Справа № 461/10676/23
Провадження № 1-кс/461/2303/24
про продовження дії запобіжного заходу
17.04.2024 року місто Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , її захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання слідчого в ОВС 2-го слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_6 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, адвоката,
встановив:
слідчим відділом УСБ України у Львівській області, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023140000000290 від 20.09.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-1, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Слідчий в ОВС 2-го слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора, звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , на строк 60 діб, без визначення розміру застави.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що 21 лютого 2024 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання допомоги іноземній державі в проведенні підривної діяльності проти України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.02.2024 до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 28.04.2024, без можливості внесення застави.
Таким чином, строк дії запобіжного заходу, щодо підозрюваної ОСОБА_4 , закінчується 28.04.2024, однак у даному кримінальному провадженні завершити досудове розслідування у зазначений термін не представляється можливим, у зв'язку з необхідністю завершення розпочатих та проведення додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, результати яких матимуть доказове значення у кримінальному провадженні.
Окрім того, слідчий також вказує, про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на експерта, спеціаліста та інших учасників цього кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, з метою забезпечення інтересів кримінального провадження та належного виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, є необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання відносно ОСОБА_4 .
Відтак, слідчий просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не може запобігти таким.
Підозрювана та її захисник, кожен окремо, у судовому засіданні клопотання заперечили. Сторона захисту вважає, що ризики, зазначені прокурором, а також саме клопотання є необґрунтованими. Крім того, вказали, що повідомлення про підозру також являється необґрунтованим. Зазначили, що орган досудового розслідування та прокурор діють упереджено. Просили відмовити у задоволенні клопотання та врахувати мотиви наведені у усних запереченнях висловлених слідчому судді.
Розглянувши клопотання слідчого, заслухавши доводи прокурора, підозрюваної та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя виходить з нижченаведених доводів та мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.184 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Органом досудового розслідування дії підозрюваної кваліфікуються за ч. 1 ст. 111 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин. Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , належить до особливо тяжких злочинів.
Згідно приписів ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Факти, які є причиною виникнення підозри на стадії досудового розслідування, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, що здійснюється на наступній стадії процесу(судове провадження). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи.
Встановлено, що слідчим відділом УСБ України у Львівській області, за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023140000000290 від 20.09.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-1, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Підозра на даному етапі досудового розслідування обґрунтована долученими до матеріалів клопотання доказами зібраними в процесі досудового розслідування. Зокрема, підозра ґрунтується на:
-повідомленні про вчинення кримінального правопорушення № 62/2/1-3663нт від 01.09.2023;
-протоколах огляду від 02.10.2023, від 02.11.2023, від 05.02.2024, від 13.02.2024, від 09.04.2024, від 10.04.2024, від 11.04.2024;
-відповідях ГВ КР УСБУ у Львівській області від 07.12.2023, від 11.01.2024 та від 06.02.2024 на доручення слідчого;
-протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 29.01.2024;
-висновку судового експерта № 54/15/6-332 від 08.01.2024;
-інших матеріалах кримінального провадження № 22023140000000290 від 20.09.2023 у їх сукупності.
При цьому, обсяг і зміст наведених доказів підтвердження обґрунтованості підозри, є достатнім, в тому числі для переконання стороннього спостерігача у тому, що підозрюваним могло бути вчинено інкриміноване кримінальне правопорушення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Оцінивши вказані докази у їх сукупності з мотивами клопотання та доводами учасників процесу, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваної, виходячи зі змісту наданих матеріалів, приходжу до висновку про наявність на даному етапі провадження обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за викладених у клопотанні обставин. На даній стадії слідчим та прокурором, з посиланням на вказані вище докази, наведено належні мотиви з приводу того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні правопорушення, яке їй інкримінується.
Під час розгляду клопотання встановлено необхідність застосування запобіжного заходу задля забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також нівелювання ризиків зазначених у статті 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.02.2024 до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 28.04.2024.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.04.2024, продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023140000000290 від 20.09.2023 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161, ч. 2 ст. 436-2 КК України, до шести місяців, тобто до 21 серпня 2024 року.
Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання.
Згідно ч.3 ст.197 КПК України, сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Строк тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_4 завершується 28.04.2024 року, відтак, на даний час, виникла необхідність вирішення питання доцільності продовження вищевказаного строку.
Під час розгляду клопотання встановлено, що вищенаведені ризики, які враховані при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу на даний час не зменшились.
Крім того, той факт, що на момент розгляду даного клопотання досудове розслідування триває, а отже не зібрані усі докази у межах даного кримінального провадження, не проведений весь комплекс слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказує на те, що ризики наведені слідчим у клопотанні мають місце і є обґрунтованими.
При вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчим суддею беруться до уваги обставини визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; відомості про притягнення до кримінальної відповідальності підозрюваного; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
В ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваної не встановлено.
Також, в ході розгляду клопотання встановлено, що застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Наведені обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваної під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, з дотриманням справедливого балансу між цими стандартами і правами та інтересами підозрюваного.
Приймаючи рішення за клопотанням, враховую те, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте воно у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Запобіжний захід тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі підозрюваного, а й характеру та тяжкості злочину у вчиненні якого особа підозрюється, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню підозрюваного від суду та вчиненню інших дій спрямованих на перешкоджання проведенню об'єктивного досудового розслідування.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, приймаю до уваги вагомість наявних доказів того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, майновий стан, ступінь соціальних зав'язків, характер інкримінованого злочину, наявність факторів, що можуть спонукати підозрювану переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на експерта, спеціаліста та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, тобто обставин визначених ст. 177 КПК України, у світлі наявних даних про характер злочину, у якому вона підозрюється.
У даному конкретному випадку, ризики визначені ст. 177 КПК України є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 КПК України.
Крім цього, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, у сукупності з іншими встановленими в ході розгляду клопотання обставинами, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та незаконного впливу на учасників кримінального провадження, тобто перешкоджання кримінальному провадженню, підтверджує наведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки на даний час у кримінальному провадженні не проведено усіх необхідних слідчих дій.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що такі є вмотивованими.
Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту про відсутність існування ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги те, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинені кримінальні правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Також, не погоджуюсь з доводами підозрюваної та її захисника щодо можливого застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки при розгляді питання обрання чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження.
Тяжкість кримінального покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винною, свідчить про те, що запропонований запобіжний захід може вважатися законним та обґрунтованим, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Окрім того, рішення слідчого судді у цій справі повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суспільна небезпека інкримінованого правопорушення та обізнаність підозрюваної з механізмами та методами проведення досудового розслідування також свідчать про ризик перешкоджання інтересам правосуддя.
Той факт, що кримінальне провадження безпосередньо пов'язане із фактами транслювання інформації, яке може бути здійснено з будь-якого цифрового пристрою також свідчить про відсутність підстав для застосування іншого запобіжного заходу, оскільки у такому випадку підозрювана фактично буде мати можливість неконтрольованого доступу до таких пристроїв.
Вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування. Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою.
Наведені доводи приймались до уваги слідчим суддею при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу і на даний час ці обставини не змінились.
Також, обґрунтованими є доводи слідчого про те, що існує вагомий ризик того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки, будучи медійною особою систематично приймає участь у політичних передачах з потенційно високим ступенем інформативного впливу, зможе транслювати інформацію спрямовану на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в державі, деморалізацію армії, розпалювання ворожнечі, провокацію конфліктів, підрив суспільної єдності народу України, формування передумов для соціального вибуху в Україні та формування сепаратистських настроїв, тобто вчинити дії які безпосередньо пов'язані з інкримінованим злочином і можуть підпадати під визначення кримінальне правопорушення, зокрема злочини проти основ національної безпеки України.
Водночас, доводи підозрюваної стосовно її переслідування внаслідок професійної діяльності, ґрунтуються лише на її припущеннях та суб'єктивній думці та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання.
Так, в ході розгляду клопотання, зокрема із змісту пред'явленої підозри, не встановлено даних про те, що ОСОБА_4 притягується до відповідальності за співпрацю з міжнародними організаціями, які здійснюють свою діяльність на законних підставах.
Також, наводячи безпідставну кваліфікацію дій наведених у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-1, ч. 2 ст. 436-2 КК України, ОСОБА_4 залишає поза увагою, що у даному кримінальному провадженні про підозру за вчинення вказаних злочинів їй не повідомлялося, а тому її доводи у цій частині є безпідставними.
Щодо тверджень сторони захисту стосовно незаконності доказів отриманих щодо адвоката, слід відзначити, що питання допустимості доказів повинно вирішуватись під час судового провадження. Натомість, достовірних та переконливих даних про те, що мало місце порушення гарантій адвокатської діяльності в ході розгляду клопотання не встановлено. Зокрема, кримінальне провадження та підозра не пов'язані саме з професійною діяльністю адвоката. Іншими словами, даних про те, що підозрювана притягується до відповідальності саме за діяльність як професійного адвоката (захист осіб, участь у процесуальних діях, подача клопотань тощо) не встановлено. Крім того, не встановлено очевидних порушень положень чинного законодавства щодо збору доказів стосовно підозрюваної, адже з матеріалів клопотання встановлено, що такі докази отримувались на підставі норм КПК України, у тому числі за санкцією слідчого судді.
Запропонований запобіжний захід не має карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, для того щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.ст. 2, 9 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри фактично містять посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами та тлумачення їх змісту, а тому є непереконливими.
Оцінюючи доводи сторони захисту про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу подано з порушення правил підслідності і підсудності, повторно доводжу до відома учасників провадження наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається:
1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини;
2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
З матеріалів клопотання, зокрема витягу з ЄРДР та процесуальних рішень у кримінальному провадженні, встановлено, що орган досудового розслідування у кримінальному провадженні - слідчий відділ УСБУ у Львівській області. Даний орган знаходиться на території на яку поширюється юрисдикція Галицького районного суду міста Львова.
Отже, наведені доводи сторони захисту є безпідставними.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у клопотанні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, приходжу до висновку про необхідність застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищенаведеним у справі ризикам.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред'явленої підозри, зможе забезпечити виконання підозрюваною своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Беручи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також наведені вище обставини встановлені в ході розгляду клопотання, зокрема ризики, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави підозрюваній.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без альтернативи внесення застави.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської обласної прокуратури - ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 15 червня 2024 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1