської області як фактично виконаного. Керуючись п.1 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі звернення, приватним виконавцем до стягувача було скеровано вимогу якою від останнього вимагалось невідкладно надати докази виконання або не виконання боржником виконавчого листа №2-409/11 від 31.05.2022 виданого Рівненським міським судом Рівненської області. 22.01.2024 р. від стягувача надійшла відповідь в якій він повідомляє, що докази на підтвердження факту виконання боржником рішення суду попереднім кредитором йому не надані, грошові кошти на виконання рішення на рахунок стягувача не надходили. Стягувач не підтверджує виконання рішення суду №2-409/11 виданого Рівненським міським судом Рівненської області. В день отримання відповіді від стягувача, приватним виконавцем невідкладно на наступний день надано боржнику відповідь про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження за п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки стягувачем заперечується факт фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Вказує, що скаржник, зловживаючи правом на судових захист і не виконуючи рішення суду, не вчиняючи будь-яких дій, спрямованих на самостійне виконання судового рішення, перешкоджає виконанню судового рішення і завдає шкоду стягувачу, який має повне право на виконання остаточного рішення суду і має право на захист своїх законних інтересів та прав гарантованих йому Конституцією України. З огляду на викладене, просить суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні скарги.
В судовому засіданні представник скаржника адвокат Іванюк І.В. скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Приватний виконавець Капустіна Д.А. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги, з підстав викладених в поясненнях.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Як з'ясовано судом, і ці обставини учасниками справи не заперечуються, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року, що набрало законної сили, позов ПАТ "ERSTE Банк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ERSTE Банк" заборгованість по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень та судові витрати у справі.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 травня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження за виконавчими документами з ПАТ "ERSTE Банк" його правонаступником - ПАТ "Фідобанк".
Незабаром, 13 листопада 2015 року, ПАТ "Фідобанк" набуто право власності на предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 134,3 м2, на підставі Договору іпотеки № 014/16545/9/17969/1 від 18 червня 2008 року та Договору іпотеки № 014/16545/4/24045/1 від 03 жовтня 2008 року в позасудовому порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", що підтверджується Витягом з ДРРП № 47608124 від 13 листопада 2015 року.
Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі зазначених договорів іпотеки до кредитора перейшло право власності на предмет іпотеки, а право іпотеки за обома договорами іпотеки було припинено.
В подальшому кредитор ПАТ "Фідобанк" відчужив нежитлові приміщення першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 згідно з Договором купівлі-продажу приміщення від 15 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4797.
Згідно з пунктом 3 цього договору продаж зазначених приміщень вчинено за ціною 1 250 000 гривень.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 вересня 2021 року замінено стягувача - ПАТ "Фідобанк" його правонаступником - ТОВ "Консалт Солюшенс" у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Рівненським міським судом Рівненської області у цивільній справі № 2-409/11 за позовом ПАТ " ERSTE Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 лютого 2011 року.
На виконання рішення суду першої інстанції 31 травня 2022 року правонаступнику видано виконавчий лист за №2-409/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ERSTE Банк" солідарно заборгованість по непогашеному кредиту на загальну суму 654 380,44 гривень.
На підставі виконавчого листа, виданого відповідно до вказаного судового рішення, 02 листопада 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Капустіною Д.А. відкрито виконавче провадження №73212553 з примусового виконання рішення суду.
У грудні 2023 року представником боржника на адресу приватного виконавця Капустіної Д.А. надіслано клопотання про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-409/11 від 31 травня 2022 року, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, як фактично виконаного.
22 січня 2024 року за вх. №187 від стягувача надійшла письмова відповідь, в якій повідомлялося, що докази на підтвердження факту виконання боржником рішення суду попереднім кредитором йому не надані, грошові кошти на виконання рішення на рахунок стягувача не надходили. Тому стягувач не підтверджував виконання рішення суду №2-409/11, виданого Рівненським міським судом Рівненської області.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким правом і скористався боржник, оскільки вважав, що рішення суду згідно з виконавчим документом про стягнення з нього 654 380,44 гривень виконано фактично в повному обсязі внаслідок реалізації кредитором іпотечного майна за ціною 1 250 000 гривень.
Приходячи до переконання про задоволення скарги, суд бере до уваги, що факт виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором підлягав врахуванню саме в рамках виконавчого провадження, позаяк рішення про стягнення боргу ухвалено 22 лютого 2011 року, а відчуження іпотечного майна кредитором здійснено 15 грудня 2015 року. Поготів, ухвалою Рівненського 05 травня 2015 року замінено сторону саме виконавчого провадження.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Найпоширенішою підставою припинення зобов'язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.
Натомість положення ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачають таку самостійну підставу припинення зобов'язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.
Частиною четвертою ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час укладення договорів іпотеки і відчуження кредитором іпотечного майна, встановлено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Тобто це правило закону є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов'язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми про припинення зобов'язання лише належним виконанням - ст. 599 ЦК України. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання. Такий правовий механізм поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов'язання у повному обсязі, включаючи як основний обов'язок боржника, так і додаткові обов'язки, що існують в межах того ж самого зобов'язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично невиконаною будь-яка частина основного зобов'язання, правового значення не має.
Підстави для припинення зобов'язання визначені у ст.ст. 598-609 ЦК України. Разом з тим частина перша ст. 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання може бути припинено і з підстав, визначених договором або законом, а, отже, вказує на невичерпність переліку підстав припинення зобов'язання, наведених у Цивільному кодексі України.
Зокрема, Закон України "Про іпотеку" як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов'язання, а й основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору.
Частина четверта ст. 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас частина четверта ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.
Норма права, яка міститься в зазначеній частині ст. 36 Закону України "Про іпотеку", передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а, отже, має обмежувальний характер регулювання і тому не може тлумачитися розширено.
З цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов'язання в розмірі, який перевищує визначену суб'єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).
У той же час, виходячи з розуміння зобов'язання як правовідношення, у якому боржнику належить юридичний обов'язок вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов'язку, відсутність кореспондуючого праву обов'язку призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього зобов'язання в цілому, тобто до припинення зобов'язання з підстав, визначених законом.
Допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.
До такого висновку слід дійти з огляду на правову природу забезпечувальних заходів, спрямованість їх на повне забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором та добросовісність поведінки сторін кредитного договору. Саме на кредитора законодавством покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи, і саме для цього законодавець передбачив спрощені процедури звернення стягнення на заставне майно та солідарну відповідальність поручителя з боржником. Незастосування цих заходів своєчасно тягне для кредитора негативні наслідки недобросовісності своїх дій.
Законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора/іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення його вимог, запобігаючи при цьому можливості зловживанням кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин.
Частина четверта ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", який набрав чинності 04 листопада 2018 року та введений в дію 04 лютого 2019 року, передбачає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Проте, як зазначалось, редакцією цієї правової норми, що діяла на час виникнення правовідносин, було установлено безальтернативну недійсність будь-яких вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання
У цій справі встановлено, що кредитний договір забезпечений лише одним предметом іпотеки. Кредитний договір будь-яким іншим рухомим чи нерухомим майном не забезпечувався. В свою чергу, порука - це обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань.
Тому кредитор і боржник повинні та мали право розраховувати, що заборгованість у випадку неповернення її боржником повинна та могла бути погашена в досудовому порядку саме за рахунок іпотечного майна, а тому кредитор повинен був діяти таким чином, щоб заборгованість була погашена за рахунок іпотечного майна в повному обсязі.
Обставин невжиття боржником заходів для збереження предмета іпотеки чи неналежної його експлуатації, знищення, пошкодження встановлено не було.
Стягувач повинен був застосувати заходи досудового врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб, щоб вартість предмета іпотеки повністю або в більшій частині погасила заборгованість за кредитним договором, розуміючи, що наступні будь-які вимоги в цих правовідносинах будуть неможливі. Неможливість наступних вимог кредитора до боржника за змістом норми закону, чинної на той момент, і таких фактичних обставин, які встановлено в цій справі, свідчить про припинення зобов'язання боржника у кредитних правовідносинах виконанням.
Отже, слід дійти висновку, що зобов'язання боржника у таких кредитних правовідносинах припинилось.
Наведене підлягало обов'язковому врахуванню приватним виконавцем у ході здійснення виконавчого провадження.
Тому доводи представника боржника є обґрунтованими, а скарга на бездіяльність приватного виконавця підлягає задоволенню, адже судом встановлено підстави, які відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" спонукають до закінчення виконавчого провадження.
За таких обставин, суд вважає скаргу ОСОБА_2 задоволити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 260, 353, 450, 451 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_2 на дії/бездіяльність приватного виконавця Капустіної Дарії Анатоліївни та зобов'язання вчинити дії задоволити.
Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіної Д.А. у виконавчому провадженні № 73212553.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Капустіну Д.А. вчинити дії у відповідності до вимог ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" з примусового виконання виконавчого листа № 2-409/11, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 31 травня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Скаржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області: Капустіна Д.А., місце знаходження: 33020, м. Рівне,вул. Соборна, 370 В.
Повний текст рішення виготовлено 16.04.2024 року.
Суддя Н.Г. Кучина