461/2812/24
1-кп/461/434/24
16.04.2024 року Галицький районний суд м. Львова
у складі: головуючої судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024142360000144 від 17.02.2024 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
обвинувачений ОСОБА_4 , 16.02.2024 близько 22:45 год., перебуваючи неподалік Національного Університету (Львівська політехніка), що на вул. С. Бандери, 12, маючи умисел на незаконне придбання психотропних речовин, без мети збуту, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, придбав, шляхом знахідки, 2 (два) паперові згортки з кристалоподібною речовиною білого кольору та усвідомлюючи по зовнішньому вигляді, що це психотропна речовина, а саме PVP, вирішив зберігати її при собі з метою власного вживання без мети збуту.
16.02.2024, близько 23:30 год. у ОСОБА_4 , який перебував за адресою: АДРЕСА_3 , працівниками УПП у Львівській області ДПП, було виявлено 2 (два) паперові згортки з кристалоподібною речовиною білого кольору, які ОСОБА_4 в подальшому добровільно видав працівникам поліції.
В ході досудового розслідування встановлено, що у вилученій у ОСОБА_4 кристалоподібній речовині білого кольору, яка містилася у 2 (двох) паперових згортках, виявлено PVP (1-феніл-2піролідин-1-іл-пентан-1-он), який віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, загальною масою 0,2764.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 309 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального проступку, викладені у обвинувальному акті. Пояснив суду, що 16.02.2024 близько 22:45 год., перебуваючи неподалік Національного Університету (Львівська політехніка), придбав шляхом знахідки 2 (два) паперові згортки з кристалоподібною речовиною білого кольору, які зберігав для власного споживання без мети збуту. В подальшому, 16.02.2024, близько 23:30 год., на АДРЕСА_3 , його було затримано працівниками поліції, яким він добровільно видав вказані психотропні речовини. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, оскільки він вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, повне визнання вини. Обставини, що обтяжують покарання - не встановлено.
Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що характеристика у ОСОБА_4 формальна; перебуває на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з приводу залежності від наркотичних речовин.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №339 від 25.03.2024 року, на даний час ОСОБА_4 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує.
Відповідно до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, суд бере до уваги особливість індивідуалізації покарання, обираючи між законними альтернативами, керуючись поняттям судового розсуду, з огляду на обставини справи та другорядну роль кари як мети покарання; суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що не є насильницьким, корупційним чи злочином, спрямованим на повалення державного ладу, особу обвинуваченого, його молодий вік, поведінку та відношення до вчиненого, переживання за необдуманість дій; щире каяття та глибоке усвідомлення незаконності своїх дій; посткримінальна поведінка останнього свідчить про бажання виправити свою поведінку та відношення до життя.
Встановлено, що ОСОБА_4 має на утриманні двох дітей; був учасником АТО; хворіє. У вчиненому щиро розкаюється.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Встановлені судом обставини в сукупності та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину і особливо ступінь небезпечності вчиненого для суспільства, що загалом утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення його від призначеного покарання ізвипробуванням.
Відтак, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливим є застосуванням ст.75 КК України, звільнивши від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
У межах даного кримінального провадження проведено судову експертизу /висновок експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-24/3934- НЗПРАП від 07.03.2024/, вартість проведення якої становить 2271,84 грн, та, у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягає стягненню з обвинуваченого в повному обсязі.
Цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі статті 75 КК України, ОСОБА_4 звільнити від відбуття покарання із випробуванням та встановити іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи, в сумі 2271,84 грн.
Речові докази:
- два DVD+R диски - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- сейф-пакет з надписом «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» №5660529, в якому знаходяться паперові згортки із кристалоподібною речовиною білого кольору - PVP - знищити.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1