ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2024Справа № 910/19465/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 598 575,69 грн
без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) з позовом до Державного агентства резерву України (далі - відповідач) про стягнення 598575,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 в частині оплати послуг зі зберігання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
15.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому міститься клопотання про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за правилами загального позовного провадження.
25.01.2024 позивачем подано відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 02.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи в судовому з повідомленням (викликом) сторін в порядку загального позовного провадження.
Відповідач правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечень не подав.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 27.12.2023 направлена до електронного кабінету учасників справи 27.12.2023.
Крім того, подані сторонами заяви по суті підтверджують факт їх обізнаності з відкриттям провадження у даній справі та розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
29.04.2003 між Одеською залізницею (Зберігач) та Державним комітетом з державного матеріального резерву (Комітет) було укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без користування ними Зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках Зберігача.
На виконання Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» проведено реорганізацію Державного комітету України з державного матеріального резерву шляхом перетворення у Державне агентство резерву України (далі - Відповідач), яке є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Отже, відповідач у даній справі є правонаступником зберігача за укладеним між учасниками справи договором.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та п. 2 статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови КМУ від 18.01.2017 № 52), правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства «Одеська залізниця» є ПАТ «Українська залізниця».
27.11.2018 проведено державну реєстрацію «Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» у новій редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.10.2018 № 938, у наслідок чого найменування Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінене на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З урахуванням зазначеного, позовна заява подається від імені Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Позивач), як правонаступника ДП «Одеська залізниця» згідно з укладеним між учасниками справи договором № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003.
Відповідно до п.1.2 Договору Комітет передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1.
Передбачені цим Договором форми актів затверджуються Комітетом.
Згідно з п. 2.1 Договору зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.
Пунктом 2.8 Договору встановлено, що зберігач щороку разом з річним звітом форми № 12 зобов'язаний подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з Порядком відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 17 січня 2003 року, який погоджений Держкомрезервом України і Укрзалізницею, а також плани зміни та оновлення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.
Відповідно до пунктів 3.2 - 3.4 Договору Комітет зобов'язаний: оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан; повертати зберігачу погоджений (або із зауваженнями) кошторис витрат на зберігання цінностей протягом 30 днів з моменту його отримання.
Згідно з п. 4.1 Договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат Зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.
Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою (п.4.3 Договору).
У п. 4.4 Договору передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) Зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат відповідно до п. 4.3 цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (п. 7.3 Договору).
Крім того, додатковою угодою від 10.09.2010 сторони погодили річний кошторис на відшкодування витрат зберігача в межах кошторису на 2010 рік в сумі 643224,00 грн, в т.ч. ПДВ, а також погодили, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли до моменту її підписання і діють з 01.01.2010 до 31.12.2010.
07.10.2011 до Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670/НЮ від 29.04.2003 сторонами було підписано додаткову угоду № 1, згідно з якою визначено, що стороною за договором є Державне агентство резерву України, яке відповідно до п. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Вказаною додатковою угодою № 1 від 07.10.2011 сторони погодили річний кошторис на відшкодування витрат зберігача в межах кошторису на 2011 рік в сумі 627 568,00 грн, в т.ч. ПДВ, а також погодили, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли до моменту її підписання і діють з 01.01.2011 до 31.12.2011.
У подальшому сторонами не укладались додаткові угоди до договору № ОД/НР-03-670/НЮ від 29.04.2003 з погодженням кошторису витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей.
Як вбачається з наданої позивачем відповіді відповідача № Н-1042/012 від 28.06.2023, останнім не погоджено позивачу кошторис витрат на 2023 рік на суму 834 141,60 грн запропонований листами регіональної філії «Одеська залізниця» від 16.05.2023 № НР-16/118 та від 23.05.2023 № НР-16/125, а також не підписано акти за 1 квартал 2023 рік.
Так, причиною для непогодження кошторису відповідач вказав, що до витрат на заробітну плату включені заохочувальні та компенсаційні витрати, також у листі відповідача вказано, що позивачем не підтверджено включення до кошторису певних приміщень та не надано доказів на підтвердження того, що такі приміщення використовуються для зберігання цінностей державного матеріального резерву.
Враховуючи викладене, відповідачем повернуто кошторис на 2023 рік для доопрацювання.
Листом від 06.09.2023 № ПЗЕ-002/127 регіональною філією «Одеська залізниця» надано відповідь на зауваження відповідача щодо непогодження кошторису на 2023 рік.
Крім того, листом від 02.11.2023 № Н/ННФ-002/232 регіональною філією «Одеська залізниця» надіслано відповідачу звітні документи про витрати на зберігання розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 3 квартал 2023 року, що підтверджується реєстром для приймання відправлень.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що ним не погоджено кошторис витрат на 2023, оскільки:
- до складу витрат за амортизацію включені витрати за адміністративні будівлі та інші господарські об'єкти, які, на переконання відповідача, не задіяні у зберігання матеріальних цінностей;
- не надано підтверджуючих документів, а саме: додаткових нарахувань у вигляді премій майстру виробничої дільниці ІІ групи Знам'янського територіального відділу регіональної філії «Одеська залізниця»;
- до складу витрат включені 30% премії стаціонарним стрільцям ВП «Одеський загін воєнізованої охорони», які мають виплачуватись підприємством, оскільки не носять характеру обов'язкових витрат;
- не надано первинних документів щодо суми та дійсності понесення витрат на виплату заробітної плати;
- не надано відомостей про те, що працівники, яким виплачена заробітна плата, дійсно задіяні у зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а також мають та виконують відповідні посадові обов'язки;
- до складу витрат включено суму податку на додатну вартість, який нараховано на заробітну плату всупереч законодавства про працю та норм Податкового кодексу України;
- позивачем не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог з урахуванням відпуску матеріальних цінностей зміні площі, на якій розміщені матеріальні цінності, та обсягу матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за спірний період (1-3 квартали 2023 року).
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивачем у відповіді на відзив вказується, що:
- у листі від 06.09.2023 №Н/НЗЕ-002/127 Позивач повідомив Відповідача про те, що приміщення на території спеціальної бази матеріалів тривалого зберігання ст. Овідіопіль (інв. № 2220100000012) значиться по технічній документації як «адміністративне приміщення», але використовується тільки робітниками складу медичного майна мобілізаційного резерву та стаціонарними стрільцями, які безпосередньо забезпечують облік, зберігання та охорону матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - МЦМР).
При цьому, амортизація інших об'єктів врахована у зв'язку із тим, що вони задіяні у забезпеченні охорони МЦМР (огорожа складу, освітлювача щогла) та забезпеченні норм охорони праці і виробничої санітарії (водопровідна мережа та туалет), тобто це є обов'язковими витратами для підприємства. При цьому витрати на амортизацію враховані не в повному обсязі, а пропорційно до фактичної площі зберігання МЦМР;
- також вказаним листом позивач повідомив відповідача про те, що при розрахунку заробітної плати врахована премія, пов'язана з виконанням виробничих завдань і функцій, яка відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» відноситься до додаткової заробітної плати, а не до заохочувальних виплат. При цьому функції стаціонарних стрільців, майстра виробничої дільниці та сторожів пов'язані безпосередньо з виконанням завдань по утриманню, зберіганню та охороні МЦМР. Премія працівникам у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, які відносяться до заохочувальних виплат, до суми витрат не включалися;
- для усунення питань щодо обґрунтування фактичного часу роботи майстра з обслуговування та зберігання МЦМР Позивачем була зроблена індивідуальна фотографія робочого дня майстра за 10.07.2023, копія якої разом з копіями штатного розпису, посадової інструкції та положення про преміювання були направлені Відповідачу листом від 06.09.2023 №Н/НЗЕ-002/127. При цьому витрати на оплату праці майстра виробничої дільниці враховані не в повному обсязі, а пропорційно до фактично зайнятої площі під зберігання МЦМР;
- щодо включення до заробітної плати податку на додану вартість позивач посилається на п. 4.4 укладеного Позивачем та Відповідачем договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.04.2003 № ОД/НР-03-670НЮ, який передбачає відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість).
У додатку 2 до «Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532, визначена форма кошторису витрат, яка передбачає нарахування ПДВ на загальну суму додаткових витрат (Дв) та основних витрат (Св), до яких відноситься, зокрема, заробітна плата працівників з нарахуваннями.
Вказане, на переконання позивача, свідчить про те, що відповідач безпідставно заперечує проти правомірності включення до складу витрат сум ПДВ, нарахованого на заробітну плату;
- детальні розрахунки заробітної плати працівникам, розрахунки заробітної плати кожного працівника за кожен місяць та табелі використання робочого часу працівників, додані до матеріалів справи (додатки до листів від 14.09.2023 №Н/ННФ-002/133, від 20.09.2023 № Н/ННФ-002/146 та від 02.11.2023 № Н/ННФ-002/232), є належними первинними документами, що підтверджують нарахування заробітної плати та віднесення її до витрат
Крім того, відповідач, за твердженням позивача, помилково посилається на ненадання платіжних відомостей на виплату заробітної плати, оскільки в платіжних відомостях на виплату заробітної плати обліковується лише сума заробітної плати, що належить до виплати, без зазначення загальної суми заробітної плати з розшифровкою за видами та без розмірів і підстави відрахувань із заробітної плати.
При цьому копії посадових інструкцій працівників (майстра ОСОБА_1 та сторожів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які задіяні в обслуговуванні та зберіганні МЦМР, посадові інструкції, витяг з колективного договору, Порядок про преміювання, витяг із штатного розпису, графіки змінності сторожів надані Відповідачу листом від 06.09.2023 №Н/НЗЕ-002/127 (копія листа з описом додається) разом з комплектом документів, які направлялися для узгодження кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на 2023 рік;
- щодо неврахування позивачем, за твердженням відповідача, проведеного відпуску матеріальних цінностей під час розрахунку витрат позивач вказав на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про розбронювання і відпуск матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в особливий період» від 19.09.2007 № 751-р Позивачем 18.01.2023 був складений акт форми 1мр № НР-1/НХ про відпуск МЦМР.
У зв'язку з активізацією військових дій в межах території розташування отримувача МЦМР (виробничого підрозділу служби колії «Каховська дистанція колії» ПЧ-16) стало неможливо організувати отримання МЦМР та проведення робіт з відновлення колій, про що стало відомо лише після оформлення акту.
До позовної заяви додана копія листа від 14.09.2023 №Н/ННФ-002/133 та документів, що підтверджують витрати за 1 квартал 2023 року (файл з копією). На стор. 37-38 файлу наведений опис розрахунку заробітної плати працівників з нарахуваннями, в яковому зазначено, що: «…фактична площа зберігання у січні-лютому 2023 року 1 020 м. кв., фактична площа зберігання у березні 2023 року - 895,4 м. кв.». Так само, на стор. 77 файлу наведений опис розрахунку амортизаційних нарахувань за березень 2023 року, в якому також застосована фактична площа зберігання у березні 2023 року - 895,4 м. кв.
- на виконання листа відповідача від 27.03.2023 № 800/4 на базі зберігання по ст. Галаганівка виробничого підрозділу служби колії «Херсонська дистанція колії» проведена позачергова інвентаризація розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які залишились після деокупації. За результатами інвентаризації була виявлена нестача, яка виникла внаслідок розкрадання матеріальних цінностей під час окупації. Звітні документи були надані відповідачу листом від 27.07.2023 № НР/м167дск. Також, листом від 11.09.2023 № 1 (копія додається) позивач звернувся до Херсонського відділу національної поліції України з проханням порушити кримінальне провадження та розпочати досудове розслідування.
Проте, як вказує позивач, позовні вимоги про стягнення фактичних витрат на зберігання матеріальних цінностей у 1-3 кварталах 2023 року, заявлені у даній справі, не містять витрат, понесених на зберігання МЦМР на базі зберігання по ст. Галаганівка виробничого підрозділу служби колії «Херсонська дистанція колії», отже, заперечення відповідача у даній частині є необґрунтованими.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, а також заперечень відповідача на такі вимоги, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, згідно з приписами ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ст. 946 ЦК України).
Статтею 947 ЦК України унормовано, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України.
Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Статтею 4 названого Закону передбачено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.
Управління державним резервом здійснює Державне агентство резерву України, яке, як було зазначено вище, є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.
Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997, на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів, необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо.
Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.
Фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв").
Отже, Закон України "Про державний матеріальний резерв" передбачає фінансування (відшкодування) витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних зі здійсненням відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно з п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532 (далі - Порядок № 532), таке відшкодування здійснюється на підставі договору, укладеного між Держрезервом України і відповідальним зберігачем за встановленою формою, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку № 532 сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем. Сума витрат, що підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; середнього розміру суми витрат; розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.
Додатком № 2 до Порядку № 532 є кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву, до статей витрат за яким віднесені основні та додаткові витрати. Так, основні витрати включають: витрати по заробітній платі працівників з нарахуваннями, вартості електричної енергії, вартості паливних матеріалів (на опалення) та амортизації основних виробничих фондів, задіяних у процесі зберігання. До додаткових витрат відносяться: консерванти та лакофарбові матеріали, дороблення та консервація, навантажувально-розвантажувальні роботи, інші витрати (розшифрування).
Отже, за особою, яка здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, законодавчо закріплене право на відшкодування понесених у зв'язку з зазначеною діяльністю витрат.
Як вже було зазначено, відповідно до п. 2.1 укладеного між сторонами Договору зберігач забезпечує належне зберігання цінностей і веде облік на позабалансовому рахунку зберігача.
У п. 2.8. Договору передбачено, що Зберігач зобов'язаний щороку разом з річним звітом форми № 12 подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно "Порядку відшкодування залізницями України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву".
Комітет зобов'язаний повертати Зберігачу погоджений або з зауваженнями кошторис витрат на зберігання цінностей протягом 30 днів з моменту його отримання (п. 3.4. Договору).
У свою чергу, згідно з п. 3.1. Договору Комітет зобов'язався відшкодувати Зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.
Відповідно до п. 4.1. Договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженим Комітетом зведеним кошторисом витрат Зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.
Згідно з п. 4.2. Договору кошторис витрат на утримання цінностей повинен бути розшифрований по всім статтям витрат, а також містити пояснювальну записку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач неодноразазво надсилав на адресу відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік та документи, які відображають розмір витрат на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2023 рік.
Проте, відповідачем вказаний кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік, як того вимагають умови Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 та норми чинного законодавства України, погоджено не було.
Водночас згідно з п. 4.3 Договору Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу звіт про витрати на зберігання за 1-3 квартали 2023 року, відповідно до якого вартість фактично витрачених за вказаний період коштів - 598 575,70 грн, з яких за 1 квартал 2023 року - 181 026,86 грн, за 2 квартал 2023 року - 181 348,99 грн, за 3 квартал 2023 року - 236 199,84 грн, а також надано підтверджуючи документи та пояснення до таких витрат, зокрема, лист № Н/НЗЕ-002/127 від 06.09.2023 з додатками.
При цьому суд не погоджується з твердженням відповідача щодо безпідставності позовних вимог, оскільки ним не погоджено кошторис витрат, складений позивачем на 2023 рік, адже відповідно до умов п. 4.4 саме у відповідача наявний обов'язок повертати позивачу як зберігачу погоджений або з зауваженнями кошторис витрат.
Крім того, під час розгляду даної справи позивачем шляхом надання доказів спростовані твердження відповідача про безпідставне включення до кошторису складових понесених позивачем фактичних витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
За приписами ст.ст. 74, 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Наявними матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем взятого на себе зобов'язання за Договором № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 щодо здійснення відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у 1-3 кварталах 2023 року, в силу чого у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо відшкодування (оплати) понесених позивачем витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву. Строк виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання у розумінні ст. 530 ЦК України та умов Договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № ОД/НР-03-670-НЮ від 29.04.2003 є таким, що настав, однак, доказів виконання зобов'язань відповідачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного агентства резерву України на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості у розмірі 598 575,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті послуг судовим збором в розмірі 7 182,91 грн (оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом в електронній формі, а отже, має застосовуватись коефіцієнт для сплати судового збору в розмірі 0,8), зважаючи на задоволення позовних вимог, підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601 м. Київ, вул. Євгена Чикаленка (Пушкінська), 28, код 37472392) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) 598 575,69 грн (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень 69 копійок) основного боргу, 7 182,91 грн (сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 91 копійку) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 17.04.2024.
Суддя О.Г. Удалова