ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2024Справа № 910/4581/24
Суддя Привалов А.І., розглянувши
заяву Закритого акціонерного товариства "Бізнес Еквіпментс Лімітед"
про забезпечення позову
у справі № 910/4581/24
за позовом Закритого акціонерного товариства "Бізнес Еквіпментс Лімітед"
до Міністерства юстиції України
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА";
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (SILVERILL TRAIDING LIMITED)
про визнання незаконним та скасування наказу,
без виклику представників сторін,
Закрите акціонерне товариство "Бізнес Еквіпментс Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу № 1030/5 від 10.04.2024 "Про задоволення скарг".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуваний наказ безпосередньо порушує його право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА", яку він набув у встановленому законом порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4581/24. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2024. Залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "БІЗНЕС ЕКВІПМЕНТС УКРАЇНА" та відповідача - СІЛЬВЕРІЛЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД.
16.04.2024 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить забезпечити позов шляхом заборони Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, до вирішення справи по суті, вчиняти будь-які дії, зокрема, шляхом внесення відповідних записів про скасування реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо виконання наказу Міністерства юстиції України № 1030/5 від 10.04.2024 "Про задоволення скарги", в тому числі, шляхом заборони Міністерству юстиції України скасовувати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: від 16.02.2024 №100731070016044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 26.02.2024 № 1000737770020044914 «Виправлення помилок», від 21.02.2024 №100731070017044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 22.02.2024 №1000737770018044914 «Виправлення помилок», від 23.02.2024 №1000737770019044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 29.02.2024 №1000737770021044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 01.03.2024 №1000737770022044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 02.03.2024 №1000737770023044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюються на підставі рішення суду.
Заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи посадовою особою Міністерства юстиції України будуть скасовані перелічені в оскаржуваному наказі реєстраційні дії, то позивач не зможе захистити та поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Заява Закритого акціонерного товариства "Бізнес Еквіпментс Лімітед" про забезпечення позову розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства "Бізнес Еквіпментс Лімітед" про забезпечення позову та проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Оскільки, у даному випадку, позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Дослідивши наведені позивачем обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України№ 1030/5 від 10.04.2024 "Про задоволення скарг" під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є вимога про скасування оскаржуваних наказів.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з пп. 3 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.
Частина 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" містить перелік підстав для відмови у державній реєстрації. Зокрема, такою підставою вказано: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії (п. 2 ч. 1 ст. 28).
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).
За висновком Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21, встановлена законом заборона вчинення реєстраційних дій є зрозумілим, самодостатнім та передбаченим законом заходом забезпечення позову у спорі про скасування наказу Міністерства юстиції України.
Судом установлено, що наказом Міністерства юстиції України № 1030/5 від 10.04.2024 "Про задоволення скарг" скасовано реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.02.2024 №100731070016044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 26.02.2024 № 1000737770020044914 «Виправлення помилок», від 21.02.2024 №100731070017044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 22.02.2024 №1000737770018044914 «Виправлення помилок», від 23.02.2024 №1000737770019044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 29.02.2024 №1000737770021044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 01.03.2024 №1000737770022044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 02.03.2024 №1000737770023044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу».
Судом досліджено, що позивач належним чином обґрунтував, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, причини свого звернення із заявою про забезпечення позову, а також те, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає що належними, співмірними та адекватними заходами забезпечення позову у даному випадку будуть заходи, наведені позивачем у заяві.
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.
Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов'язані із предметом розгляду по даній справі, оскільки спір стосується визнання незаконними та скасування оскаржуваних наказів.
За таких обставин, враховуючи пов'язаність вищевказаних заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Закритого акціонерного товариства "Бізнес Еквіпментс Лімітед" про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Закритого акціонерного товариства "Бізнес Еквіпментс Лімітед" про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, до вирішення справи по суті, вчиняти будь-які дії, зокрема, шляхом внесення відповідних записів про скасування реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо виконання наказу Міністерства юстиції України № 1030/5 від 10.04.2024 "Про задоволення скарги", в тому числі, шляхом заборони Міністерству юстиції України скасовувати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: від 16.02.2024 №100731070016044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 26.02.2024 № 1000737770020044914 «Виправлення помилок», від 21.02.2024 №100731070017044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 22.02.2024 №1000737770018044914 «Виправлення помилок», від 23.02.2024 №1000731070019044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 29.02.2024 №1000731070021044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 01.03.2024 №1000731070022044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», від 02.03.2024 №1000731070023044914 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюються на підставі рішення суду.
Стягувач за ухвалою: Закрите акціонерне товариство "Бізнес Еквіпментс Лімітед" (71-75 Шелтон Стріт, Ковент-Гарден, Лондон, Англія, WC2H 9JQ; реєстраційний номер 15023303)
Боржник за ухвалою: Міністерство юстиції України (Україна, 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622).
4. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 17.04.2024, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 17.04.2027.
5. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа.
6. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Артем Ігорович Привалов