Єдиний унікальний номер №943/1718/23
Провадження № 2-др/943/3/24
17 квітня 2024 року
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Журибіда Б. М.,
при секретарі Пирка В.М.
за участі представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Буську в приміщенні суду заяву Представника відповідача голови ОСББ «Галицьке» Куц Анатолія Борисовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі ЄУН № 943/1718/23, -
В переведенні Буського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицьке» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
19 березня 2024 року у даній справі ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2024 року.
22.03.2024 року представник відповідача Голова ОСББ «Галицьке» подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Галицьке» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень.
Представник відповідача ОСОБА_1 підтримав вимоги заяви, просить задоволити таку, дане засідання проводити без представника відповідача та застосування засобів звукозапису, про що подав відповідну письмову заяву.
Позивач ОСОБА_2 електронною поштою подала письмову заяву про проведення засідання у її відсутності. Просить відмовити в ухваленні додаткового рішення з мотивів, викладених у запереченні на заяву про ухвалення такого рішення, подане нею 16.04.2024 року.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками, суд приходить до переконання про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали доказі і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми/ присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.
Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Положенням ч.ч. 1,4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 2 січня 2024 року Адвокат Ганич Іван Миколайович, який діє на підставі Свідоцтва Львівської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури № 2019 від 08.09.2012 року , з однієї сторони, і ОСОБА_1 , з іншої сторони, уклали Договір про надання правової допомоги.
Також 02 січня 2024 року між Адвокатом Ганич І.М. та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2024 року.
Дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Галицьке» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів від 06.07.2017 року (п.1 додаткової угоди)
Згідно п.4 додаткової угоди, за домовленістю сторін вартість послуг встановлена у фіксованому розмірі і становить 8000 (вісім тисяч) гривень.
За умовами п.п.5.1 п.5 даної угоди, сплата узгодженої сторонами суми за надані послуги здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок об'єднання «Захистимо».
Як вбачається з платіжного доручення № 84 (#1538676093414) від 20 березня 2024 року, платник ОСББ «Галицьке» перерахувало на рахунок Адвокатського об'єднання «Захистимо» 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Також адвокатом надано Ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії ВС № 1182797 ОСОБА_1 від 02.01.2024 року та Акт про прийняття - передачу наданих послуг від 22 березня 2024 року.
З п.1 такого Акту вбачається, що Виконавець надав Замовнику юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги від 2.01.2024 року, а замовник прийняв надані послуги, а саме захист і представництво інтересів клієнта у Буському районному суді в цивільній справі № 943/1718/23.
Сумарна вартість фактично наданих послуг за період, вказаний у п.1 Акту становить 8000,00 гривень (п.2 Акту про прийняття-передачу наданих послуг).
Судом встановлено, що адвокат Ганич І.М. брав участь у даній цивільній справі у двох судових засіданнях, а саме 27 лютого 2024 року о 16.00 год, яке за клопотаннями та відповідними письмовими заявами учасників проводилося без фіксування судового засідання звукозаписувальних засобів, та відкладене на 19.03.2024 року, за клопотанням представника відповідача про виклик та допит свідків.
Також адвокат Ганича І.М. брав участь в судовому засіданні 19 березня 2024 року, засідання розпочато о 15.58 год, завершено 18.08 год, виходом суду в нарадчу кімнату та проголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
Так, в ході розгляду справи, представником відповідача було заявлене клопотання в судовому засіданні 27.02.2024 року про виклик свідків. Інших клопотань, пояснень по суті позову, тощо, адвокатом подано не було.
Однак поданий представником відповідача перелік документів, доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення, на думку суду, не може вважатись тим розрахунком - детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом тому, що у ньому відсутній детальний опис витраченого адвокатом часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена представником відповідача до стягнення з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень є непропорційною ціни позову, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином, враховуючи виконані роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача 5000 (п'яти тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 259, 263-265, 268, 270, 354, 430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву Представника відповідача голови ОСББ «Галицьке» Куц Анатолія Борисовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі ЄУН № 943/1718/23, - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по справі № 943/1718/23 за позовом ОСОБА_3 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицьке» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яким стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Галицьке», код ЄДРПОУ 36682670, м. Буськ вул. Галицька, буд.3, Золочівського району Львівської області, - витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя: Б. М. Журибіда