ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.04.2024Справа № 910/18480/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 1 564 623 626,40 грн,
за участю представників:
позивача: Лисенка В.О.;
відповідача: Панченка Ю.В.;
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Товариство) 1 564 623 626,40 грн, з яких: 530 121 302,28 грн - пеня, 873 773 868,39 грн - інфляційні втрати, 160 194 479,20 грн - три проценти річних, 533 976,53 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного проведення розрахунків за укладеним з Компанією договором про надання послуги балансування від 19 січня 2021 року № 2101000095.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/18480/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 січня 2024 року.
2 січня 2024 року на адресу суду від Товариства надійшов відзив на позовну заяву від 26 грудня 2023 року № ТОВВИХ-23-18713, в якому відповідач вказав, що перерахування ним на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 46 407 464 131,00 грн зумовило утворення критичного фінансового стану відповідача, у зв'язку з чим кошти, які перебували у розпорядженні Товариства, були використані останнім для забезпечення безпечної експлуатації газотранспортної системи. У свою чергу, на думку відповідача, здійснення позивачем заходів щодо стягнення в судовому порядку заборгованості за договорами постачання природного газу, укладеними між ним та операторами газорозподільних мереж, свідчить про недобросовісну поведінку Компанії та наявність в останньої наміру створення штучної заборгованості за вказаними правочинами. Крім того, відповідач зазначав, що з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, нарахування Компанією компенсаційних виплат на оплачену суму основної заборгованості є неправомірним. Також Товариство вказувало на безпідставне застосування до спірних правовідносин положень статті 536 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки сторони в пункті 7.6. договору погодили виключно інший розмір процентів річних, нарахування яких передбачено частиною 2 статті 625 ЦК України. У зв'язку з цим, вимоги позивача про окреме стягнення трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України також є необґрунтованими. Разом із цим, відповідач вказував на відсутність його вини в порушенні строків здійснення розрахунків з позивачем, а також на право суду зменшити розмір процентів річних. Враховуючи викладене, відповідач вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
8 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, з посиланням на те, що правовідносини, які склалися між відповідачем та АТ "Укртрансгаз", взагалі не входять до предмета доказування у даній справі. У свою чергу, саме в діях відповідача наявні ознаки недобросовісної поведінки, з огляду на здійснення ним фактичної оплати наданих позивачем послуг через майже 2 роки після їх отримання. Компанія вказувала також на безпідставність посилань відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, оскільки правові висновки стосовно права суду на зменшення відсотків річних були сформулювані за інших фактичних обставин та стосуються інших правовідносин. Позивач зазначив, що понесення витрат на обслуговування або відновлення газотранспортної системи, часткове зупинення транспортування природного газу, відсутність грошових коштів не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку здійснити своєчасний розрахунок з позивачем, а також не виключають можливість стягнення з Товариства пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами.
16 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення від 15 січня 2024 року № ТОВВИХ-24-663, у яких відповідач навів свої аргументи на спростування позиції позивача.
25 січня 2024 року перед початком підготовчого засідання через загальний відділ канцелярії суду від Товариства надішли письмові пояснення по справі від цієї ж дати № ТОВВИХ-24-1170, у яких відповідач просив суд про зменшення розміру сум, заявлених до стягнення з Товариства, на 99 % , у разі задоволення позову Компанії.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 29 лютого 2024 року.
28 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Компанії надішли додаткові пояснення по справі від 27 лютого 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 14 березня 2024 року.
У судовому засіданні 14 березня 2024 року судом оголошено перерву до 4 квітня 2024 року.
4 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати № ТОВВИХ-24-5110 з письмовою промовою (заключним словом), у якій відповідач також просив суд про зменшення розміру штрафних санкцій та компенсаційних виплат на 99 %.
У судовому засіданні 4 квітня 2024 року представник Компанії підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив і письмових поясненнях, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Товариства проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19 січня 2021 року між Товариством та Компанією було укладено договір про надання послуги балансування № 2101000095, за умовами якого остання зобов'язалася надати відповідачу послуги балансування, які полягають у зобов'язанні за дорученням Товариства у визначену газову добу подати природний газ в газотранспортну систему останнього або відібрати природний газ з газотранспортної системи, а Товариство - прийняти такі послуги й оплатити їх на умовах, визначених цим договором.
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до абзацу 3 розділу 1 договору (у редакції додаткової угоди від 29 грудня 2021 року № 3) період надання послуги балансування - період впродовж 365 газових діб, починаючи з першої газової доби надання послуги балансування, яка є датою підписання цієї угоди.
Послуги балансування надаються на добовій основі. Газова доба, у якій надаються відповідні послуги, а також обсяг газу, який передається сторонами при наданні послуг балансування, визначається дорученням Товариства. Обсяг поданого або відібраного природного газу до/з газотранспортної системи в газову добу, визначений дорученням Товариства, не може бути меншим за 1 000,00 м3 та не більше 10 000 000,00 м3 природного газу, а обсяг поданого або відібраного природного газу до/з газотранспортної системи за газовий місяць не може перевищувати 300 000 000,00 м3 природного газу. Загальний очікуваний обсяг поданого природного газу до газотранспортної системи за період надання послуг балансування не може перевищувати 800 000 000,00 м3 природного газу. За розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (м3), приведений до стандартних умов: (і) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа). Якість (фізико-хімічні показники) газу, повинна відповідати вимогам Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс) (пункти 2.3. та 2.4. договору).
Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається як сума різниць вартості поданого природного газу і відібраного природного газу Компанією до/з газотранспортної системи Товариства за кожну газову добу газового місяця, за формулою, наведеною у пункті 4.5. даного правочину.
Згідно з пунктом 3.2. договору Компанія надає послуги балансування Товариству у віртуальній торговій точці. Подача/відбір газу до/з газотранспортної системи відповідача здійснюється в терміни та у відповідності до вимог Кодексу ГТС шляхом подачі відповідних номінацій/реномінацій. При наданні послуг балансування приймання-передача газу між сторонами здійснюється у віртуальній торговій точці у відповідності до вимог Кодексу ГТС шляхом подачі відповідних торгових сповіщень. Компанія зобов'язана не пізніше двох годин з моменту надсилання доручення Товариства відповідно до пункту 3.1. цього договору: при подачі природного газу в газотранспортну систему подати торгові сповіщення на відчуження природного газу в обсязі, зазначеному в доручені, та подати номінацїї/реномінації на точки входу до газотранспортної системи, а також подати номінацїї/реномінації на точки виходу з газотранспортних систем суміжних операторів та/або на точки виходу/входу з/до підземних сховищ газу оператора газосховищ, які необхідні для виконання відповідного доручення Товариства; при відборі природного газу з газотранспортної системи подати торгові сповіщення на набуття природного газу в обсязі, зазначеному в доручені, та подати номінацїї/реномінації на точки виходу з газотранспортної системи, а також подати номінацїї/реномінації на точки входу до газотранспортних систем суміжних операторів та/або на точки входу/виходу до/з підземних сховищ газу оператора газосховищ, які необхідні для виконання такого доручення Товариства; забезпечити підтвердження поданих Компанією номінацій/реномінацій, які необхідні для виконання доручення Товариства, зі сторони останнього, суміжних операторів газотранспортних систем та/або оператора газосховищ. Доручення Товариства є виконаним зі сторони Компанії за умови: подання позивачем торгових сповіщень на відчуження чи на набуття природного газу в обсязі, зазначеному в доручені Товариства; підтвердження зі сторони замовника, суміжних операторів газотранспортних систем та/або оператора газосховищ поданих Компанією номінацій/реномінацій, необхідних для виконання відповідного доручення. Право власності на природний газ, що використовується при наданні послуг балансування, переходить у віртуальній торговій точці. Право власності на природний газ, що використовується при наданні послуг балансування, переходить в обсягах та у газові доби, зазначені в дорученнях Товариства. При подачі Компанією природного газу в газотранспортну систему Товариства право власності на такий природний газ переходить від позивача до відповідача. При відборі природного газу з газотранспортної системи право власності на такий природний газ переходить від Товариства до Компанії. Після переходу права власності на природний газ сторона, яка отримує газ, несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
За змістом пунктів 3.3. та 3.4. вищевказаного правочину надання послуг балансування за газовий місяць оформлюється актом надання послуг, форма якого встановлена в додатку № 2 до цього договору. За домовленістю сторін, форма акта надання послуг може бути змінена. Товариство не пізніше 10-го числа газового місяця, наступного за газовим місяцем надання послуг балансування, зобов'язується надати Компанії підписані та скріплені печаткою відповідача два примірники акта надання послуг, у якому зазначаються: кожна газова доба газового місяця, в якому надавалися послуги балансування; обсяги газу подані/відібрані до/з газотранспортної системи при наданні послуг балансування за кожну газову добу; ціна газу за кожну газову добу: вартість поданих/відібраних обсягів газу за кожну газову добу: загальна вартість послуг балансування за газовий місяць. Компанія не пізніше 12-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг балансування, зобов'язується повернути Товариству один примірник оригіналу акту надання послуг балансування, підписаний уповноваженим представником Компанії та скріплений його печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту падання послуг балансування. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до пункту 5.1. договору, у випадку, якщо за результатом газового місяця надання послуг балансування сума вартості послуг балансування має позитивне значення (більше нуля), Товариство здійснює оплату послуг балансування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Компанії на підставі акту надання послуг балансування до 25-го числа місяця, наступного за газовим місяцем надання послуг балансування. У випадку, якщо за результатом газового місяця надання послуг балансування сума вартості послуг балансування має від'ємне значення (менше нуля), то Компанія здійснює перерахування грошових коштів на рахунок Товариства на підставі акта надання послуг балансування до 25-го числа місяця, наступного за газовим місяцем надання послуг балансування.
Товариство зобов'язане своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані Компанією послуги балансування (пункт 6.1.1. вказаного правочину).
Згідно з пунктом 14.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками та скріплення їх підписів печатками сторін і діє у частині надання послуг протягом періоду надання послуги балансування, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
12 лютого 2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою було викладено додаток № 2 до договору (форма акта надання послуг балансування) у новій редакції.
20 грудня 2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою було внесено зміни то розділу 16 договору в частині реквізитів сторін.
Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивач у період з 19 січня 2021 року по 18 січня 2022 року надав Товариству послуги балансування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання цих послуг: від 31 січня 2021 року № 01-2021-2101000095 за газовий місяць - січень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 19 755 672,00 грн; від 28 лютого 2021 року № 02-2021-2101000095 за газовий місяць - лютий 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має позитивне значення та складає 304 665 648,00 грн; від 31 березня 2021 року № 03-2021-2101000095 за газовий місяць - березень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має позитивне значення та складає 65 459 865,60 грн; від 30 квітня 2021 року № 04-2021-2101000095 за газовий місяць - квітень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має позитивне значення та складає 225 830 691,60 грн; від 31 травня 2021 року № 05-2021-2101000095 за газовий місяць - травень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 272 210 724,00 грн; від 30 червня 2021 року № 06-2021-2101000095 за газовий місяць - червень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 87 020 358,00 грн; від 31 липня 2021 року № 07-2021-2101000095 за газовий місяць - липень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 214 779 720,00 грн; від 31 серпня 2021 року № 08-2021-2101000095 за газовий місяць - серпень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 218 556 000,00 грн; від 30 вересня 2021 року № 09-2021-2101000095 за газовий місяць - вересень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 192 036 492,00 грн; від 31 жовтня 2021 року № 10-2021-2101000095 за газовий місяць - жовтень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 2 033 349 948,00 грн: від 30 листопада 2021 року № 11-2021-2101000095 за газовий місяць - листопад 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 1 929 756 367,20 грн; від 31 грудня 2021 року № 12-2021-2101000095 за газовий місяць - грудень 2021 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має від'ємне значення та складає 736 483 536,00 грн; від 18 січня 2022 року № 01-2022-2101000095 за газовий місяць - січень 2022 року, відповідно до якого сума вартості послуг балансування має позитивне значення та складає 3 151 372 560,00 грн. Вказані акти підписані без жодних заперечень та зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
Позивачем у повному обсязі та у визначений договором строк було проведено розрахунок із відповідачем за послуги балансування за газові місяці надання послуг балансування, у яких сума вартості послуг балансування мала від'ємне значення, зокрема: вартість послуг балансування за газовий місяць - січень 2021 року, була оплачена Компанією 24 лютого 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 19 755 672,00 грн на рахунок Товариства; вартість послуг балансування за газовий місяць - травень 2021 року, була оплачена 25 червня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 272 210 724,00 грн на рахунок відповідача; вартість послуг балансування за газовий місяць - червень 2021 року, була оплачена 23 липня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 87 020 358,00 грн на рахунок відповідача; вартість послуг балансування за газовий місяць - липень 2021 року, була оплачена 25 серпня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 214 779 720,00 грн на рахунок відповідача; вартість послуг балансування за газовий місяць - серпень 2021 року, була оплачена в повному обсязі 24 вересня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 218 556 000,00 грн на рахунок відповідача; вартість послуг балансування за газовий місяць - вересень 2021 року, була оплачена в повному обсязі 23 жовтня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 192 036 492,00 грн на рахунок відповідача; вартість послуг балансування за газовий місяць - жовтень 2021 року, була оплачена позивачем в повному обсязі 18 листопада 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 2 033 349 948,00 грн на рахунок відповідача; вартість послуг балансування за газовий місяць - листопад 2021 року, була оплачена позивачем в повному обсязі 20 грудня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 1 929 756 367,20 грн на рахунок відповідача; зобов'язання позивача перед відповідачем з оплати вартості послуг балансування за газовий місяць - грудень 2021 року, були припинені в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі відповідної заяви Компанії від 25 січня 2022 року № 125/1-459.
Про належне виконання Компанією своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього правочину.
Судом встановлено, що Товариством було проведено своєчасний розрахунок з позивачем за послуги балансування за газові місяці надання послуг балансування, у яких сума вартості послуг балансування мала позитивне значення, зокрема, вартість послуг балансування за газовий місяць - лютий 2021 року, була оплачена відповідачем у повному обсязі 25 березня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 304 665 648,00 грн на рахунок позивача; вартість послуг балансування за газовий місяць - березень 2021 року, була оплачена відповідачем у повному обсязі 23 квітня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 65 459 865,60 грн на рахунок позивача; вартість послуг балансування за газовий місяць - квітень 2021 року, була оплачена відповідачем у повному обсязі 25 травня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 225 830 691,60 грн на рахунок позивача.
Разом із цим, вартість послуг балансування за газовий місяць січень 2022 року була оплачена Товариством з порушенням строку розрахунків, визначеного пунктом 5.1. договору. Відповідач перерахував грошові кошти на рахунок позивача: 2 листопада 2023 року в розмірі 970 000 000,00 грн, 6 листопада 2023 року в розмірі 990 000 000,00 грн, 8 листопада 2923 року в розмірі 595 000 000,00 грн та 13 листопада 2023 року в розмірі 596 372 560,00 грн.
Вищевказані обставини проведення розрахунків між сторонами за надані послуги балансування підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: довідок операцій та сальдо по підприємству відповідача за період з 1 січня 2022 року по 24 листопада 2023 року, довідки АТ АБ "Укргазбанк" від 29 листопада 2023 року № 15932/40562/2023, листа АТ "Ощадбанк" від 29 листопада 2023 року № 16/2-09/86826/2023, заяви позивача про зарахування однорідних зустрічних вимог від 25 січня 2022 року № 125/1-459, акта звірки розрахунків станом на 31 липня 2022 року, підписаного уповноваженими представниками сторін, листів Товариства: від 11 вересня 2023 року № ТОВВИХ-23-12565, від 19 вересня 2023 року № ТОВВИХ-23-12973.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України "Про ринок природного газу" (далі - Закон).
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону визначено, що газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.
Оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 19 частини 1 статті 1 Закону).
За змістом глави 1 розділу І Кодексу ГТС послуги балансування - це послуги, що надаються оператору газотранспортної системи іншим суб'єктом господарювання на підставі відповідного договору для врегулювання короткострокових коливань попиту та пропозицій на природний газ, що не є короткостроковим стандартизованим продуктом.
Згідно положень пункту 1 глави 5 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи має право закуповувати послуги балансування, якщо короткострокові стандартизовані продукти не можуть задовольнити потреби у підтримці оптимальної роботи газотранспортної системи або за відсутності ліквідності торгівлі короткостроковими стандартизованими продуктами.
Відповідно до пункту 3 глави 5 розділу XIV Кодексу ГТС послуги балансування мають бути закуплені у ринковий спосіб через прозору та недискримінаційну процедуру публічних закупівель відповідно до чинного законодавства. Положення договору на послуги балансування не повинні обмежувати оператора газотранспортної системи протягом газової доби здійснювати продаж/купівлю короткострокових стандартизованих продуктів. Строк надання послуги балансування не має перевищувати одного року, якщо інше не погоджене Регулятором.
Пунктом 6 глави 5 розділу XIV Кодексу ГТС встановлено, що послуга балансування надається оператору газотранспортної системи на умовах відповідного договору про надання послуги балансування.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факт оплати наданих йому Компанією послуг з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1. укладеного між сторонами договору.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зазначених зобов'язань за вказаним договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
За умовами пунктів 8.1.- 8.3. договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпоргу тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Сторони протягом 10-ти календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) зобов'язані сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони про неможливість виконання взятих за цим договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або ненадання сертифікату ТПП України позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Разом із цим, надана Товариством копія сертифікату ТПП України від 23 травня 2022 року № 3100-22-0130 (вих. № 26/05-4) засвідчує виключно факт настання форс-мажорних обставин за договором транспортування природного газу від 30 грудня 2019 року № 012020/1912000543, який укладений між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством. Тобто, вказаний сертифікат засвідчує настання форм-мажорних обставин за правочином, який не є предметом розгляду даної справи, та за правовідносинами, які склалися між відповідачем та іншим суб'єктом господарювання.
У свою чергу, статтею 218 ГК України прямо визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили): порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав належних документів.
Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
У зв'язку з порушенням Товариством умов договору в частині своєчасного розрахунку за надані Компанією послуги балансування за січень 2022 року, останньою було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 ЦК України: 873 773 868,39 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу в розмірі 3 151 372 560,00 грн за період з 1 березня 2022 року по 31 жовтня 2023 року; 160 194 479,20 грн трьох процентів річних, нарахованих: за період з 26 лютого 2022 року по 1 листопада 2023 року на суму боргу в розмірі 3 151 372 560,00 грн, за період з 2 листопада 2023 року по 5 листопада 2023 року на суму боргу в розмірі 2 181 372 560,00 грн, за період з 6 листопада 2023 року по 7 листопада 2023 року на суму боргу в розмірі 1 191 372 560,00 грн, за період з 8 листопада 2023 року по 12 листопада 2023 року на суму боргу в розмірі 596 372 560,00 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що в пункті 7.6. договору сторони погодили інший розмір вказаних процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема, сторони визначили, що на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 проценти річних від простроченої суми.
Оскільки позивачем невірно застосовано ставку нарахування процентів річних, передбачених приписами статті 625 ЦК України (застосовано ставку в розмірі три проценти річних, замість погодженої сторонами у договорі - 0,01 процентів річних), судом здійснено власний розрахунок зазначеної компенсаційної виплати, обґрунтований розмір якої за визначений позивачем період прострочення становить 533 981,61 грн. За таких обставин, позов у частині стягнення з Товариства вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Вимога про стягнення 159 660 497,59 грн трьох процентів річних задоволенню не підлягає.
Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просив стягнути з відповідача на підставі статті 536 ЦК України 533 976,53 грн 0,01 процентів річних за користування чужими грошовими, які нараховані: за період з 26 лютого 2022 року по 1 листопада 2023 року - на суму боргу в розмірі 3 151 372 560,00 грн, за період з 2 листопада 2023 року по 5 листопада 2023 року - на суму боргу в розмірі 2 181 372 560,00 грн, за період з 6 листопада 2023 року по 7 листопада 2023 року - на суму боргу в розмірі 1 191 372 560,00 грн, за період з 8 листопада 2023 року по 12 листопада 2023 року - на суму боргу в розмірі 596 372 560,00 грн.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Термін "користування чужими грошовими коштами" використовується у двох випадках: одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, що, у свою чергу, врегульовано положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року в справі № 910/1238/17, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/10156/17, від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17.
Позовні вимоги у цій частині Компанія обґрунтовує виключно неправомірним, незаконним користуванням відповідачем грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 536 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно (в один період часу). З урахуванням викладеного, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за час правомірного користування грошовими коштами, розмір яких відповідно до статті 536 ЦК України може бути встановлено сторонами в договорі як плата за користування товарним кредитом, а за період після такого прострочення - підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 та постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 3 листопада 2020 року в справі № 921/315/18.
Судом встановлено, що позивачем нараховані проценти за користування чужими коштами саме за період порушення грошового зобов'язання, що регулюється диспозицією частини 2 статті 625 ЦК України, вимоги за якою позивачем також заявлені до стягнення.
У пункті 7.6. договору сторони, керуючись нормою частини 2 статті 625 ЦК України, визначили інший розмір процентів річних від простроченої суми, у разі порушення винною стороною договору грошового зобов'язання. Проте, ні умовами вказаного пункту договору, ні іншими положеннями цієї угоди, не було встановлено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами згідно з положеннями статті 536 ЦК України. Розмір таких процентів також не встановлений ні законом, ні іншими актами законодавства.
Враховуючи викладене, вказана вимога Компанії є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просив суд стягнути з Товариства пеню у розмірі 530 121 302,28 грн, нараховану за період з 26 лютого 2022 року по 25 серпня 2022 року на суму боргу в розмірі 3 151 372 560,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Умовами пункту 7.2. договору визначено, що за порушення строку розрахунку, визначеного в пункті 5.1. договору, Товариство сплачує на користь Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Заявлена Компанією до стягнення сума пені в розмірі 530 121 302,28 грн є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору.
Водночас відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат до 99 % від заявлених сум.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити для нього непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.
При цьому судом прийнято до уваги відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням відповідачем умов вказаного договору, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, розмір нарахованих штрафних санкцій. Неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.
З огляду на наведені обставини, враховуючи правове значення неустойки, повну сплату основного боргу, майновий стан сторін, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 99 %, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 5 301 213,02 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним для збереження балансу інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.
Разом із цим, клопотання відповідача в частині зменшення нарахованих позивачем компенсаційних виплат на підставі статті 625 ЦК України задоволенню не підлягає, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена зазначеною нормою, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру процентів річних з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду в справі № 902/471/18, оскільки проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статі 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
Таким чином суд відмовляє в задоволенні клопотання Товариства в частині зменшення сум нарахованих позивачем компенсаційних виплат у зв'язку з необґрунтованістю таких вимог.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 42399676) 5 301 213 (п'ять мільйонів триста одну тисячу двісті тринадцять) грн 02 коп. пені, 873 773 868 (вісімсот сімдесят три мільйона сімсот сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 39 коп. інфляційних втрат, 533 981 (п'ятсот тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) грн 61 коп. трьох процентів річних та 836 066 (вісімсот тридцять шість тисяч шістдесят шість) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16 квітня 2024 року.
Суддя Є.В. Павленко