ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.04.2024Справа № 910/20046/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запари А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕТЬМАНСЬКЕ»
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕТЬМАНСЬКЕ»
до російської федерації
про стягнення 12 907 050,00 грн,
Представники сторін:
від позивача: Шабельник К.П.,
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕТЬМАНСЬКЕ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до російської федерації про стягнення 12 907 050,00 грн майнової шкоди, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 352 950,55 доларів США, спричиненої збройною агресією російської федерації на території України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено стягнути з російської федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕТЬМАНСЬКЕ» суму спричинених збитків, що виникли внаслідок збройної агресії російської федерації на території України у розмірі 12 907 050 (дванадцять мільйонів дев'ятсот сім тисяч п'ятдесят) гривень 00 коп, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 352 950 (триста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) доларів США, 55 центів. Вирішено стягнути з російської федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) гривень 00 коп.
02.04.2024 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 3 989,74 доларів США.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 вказану вище заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.04.2024.
В судове засідання 15.04.2024 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, однак про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Зважаючи на те, що відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в цьому судовому засіданні без участі представника відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Суд встановив, що подана заява відповідає вимогам ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки заяву подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, позивачем дотримано вимоги ч. 1 ст.124 ГПК України та зазначено у позовній заяві про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає заявленому до стягнення з відповідача.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем надано до суду копії: договору № 17/23 про надання правової допомоги від 22.12.2023, додаткової угоди № 1 до договору № 17/23 про надання правової допомоги від 22.12.2023, договору про залучення адвоката для надання правничої допомоги від 22.12.2023, акту про прийняття-передачі наданих послуг від 26.03.2024.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи здійснювалось адвокатом Шабельник Катериною Павлівною, яка діє на підставі ордеру серії АА № 1385713 від 22.12.2023, виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 22.12.2023 № 17/23.
Так, між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Перший правничий колегіум «АСТРЕЯ» (надалі - Об'єднання) 22.12.2023 укладено договір № 17/23 про надання правової допомоги. Додатковою угодою № 1 до вказаного договору погоджено, що Об'єднання зобов'язується здійснювати представництво інтересів позивача у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕТЬМАНСЬКЕ» до російської федерації про стягнення майнової шкоди, завданої збройними силами російської федерації. Визначено, що вартість послуг Об'єднання із надання правової допомоги складає 150 000,00 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 3 989,74 доларів США.
Цього ж дня (22.12.2023) між Об'єднанням та адвокатом Шабельник Катериною Павлівною (надалі - адвокат) укладено договір про залучення адвоката для надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЕТЬМАНСЬКЕ» відповідно до договору № 17/23 про надання правової допомоги.
Так, 26.03.2024 між позивачем та Об'єднанням складено та підписано Акт про прийняття-передачу наданих послуг, яким підтверджується надання Об'єднанням позивачу юридичних послуг, передбачених додатковою угодою № 1 від 22.12.2023 до договору № 17/23 про надання правової допомоги, вартість яких склала 150 000,00 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 3 989,74 доларів США.
При розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення судом враховується правова позиція, викладена у постанові від 03.10.2019 об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі № 922/445/19, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в той час як відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також не заявлено відповідного клопотання про зменшення розміру таких витрат.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на правову допомогу покладаються на відповідача у повному обсязі у заявленому позивачем розмірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕТЬМАНСЬКЕ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/20046/23 задовольнити повністю.
2. Стягнути з російської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" (вул. В. Ющенка, 61, м. Батурин, Ніжинський район Чернігівської області, 16512; ідентифікаційний код 41105190) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 3 989,74 доларів США.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту додаткового рішення: 17.04.2024.
Суддя Т. Ю. Трофименко