справа № 619/2633/24
провадження № 3/619/729/24
Постанова
16 квітня 2024 року,
м. Дергачі,
суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП,
установила:
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Конституційний суд України у рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За приписами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до роз'яснень Європейського суду з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Частиною 1 статті 257 КУпАП, протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст.278 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний вирішити чи належить саме до його компетенції розгляд даної справи.
Так, підвідомчість - це розмежування компетенції між різними органами щодо розгляду і вирішення справ про адміністративні правопорушення на підставі і у межах закону та притягнення винуватих осіб до адміністративної відповідальності.
Визначення підвідомчості справ про адміністративні правопорушення полягає у встановленні категорій справ, які уповноважений розглядати той чи інший уповноважений орган.
Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення відповідно до компетенції органів та посадових осіб, уповноважених розглядати такі справи визначена главою 17 КУпАП України.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 873940 від 09.04.2024 щодо ОСОБА_1 поліцейським складено за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
З аналізу ст. 154 КУпАП в редакціях, що діяли відповідно до та починаючи з 08.11.2021, встановлено, що законодавець розширив коло правопорушень, за які настає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 154 КУпАП, а також на підставі ч. 2 та ч. 3 ст. 154 КУпАП за наявності відповідних кваліфікуючих ознак відповідно - повторність вчинення протягом року та заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
При цьому, такі кваліфікуючі ознаки в редакції ст. 154 КУпАП, що діяла до 08.11.2021, були об'єднані в одну частину - ч. 2 ст. 154 КУпАП та за вчинення таких правопорушень законодавцем визначався однаковий рівень відповідальності.
В редакції ст. 154 КУпАП, що діє, починаючи з 08.11.2021, рівень відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 154 КУпАП, за наявності вищезазначених кваліфікуючих ознак була розмежована, а тому ч. 2 ст. 154 КУпАП з 08.11.2021 фактично була розділена на дві частини - ч. 2 ст. 154 КУпАП (за ознакою повторності вчинення протягом року), ч. 3 ст. 154 КУпАП (за ознакою заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну).
Разом з тим, ні Законом України № 1684-ІХ від 15.07.2021 року, ні будь-яким іншим законом, не внесені відповідні зміни щодо компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 154 КУпАП, а тому розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП наразі фактично не віднесений до компетенції будь-якого органу.
Статтею 213 КУпАП визначено органи (посадових осіб), які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).
Частиною 1 ст. 218 КУпАП встановлено, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад, крім іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, крім іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП.
За таких обставин, відповідно до ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, до підвідомчості районних судів не відносяться, судами на даний час розглядаються виключно лише правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із вимогами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вимогами КУпАП встановлені дуже чіткі вимоги щодо надання повноважень розгляду певної категорії справ про адміністративні правопорушення конкретному органу (посадовій особі), і такі правила підвідомчості носять виключно імперативний характер, так як являють собою основоположні, конституційні підходи в цьому питанні. А тому не підлягають розширеному тлумаченню, застосуванню аналогії права чи закону тощо, незалежно від будь-яких обставин (правової прогалини, відсутності законодавчого врегулювання в даному випадку), інакше призведе до правового нігілизму в державі, порушенню базових принципів правової визначеності та права на справедливий суд.
Отже, оскільки вимогами ст. 221 КУпАП не передбачено розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП суддями районних, районних у місті чи міськрайонних судів, а тому суд не вбачає підстав для іншого висновку, як для повернення матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 154 КУпАП до ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області для подальшого скерування за підвідомчістю.
Конституційний Суд України у рішення № 2-рп/2015 від 31.03.2015 роз'яснив, що положення ч. 2 ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч. 1 ст. 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.
Керуючись ст. 256, 257, 278, 283 КУпАП, суддя
постановила:
Матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП повернути до ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області для визначення уповноваженого органу для розгляду даної справи.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Нечипоренко