про результати розгляду заяви кредитора
09 квітня 2024 року Справа № 915/1695/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.
за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.
представники сторін у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
про грошові вимоги до боржника у сумі 400000,00 грн.
у справі № 915/1695/23 про неплатоспроможність
боржника: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Капінус А.А. (поштова адреса: а/с №55, м. Миколаїв, 54017)
встановив:
Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Провадження у справі про неплатоспроможність боржника відкрито ухвалою суду від 05.12.2023, цією ж ухвалою введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Капінуса А.А., указано порядок та строк заявлення кредиторами грошових вимог до боржника та ін.
З метою виявлення кредиторів боржника 08.12.2023 за № 72042 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі неплатоспроможність фізичної особи - підприємця Федотової Ольги Василівни.
12.01.2024 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 вх. № 393/24 від 12.01.2024 про визнання грошових вимог, у якій заявник (з урахуванням заяви від 11.01.2024) просить визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 4000000,00 грн., також заявник просить визнати витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн. за подання даної заяви про визнання грошових вимог.
Ухвалою суду від 17.01.2023 указану заяву залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 29.01.2024 заяву про грошові вимоги прийнято до розгляду, який призначено на 21.02.2024. У вказану дату судове засідання не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Давченко Т.М., тому ухвалою від 26.02.2024 суд повідомив учасників справи про призначення попереднього судового засідання на 09.04.2024.
Керуючий реструктуризацією указану заяву розглянув та надав суду відзив вих.. № 02-10/33 від 11.01.2024 (вх.. № 370/24 від 11.01.2024), у якому указує про визнання грошових вимог ОСОБА_1 .
Учасники справи, належно повідомлені про час та місце розгляду заяви про грошові вимоги, у судове засідання не з'явилися, при цьому заявниця, боржниця та керуючий реструктуризацією подали суду заяви та клопотання про розгляд справи 09.04.2024 без їх участі (а.с. 61 кр.вимог, а.с. 32-34 том 2 осн.справи).
Тож, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності боржника, заявника (кредитора) та арбітражного керуючого за наявними документами. При цьому суд зазначає, що матеріалів справи достатньо для розгляду заяви кредитора, а тому неявка представників не перешкоджає розгляду даної заяви.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
В силу ст. 1КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Судом встановлено, що заяву ОСОБА_1 було подано до суду у строк, встановлений судом згідно ч. 1 ст. 4 5КУзПБ.
Також, проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов'язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
Жодних заперечень щодо вказаних вимог до суду не надходило.
На підставі ст. 233 ГПК України, 09.04.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.
Між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) 10.12.2019 було укладено договір позики № 02/2, відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальнику належні Позикодавцю грошові кошти у сумі 400000,00 грн, що по середньому курсу продажу долара США складає 14285 дол. США. (а.с. 42-43 кр.вимог).
За п. 2.1 Позикодавець надає позику одночасно з моментом підписання даного договору.
Згідно п. 3.3 Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти не пізніше 20.02.2022.
Факт повернення позики оформлюється двосторонньою розпискою.
Строк, визначений у п. 3.3 Договору може бути змінений за взаємною згодою сторін, яка буде оформлена додатковою угодою.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передачі предмету позики від Позикодавця до Позичальника.
За умовами договору позика надається у готівковій формі на підставі розписки.
Згідно п. 6.2 закінчення дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення.
Договір підписано сторонами особисто.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір позики від 19.03.2018 (з урахуванням додаткової угоди до нього) не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
На виконання умов договору Позичальником складено розписку про отримання суми позики (а.с. 13 кр.вимог).
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання , має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів. Така позиція викладена Верховним Судом України в своїй постанові від 11.11.2015 у справі №6-1967цс15.
При цьому, згідно правової позиції, сформованої Верховним Судом України в постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Боржниця указані вимоги також визнає, про що указано у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, заявником доведено належним доказом надання позики боржнику у сумі 400000,00 грн.
Судом установлено, що строк повернення коштів позикодавцю є таким, що настав.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення ОСОБА_1 позики.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, боржником порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення ОСОБА_1 позики, внаслідок чого у гр. ОСОБА_2 існує заборгованість у розмірі 400000,00 грн.
Станом на дату звернення заявника з грошовими вимогами до боржника борг не сплачено та боржником не оспорено та навіть визнано, погоджено керуючим реструктуризацією.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за непогашену позику у розмірі 400000,00 грн. є конкурсними та підлягають визнанню у повному обсязі.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 133 КУзПБвитрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Кредитором за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника згідно платіжної інструкції № 0.0.3399706080.1 від 08.01.2024 сплачено судовий збір за звернення до суду із заявою про грошові вимоги в розмірі 6056,00 грн. а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.
Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 КУзПБ. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Керуючим реструктуризації у відзиві зазначено, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 мають бути включеними до реєстру задоволення вимог кредиторів наступним чином: 6056,00 грн. (судові витрати) до 1 черги, 400000,00 грн (борг за договором позики) - до 4 черги.
Однак, зазначена черговість суперечить приписам ст. 133 КУзПБ.
З урахуванням положень ст. 133 КУзПБ суд вважає, що визнані судом вимоги ОСОБА_1 мають задовольнятися у такій черговості:
- 6056,00 грн. (судовий збір) - позачергові вимоги;
- 400000,00 грн. (позика) - ІІ черга.
Керуючись ст. 45-47, 122, 133, Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника .
2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 400000,00 грн.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника включити визнані судом вимоги ОСОБА_1 та понесені нею витрати по сплаті судового збору за подання заяви про грошові вимоги у розмірі 6056,00 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника - фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у відповідності до ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.04.2024.
Суддя Т.М. Давченко