ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2024Справа № 910/13557/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13557/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 1282109,16 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості у розмірі 1282109,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №2121/02/21 від 25.08.2021 несвоєчасно та в не повному обсязі розрахувався за електроенергію, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 1133076,51 грн, 3% річних у розмірі 30738,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 118294,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 року (суддя Баранов Д.О.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13557/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
19.09.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов в якому відповідач зауважує на необґрунтованості позовних вимог з огляду на необхідність дотримання наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року, якими на період введеного воєнного стану в країні визначений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану «зелену» енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого «зеленим» тарифу. Зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Наказу №206 відмовлено, що свідчить про правомірність прийняття Наказу №206, який прийнятий з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії. Окремо наголошує, що позивач при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не вірно визначив дату початку розрахунку та базу нарахування.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1149/23 від 19.10.2023 у зв'язку зі звільненням судді Баранова Д.О. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13557/23 за результатом проведення якого матеріали справи передані для розгляду судді Васильченко Т.В., що відображено у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року прийнято справу №910/13557/23 до провадження судді Васильченко Т.В. та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін зі стадії розгляду справи по суті.
08.11.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Подане клопотання обґрунтоване тим, що підставою звернення позивача до суду з даним позовом стала наявність заборгованості відповідача по розрахункам за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом за договором №2121/02/21 від 25.08.2021 року, а самою підставою для здійснення відповідачем розрахунків перед виробниками є тарифи, визначені Наказом Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом, тоді як, ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023 року відкрито касаційне провадження у справі №640/10894/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Солар-Груп» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар-Груп» до Міністерства енергетики України, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 року «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом». Відтак, враховуючи, що до повноважень господарського суду не належить надання оцінки оспорюваного у адміністративному судочинстві наказу Міненерго №206 від 15.06.2022 року, яким регулюються відносини у даній справі, позивач вказує, що існує об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення адміністративної справи №640/10894/22, що переглядається Верховним Судом.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі», з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов такого висновку.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до імперативних приписів частини третьої статті 195 ГПК України, провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Отже, об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №910/4052/22.
Як вже було зазначено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року прийнято справу №910/13557/23 до провадження судді Васильченко Т.В. та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін починаючи зі стадії розгляду справи по суті.
Тоді як, із клопотанням про зупинення провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України позивач звернувся 08.11.2023 року, тобто під час розгляду справи по суті.
При цьому, станом на дату розгляду даної справи, постановою Верховного Суду від 01.02.2024 року у справі №640/10894/22 у задоволенні касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальності «Солар-Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Інвестменс Україна» на судові рішення у справі №640/10894/22 відмовлено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 року у справі №640/10894/22 залишено без змін.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» клопотання про зупинення провадження у даній справі.
14.11.2024 та 26.12.2023 року через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшли клопотання про закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 676,22 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки ним після відкриття провадження у справі було частково сплачено основну заборгованість.
27.12.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких наголошує на необхідності врахування особливостей правового регулювання в період дії воєнного стану щодо здійснення розрахунків між сторонами договору. Додатково зауважує, що рівень розрахунків НЕК «Укренерго» за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії залишається вкрай низьким і видання наказів Міненерго №140 та №206 направлені саме на стабілізацію ситуації в енергетичному секторі з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, як то передбачено приписами статті 166 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
25.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» (далі - продавець за «зеленим тарифом») та Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) укладено договір №2121/02/21 (далі - договір) за умовами пункту 1.1 якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2 договору).
За умовами пунктів 2.3 та 2.4 договору, продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКІІ для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленним» тарифом у розрахунковому місяці, продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Умовами пункту 4.1 договору передбачено, що продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Пунктами 6.1 та 6.3 договору передбачено, що усі суперечки, претензії та розбіжності між сторонами, що можуть виникати з умов договору чи у зв'язку з ним (далі - спір), вирішуватимуться, у першу чергу, шляхом переговорів. Якщо продавець за «зеленим» тарифом є виробником за «зеленим» тарифом, він на свій вибір може передавати всі спори на розгляд до арбітражу за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ІСС) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка) за передбачених цим пунктом умов або до Господарського суду України.
Відповідно до пункту 7.4 договору, якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановленого йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).
Додатками №8.1 та №9.2 до договору сторони визначили перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» та однолінійну схему розташування приладів розрахункового обліку сонячної ТОВ «С.А. Енерджі».
Договір №2121/02/21 від 25.08.2021 року та додатки до нього №8.1 та №8.2 підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.
Сторонами не заперечується факт укладення договору №2121/02/21 від 25.08.2021 року, додатків до нього №8.1, №8.2 та не оспорюється їх правомірність, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору та взятих на себе зобов'язань за ним, позивачем було відпущено відповідачу електричну енергію за актами купівлі-продажу сукупною вартістю 2007961,52 грн, а саме у жовтні 2021 року у обсязі 67905 кВт*год вартістю 328258,20 грн, у лютому 2022 року у обсязі 30936 кВт*год вартістю 145905,31 грн, у березні 2022 року у обсязі 33319 кВт*год вартістю 157144,41 грн (з урахуванням акту коригування від 30.09.2022 року), у квітні 2022 року у обсязі 44414 кВт*год вартістю 209472,41 грн, у травні 2022 року у обсязі 65924 кВт*год вартістю 310921,32 грн, у червні 2022 року у обсязі 59495 кВт*год вартістю 280599,84 грн, у липні 2022 року у обсязі 96447 кВт*год вартістю 454878,77 грн та у серпні 2022 року у обсязі 25609 кВт*год вартістю 120781,26 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень і скріплені печатками.
Тоді як, Державне підприємство «Гарантований покупець» за відпущену йому електричну енергію за «зеленим» тарифом оплату здійснило частково у розмірі 874885,01 грн, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 1133076,51 грн.
Відтак, враховуючи неналежне виконання Державним підприємством «Гарантований покупець» взятих на себе зобов'язань за договором №2121/02/21 від 25.08.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У свою чергу, відповідач заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими та зауважує на тому, що у спірних відносинах слід керуватися приписами наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року, якими на період воєнного стану в країні встановлений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану «зелену» енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого «зеленого» тарифу, а тому Гарантованим покупцем не порушені умови договору і розрахунки здійснюються з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплат електричної енергії, поставленої у спірні періоди.
Оцінюючи подані учасниками справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.
З тлумачення приписів статті 526 Цивільного кодексу України слідує, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню до виконання як договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 року у справі №180/1735/16-ц, наголошено на тому, що згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер та інші джерела правового регулювання, передусім акти цивільного законодавства, повинні відповідати змісту загальних засад. Це проявляється, зокрема, в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Усталеним як у цивілістичній доктрині, так і в судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання.
Правовідносини у цій справі виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, регулювання яких здійснюється положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019 року.
Так, за змістом частин 2 та 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об'єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641 від 26.04.2019 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до пункту 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Таким чином, відповідно до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, Товариство з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а Державне підприємство "Гарантований покупець" зобов'язане здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили у пункті 3.3 договору №2121/02/21 від 25.08.2021 року, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленним» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Як вже зазначалось, пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Відтак, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги регулятором - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 року у справі №910/15867/21, а відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У даному випадку, сторони уклавши договір, якраз і встановили умовами пункту 3.3 договору певний порядок розрахунків за електричну енергію, відповідно до глави 10 Порядку.
Отже, з огляду на приписи статті 530 Цивільного кодексу України, статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку, пункту 3.3 договору грошове зобов'язання відповідача щодо розрахунку вартості придбаної у позивача електричної енергії має бути виконане після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Як встановлено судом, рішення Регулятора щодо розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем, оприлюднені за жовтень 2021 року та лютий - серпень 2022 року, а саме: постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1117 від 09.09.2022 року «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року» (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022 року); постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1190 від 20.09.2022 року «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у липні 2022 року» (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора 21.09.2022 року); постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №473 від 14.03.2023 року «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у серпні 2022 року» (оприлюднено на офіційному веб-сайті Регулятора 14.03.2023 року).
Відтак, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за відпущену йому «зелену» енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та лютий - серпень 2022 року на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, і не спростовано відповідачем, останній у встановлені договором строки оплату за куповану ним енергетику належним чином не здійснив.
Поміж тим, як вбачається з обґрунтування поданого позову, позивач помилково остаточний розрахунок виводить з двох робочих днів з дня затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (приписи пункту 10.4 Порядку у редакції до 15.01.2019 року). Тоді як, цей же пункт Порядку в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачав, що остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора, про що вірно наголошує відповідач у поданих заяв по суті спору.
З урахуванням вищевикладеного, остаточний розрахунок за відпущену відповідачу «зелену» енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та лютий - червень 2022 року становить до 15.09.2022 року, за липень 2022 року - до 26.09.2022 року, за серпень 2022 року - 17.03.2023 року.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати за відпущену «зелену» енергетику за актами купівлі-продажу за жовтень 2021 року та лютий - серпень 2022 року підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1133076,51 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, відповідач частково здійснив оплату основного боргу в розмірі 676,22 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №317058 від 18.10.2023 року на суму 157,77 грн, №317989 від 20.10.2023 року на суму 66,13 грн, №319914 від 26.10.2023 року на суму 239,35 грн та №326633 від 30.11.2023 року на суму 212,97 грн з призначенням платежів «за е/е, відпущену у зг. договору 2121/02/21, тендеру не потребує, у т.ч. ПДВ 20%».
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
У даному випадку, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором №2121/02/21 від 25.08.2021 року, зокрема, за відпущену йому енергетику за «зеленим» тарифом у жовтні 2021 року у розмірі 32952,83 грн.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, спір у даній справі припинив своє існування у зв'язку з частково оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 676,22 грн.
Суб'єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи.
При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі №914/3112/20.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу за відпущену «зелену» енергію у період жовтень 2021 року та лютий-серпень 2022 року у розмірі 1133076,51 грн, однак наявні правові підстави для закриття провадження в частині стягнення боргу у розмірі 676,22 грн, в іншій частині позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на приписи наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року, якими на період воєнного стану в країні встановлений особливий порядок розрахунків на сплату платежів за придбану «зелену» енергетику у виробників, а саме у відсотковому співвідношенні від середньозваженого «зеленого» тарифу, оскільки з аналізу положень наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 року (чинний до 05.07.2022 року) та №206 від 15.06.2022 року вбачається, що ними лише встановлений розподіл грошових коштів за результатами продажу електричної енергії, втім жодними чином означені накази не звільняють відповідача від виконання взятих на себе за договором зобов'язань і не слугують беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за укладеним договором, не змінюють порядок здійснення відповідачем остаточного розрахунку за відпущену електричну енергію.
Вищевказані накази лише встановлюють мінімальний розмір розрахунку за сплату платежів за придбану енергію за «зеленим» тарифом у виробників, який не є пороговим показником у здійсненні розрахунку повної оплати вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для позивача, оскільки у протилежному випадку, застосування до спірних правовідносин приписів наказів Міненерго №140 та №206 суперечить принципу рacta sunt servanda (лат. «договори повинні виконуватися»), що є основоположним принципом цивільного права.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям (подібна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Справедливість, добросовісність та розумність є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права (стаття 3 Цивільного кодексу України).
При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У межах розумної та добросовісної поведінки, яку сторони правомірно очікували отримати одна від одної в межах наявних договірних відносин, орган державної влади здійснюючи нормативно-правове регулювання відносин у електропостачальному комплексі, не може втручатися у договірні відносини між позивачем та відповідачем.
Водночас, доказів внесення змін до порядку здійснення розрахунків, як то передбачено умовами пункту 7.2 договору, відповідачем під час розгляду справи не надано.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, з урахуванням наведених учасниками справи обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень в частині стягнення основного боргу, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 676,22 грн основного боргу та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 1132400,29 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.
Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).
Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №910/3243/23 та від 05.10.2023 у справі №904/4334/22.
Позивачем на підставі вищенаведених приписів чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 30738,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 118294,24 грн.
Цивільний кодекс України, як основний акт цивільного законодавства, не передбачає механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
В той же час, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (пункт 1-1 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до господарських відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Водночас, при застосуванні механізму розрахунку інфляційних втрат, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, слід враховувати, що якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
З урахуванням вказаної методики розрахунку інфляційних втрат та висновків щодо строку остаточного розрахунку відповідача за куповану ним електричну енергію за спірний період, судом встановлено, що обґрунтованим є розмір інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості у розмірі 100123,83 грн та 3% річних у розмірі 30586,22 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково; в іншій частині цих вимог належить відмовити.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору запереченнях щодо пред'явлених позовних вимог суд вважає не обґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків суду.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення основного боргу у розмірі 1132400,29 грн, інфляційних втрат у розмірі 100123,83 грн, 3% річних у розмірі 30586,22 грн; закриття провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 676,22 грн, в інших частинах позовних вимог належить відмовити.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» про стягнення основної заборгованості у розмірі 676 (шістсот сімдесят шість) грн 22 коп. закрити.
2. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» до Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.А. Енерджі» (25014, м. Кропивницький, вул. Заміська, буд. 2А, ідентифікаційний код 38693108) основний борг у розмірі 1132400 (один мільйон сто тридцять дві тисячі чотириста) грн 29 коп., інфляційні втрати у розмірі 100123 (сто тисяч сто двадцять три) грн 83 коп., 3% річних у розмірі 30586 (тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 18956 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 80 коп.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2024.
Суддя Т.В. Васильченко