Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
16 квітня 2024 року м. ХарківСправа № 922/5111/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.
розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про ухвалення додаткового рішення (вх. №9352/24 від 09.04.2024) по справі
за позовомУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Чередниченка Євгена Анатолійовича
пророзірвання договору, зобов'язання повернути майно,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Чередниченка Є.В., в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд:
- розірвати Договір оренди від 17.12.2019 №5127, укладений між позивачем та відповідачем;
- зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 1а, 2-:-8 площею 85,3 кв. м та 2-го поверху №9-:-12 площею 41,5 кв. м, загальною площею 126,8 кв. мм в житловому будинку літ. «А-2» за адресою: м. Харків, вул. Семінарська, буд. 41, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 35.974,11 грн та пеню в сумі 10.203,47 грн, а також судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2024 у справі №922/5111/23 позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задоволено повністю. При прийнятті вказаного рішення розподіл судових витрат на професійну правову допомогу судом не здійснювався.
09.04.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. №9352/24), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 23.714,25 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2024 у справі №922/5111/23 вищевказану заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 16.04.2024 о 10:30 год.
16.04.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. №10023), в яких просить суд заяву позивача залишити без розгляду або відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Представник позивача в призначене судове засідання 16.04.2024 року не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується доставкою ухвали від 10.04.2024 року до Електронного кабінету позивача.
Представник відповідача у призначене судове засідання 16.04.2024 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою та заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 12.04.2024 року.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надано:
- договір про надання послуг з адвокатської діяльності від 22.09.2023 №27, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Адвокатським бюро "Антона Новакова", в якому, зокрема, погоджена вартість адвокатських послуг у розмірі 1.675,00 грн за годину;
- договір про надання послуг з адвокатської діяльності від 29.12.2023 №45, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Адвокатським бюро "Антона Новакова", в якому, зокрема, погоджена вартість адвокатських послуг у розмірі 1.775,00 грн за годину;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 09.10.2023 серії АХ №1152428, виданий АБ "АНТОНА НОВАКОВА" на ім'я Меркулової Н.А. на підставі договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 22.09.2023 №27;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 02.01.2024 серії АХ №1165429, 8, виданий АБ "АНТОНА НОВАКОВА" на ім'я Меркулової Н.А. на підставі договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 29.12.2023 №45;
- лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 15.11.2023 №6643, в якому Управління просить Адвокатське бюро "Антона Новакова" здійснити заходи щодо розірвання договору оренди, примусовому виселенню з займаних приміщень та стягнення з ФОП Чередниченка Є.А. заборгованості по орендній платі та пені;
- лист Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 02.01.2024 №3, в якому Управління, у зв'язку з укладенням Договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 29.12.2023 та закінченням строку дії Договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 22.09.2023 №27, просить Адвокатське бюро "Антона Новакова" продовжити надання правничої допомоги за заявками згідно з Договором про надання послуг з адвокатської діяльності від 22.09.2023 №27;
- витяги з Актів здавання-приймання наданих робіт (наданої правничої допомоги) від 22.11.2023 №4 за Договором від 22.09.2023 №27 та від 25.01.2024 №1, від 16.02.2024 №2, від 26.02.2024 №3, від 11.03.2024 №5, від 08.04.2024 №9 за Договором від 29.12.2023 №45;
Згідно з цими Актами Адвокатське бюро "Антона Новакова" надало, а Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради отримало наступну правничу допомогу у справі: підготовка та подання до суду позовної заяви - 9.212,50 грн; підготовка та подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог - 1.775,00 грн; участь 09.01.2024, 06.02.2024, 20.02.2024, 05.03.2024, 02.04.2024 у судових засіданнях - 887,50 грн, 2.147,75 грн, 3.656,50 грн, 355,00 грн, 5.680,00 грн відповідно.
- платіжну інструкцію від 28.11.2023 №201 на суму 136.512,00 грн та виписку з банківського рахунку.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 129, 221 ГПК України, кореспондується з її обов'язками:
- по-перше, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі;
- по-друге, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).
В даному випадку позивачем були дотримані всі умови, а саме: в позовній заяві було зазначено, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених Позивачем судових витрат, зокрема витрат, пов'язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (сторінка 10 позовної заяви). Також у судовому засіданні по суті, яке відбулося 02.04.2024, представником позивачем до закінчення судових було наголошено про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомоги протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Такі докази були подані позивачем 08.04.2024 в межах визначеного статтями 129, 221 ГПК України строку.
Таким чином відсутні підстави стверджувати про те, що позивачем не було дотримано вимог положень статей 129, 221 ГПК України щодо подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим заява відповідача про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду не підлягає задоволенню.
Щодо посилань відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що адвокат Меркулова Н.А., яка була представником позивача під час розгляду справи, є учасником АБ "Антона Новакова" та перебуває з ним в трудових відносинах або залучена для участі у справі на договірних засадах, суд зазначає наступне.
За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро.
Умовами Договорів про надання послуг з адвокатської діяльності від 22.09.2023 №27 та від 29.12.2023 №45 передбачено, що залучення до виконання цього договору суб'єктів господарювання як співвиконавців не потребує отримання додаткової письмової згоди замовника під час виконання договору.
Суд звертає увагу, що інтереси Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради представляла адвокат Меркулова Н.А. на підставі ордерів, виданих Адвокатським бюро "Антона Новакова", і така участь адвоката передбачена умовами укладених договорів.
Окрім цього, заперечення відповідача щодо невідповідності Актів здавання-приймання наданих робіт критеріям неналежності та допустимості доказів, також є безпідставними, оскільки з наданих актів можливо встановити вид наданої правничої допомоги, витрати робочого часу на її надання та розмір гонорару адвоката та такі акти підписані повноважними представниками позивача та АБ "Антона Новакова" без зауважень. Відсутність у згаданих актах інших видів наданої правничої допомоги, котра надавалася Адвокатським бюро "Антона Новакова" в межах укладених договорів, не може свідчити про їх неналежність та недопустимість.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають враховуватися, зокрема, складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, зокрема, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 15 та 2 ГПК України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Суд констатує, що в наданих позивачем актах приймання-передачі наданих послуг визначено вид послуги, кількість затрачених годин та розмір гонорару. А отже фактично, детальний опис робіт викладено позивачем в відповідних актах приймання-передачі наданих послуг.
Суд вважає звернути увагу на нескладність справи, а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, додані докази є типовими для договорів оренди; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів, сам позов є шаблонним (відповідає іншим позовам, що подаються до суду позивачем).
Також суд враховує, що розрахунки до позову складалися самим Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, а не його адвокатом.
Крім того, подання позивачем заяви пpo зменшення розмiру позовних вимог було обумовлене виключно діями самого позивача, оскільки саме останнім не було враховано рішення 21 сесії Харківської міської ради 8 скликання "Про деякі питання нарахування та сплати орендної плати за користування майном комунальної власності Харківської міської територіальної громади під час дії воєнного стану» від 01.12.2023 №496/23, на підставі якого відповідача було звільнено від сплати орендної плати у період з 24.02.2022 по 30.09.2022. При цьому, подання чи не подання заяви про зменшення позовних вимог є виключно правом позивача.
Окрім цього суд зазначає, що згідно з наданими позивачем актами здавання -приймання наданих послуг загальна кількість витраченого адвокатом часу на участь у судових засіданнях від 09.01.2021, 06.02.2024, 20.02.2024, 05.03.2024, 02.04.2024 становить 7 годин 10 хвилин. Втім, згідно з протоколами судових засідань загальна тривалість проведення цих засідань становила 1 година 45 хвилин. Таким чином, загальна кількість витраченого адвокатом часу завищена .
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, визначених у Актах здавання-приймання наданих послуг (наданої правничої допомоги) на загальну суму 23.714,25 грн не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності. Оскільки ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені позивачем (справедлива сатисфакція).
Отже у даному випадку, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмету спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.
Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 76, 77, 86, 123, 126, 129, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чередниченка Євгена Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10.000,00 грн.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного додаткового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне додаткове рішення підписано 17.04.2024.
Суддя Н.С. Добреля