ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"17" квітня 2024 р. Справа № 903/237/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Філіпова Т.Л.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича
на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023
(ухвалене о 12:23 год. у м. Луцьку, повний текст складено 19.06.2023)
у справі № 903/237/23 (суддя Якушева І.О.)
за позовом Луцької міської ради
до фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного реєстратора Куклинської сільської ради Ященка Віталія Олеговича,
про визнання протиправним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Господарський суд Волинської області рішенням від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення державного реєстратора Куклинської сільської ради, Маневицього району, Волинської області Ященка Віталія Олеговича від 20.12.2019, індексний номер 50364328. Зобов'язав підприємця Мосійчука Романа Сергійовича усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності у місті Луцьку по вулиці Кравчука, 34а шляхом знесення зовнішніх сходів, які прибудовані до об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер якого1983009507101. Стягнув з підприємця Мосійчука Романа Сергійовича на користь Луцької міської ради в особі виконавчого комітету Луцької міської ради 5 368 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 15.03.2024 фізична особа-підприємець Мосійчук Роман Сергійович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23, скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, а в решті позовних вимог відмовити.
Мотивуючи прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник вказує, що не був обізнаний із перебуванням у провадженні суду першої інстанції справи №903/237/23, а із оскарженим рішенням представник скаржника ознайомився 11.03.2024 на підставі заяви про ознайомлення із матеріалами справи.
Зокрема, акцентує увагу на тому, що ні позовної заяви, ні ухвали про відкриття провадження, ні оскарженого рішення суду від 14.06.2023 Мосійчук Р.С. за адресою, куди надсилалась поштова кореспонденція не отримував, оскільки місце фактичного проживання Мосійчука Р.С. є іншим, ніж зазначено в позові.
Від представника Луцької міської ради надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, котрі обґрунтовані тим, що суд першої інстанції направляв відповідачу процесуальні документи за адресою його реєстрації та неодноразово відкладав розгляд справи задля повторного повідомлення відповідача, а отримання відповідної кореспонденції перебуває поза межами контролю суду.
Крім того, зауважує, що відповідач знав про оскаржене судове рішення ще в грудні 2023, що підтверджується сплатою судового збору, стягнутого за рішенням місцевого господарського суду та витрат виконавчого провадження у повному розмірі.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.04.2024 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 залишив без руху. Зобов'язав скаржника протягом 10-днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотриманням положень ст. 258 ГПК України, мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому вказати інші підстави з доказами їх надсилання іншим учасникам справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів, належним чином оформлений ордер серії АС № 1086275 від 15.03.2024 та договір про надання правничої допомоги на підставі якого видано ордер серії АС № 1086275 від 15.03.2024. Роз'яснив скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки передбачені ст.ст.260, 261 ГПК України.
У вказаній ухвалі, суд серед іншого, вказав, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 є неповажними та такими, що виникли внаслідок дій самого скаржника.
11.04.2024 до суду апеляційної інстанції від представника скаржника надійшла заява щодо усунення недоліків апеляційної скарги, в якій викладено нову редакцію апеляційної скарги та додано, зокрема, ордер серії АС № 1086275 від 15.03.2024, договір про надання правової допомоги від 06.03.2024, докази надіслання іншим учасниками справи (з урахуванням досилання представником 12.04.2024 документів).
Також, за змістом такої заяви та уточненої редакції апеляційної скарги представник вказує, що за умов не обізнаності про існування спору за його участю Мосійчук Р.С. , як сторона спору був позбавлений можливості виконати приписи ч.7 ст.120 ГПК України на яку міститься посилання в ухвалі суду апеляційної інстанції щодо повідомлення суду про зміну місця свого проживання чи реєстрації. Уже при відкритті провадження Мосійчук Р.С. за місцем реєстрації фактично не проживав, а його анкетні дані судом жодного разу не встановлювались.
Продовжує, що відповідно до довідки, виданої Тростянецьким старостинським округом Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області Мосійчук Р.С. проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Саме така адреса, котра є дійсною і за котрою фактично проживає відповідач Мосійчук Р.С. була вказана в апеляційній скарзі.
Звертає увагу суду на конструкцію ст. 256 ГПК України у відповідності до якої: учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вказує, що оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області отримане представником Мосійчука Р.С. адвокатом Андріяш Н.В. за наслідками ознайомлення з матеріалами справи у Господарському суді Волинської області 11.03.2024, що стверджується відмітками на заяві про ознайомлення з матеріалами справи, котра міститься в матеріалах справи (копію долучено до апеляційної скарги).
Апеляційна скарга подана протягом 20 днів з моменту отримання відповідачем повного тексту судового рішення, з огляду на що строк на апеляційне оскарження в цьому випадку підлягає поновленню на підставі п.1 ч.2 ст.256 ГПК України.
На думку скаржника повернення конвертів в ході розгляду справи в суді першої інстанції підтверджує те, що Мосійчук Р.С. точно не був обізнаний про існування такого спору взагалі, а повернення конверту з рішенням Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 про те, що повний текст судового рішення дійсно було отримано представником Мосійчука Р.С. саме 11.03.2024.
Стверджує, що застосування позиції Верховного Суду щодо можливості Мосійчука Р.С. вважати таким, що повідомлявся про час та місце розгляду справи не може бути застосованим також до обрахунку строків апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки ст.256 ГПК України містить чітку вказівку саме на вручення повного тексту судового рішення та гарантоване право сторони на поновлення строку апеляційного оскарження в разі подання апеляційної скарги в двадцятиденний термін з дня вручення судового рішення.
На підтвердження обставин, викладених у заяві та уточненій редакції апеляційної скарги, представником додано також довідку № 207 від 03.04.2024, видану Тростянецьким старостинським округом Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, відповідно до якої гр. Мосійчук Р.С. проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник Луцької міської ради повторно подав заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких просить суд врахувати таке.
Надана представником відповідача довідка, що підписана старостою Тростянецького старостинського округу Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області 03.04.2024, не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження оскільки не містить інформації з якого саме часу відповідач фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 . Суд не може на підставі цієї довідки встановити, що відповідач все таки проживав за цією адресою станом на час надсилання кореспонденції судом першої інстанції.
Вказана довідка взагалі не є документом, який може підтверджувати місце проживання в розумінні чинного законодавства, адже вона не передбачена ані Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ані постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 "Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад".
Продовжує, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду цієї справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання документів суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання документів суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.
Суд неодноразово відкладав розгляд справи задля повторного повідомлення відповідача, про що свідчать відповідні ухвали.
Також, судом процесуальний обов'язок щодо надсилання процесуальних документів у повному обсязі виконано, що підтверджується конвертами та ухвалами, про які зазначає сам відповідач у апеляційній скарзі та які безумовно є в матеріалах справи.
21.12.2023 представником Луцької міської ради було подано заяви про примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі №903/237/23, а вже 27.12.2023 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення ВП НОМЕР_1 у зв'язку із сплатою ФОП Мосійчуком Р.С. судового збору та витрат виконавчого провадження у повному розмірі.
Таким чином, відповідачу було відомо про оскаржуване рішення як мінімум ще в грудні 2023 року.
За наведеного просить відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Апеляційний господарський суд, розглядаючи заяву щодо усунення недоліків, у частині поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи викладені в уточненій редакції апеляційної скарги, вказує таке.
Згідно із ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржене рішення ухвалене 14.06.2023, його повний текст складено 19.06.2023, а тому, з урахуванням норм ст.256 ГПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 10.07.2023.
Норми ГПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції" (Bellet v. France), "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" та інші).
Доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України"" Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Зубак проти Хорватії" (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Таким чином Європейський суд з прав людини роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини слідує, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).
Таким чином, суд зважає на те, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги та підтверджені належними доказами.
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
При цьому, як убачається із матеріалів справи, до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Луцької міської ради до ФОП Мосійчука Романа Сергійовича, у якій рада просила: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Куклинської сільської ради Ященка Віталія Олеговича з індексом 50364328 від 20.12.2019; зобов'язати Мосійчука Романа Сергійовича усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою комунальної власності у м. Луцьку по вул. Кравчука, 34а, шляхом знесення зовнішніх сходів, які прибудовані до об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1983009507101; стягнути з відповідача на користь Луцької міської ради в особі виконавчого комітету Луцької міської ради сплачений судовий збір на рахунок: UA398201720344220001000020220.
Господарський суд Волинської області ухвалою від 13.03.2023 у справі № 903/237/23, серед іншого, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 05.04.2023 та залучив третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державного реєстратора Куклинської сільської ради Ященка Віталія Олеговича (а. с. 42).
Вказана ухвала була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 Років Перемоги, 17, однак повернулась з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 43, 48-50).
При цьому, згідно з інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, котра була отримана судом першої інстанції, місцем реєстрації відповідача є: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 Років Перемоги, 17 (а. с. 51).
В судове засідання суду першої інстанції 05.04.2023 представники відповідача та третьої особи не з'явилися, а тому з метою забезпечення відповідачу права на захист та з метою повторного належного повідомлення , судом першої інстанції, шляхом постановлення ухвали, було відкладено підготовче засідання на 03.05.2023 (а. с. 75-76).
Вказану ухвалу від 05.04.2023 про відкладення підготовчого засідання було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 Років Перемоги, 17. Проте, ухвала суду від 05.04.2023, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою "За закінченням терміну зберігання" (а. с. 77, 81-83).
Господарський суд Волинської області ухвалою від 03.05.2023 закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті на 17.05.2023 (а. с. 93-94).
Таку ухвалу від 03.05.2023 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 Років Перемоги, 17. Проте, ухвала суду від 03.05.2023, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою "За закінченням терміну зберігання" (а. с. 95-99).
В судовому засіданні з 17.05.2023 було оголошено перерву до 14.06.2023, а відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було повідомлено про перерву шляхом надіслання ухвали (а. с. 104).
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 15.05.2023 про оголошення судом перерви було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: 45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. 45 років Перемоги, 17. Проте, ухвала суду, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 105-108).
В судовому засіданні 14.06.2023 Господарський суд Волинської області ухвалив оскаржене рішення, котре надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, вказане рішення суду від 14.06.2023, надіслане відповідачу за вказаною адресою, повернулось з поштовою відміткою "За закінченням терміну зберігання" (а. с. 123-135).
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що на момент вирішення питання щодо залишення апеляційної скарги без руху, місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_3 .
При цьому, суд враховує, що рішенням Ківерцівської міської ради восьмого скликання від 05.08.2022 № 19/4 "Про перейменування вулиць, провулків на території Ківерцівської міської територіальної громади" вулицю 45 років Перемоги у місті Ківерці перейменовано на вулицю Перемоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців або фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу відповідно до норм статті 120 ГПК України.
Частиною 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновок Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Щодо посилання на те, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, котра видана Тростянецьким старостинським округом Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, суд вказує таке.
Згідно ст.4 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 07.02.2022 №265 визначено, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно із п. 5 вказаного Порядку, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Тобто, особа може мати лише одне зареєстроване місце проживання (перебування), і саме за нею ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
В той же час, відповідач змінивши місце проживання (перебування), у встановленому законом порядку не знявся із попередньо зареєстрованого місця проживання та не зареєстрував нове.
Крім того, вище вказана довідка сама по собі не містить відомостей щодо часу з якого відповідач мешкає за наведеною у ній адресі.
Більше того, суд зауважує, що скаржник, який є фізичною особою-підприємцем, тобто здійснює підприємницьку діяльність, має вжити усіх заходів щодо належного отримання документів, котрі надходять від державних органів, у тому числі судів.
Зокрема, суд акцентує, що на скаржника, як на фізичну особу-підприємця, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати відомості місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції висновує, що місцевий господарський суд належним чином повідомляв відповідача про наявність судового провадження № 903/237/23, відкладав розгляд справи для забезпечення можливості явки відповідача та його представника у судове засідання.
В свою чергу, саме унаслідок дій відповідача, котрий маючи інше місце проживання, ніж вказане в офіційних джерелах, не вчиняв дій щодо перевірки поштової кореспонденції, котра направлялась йому, а також не актуалізував свої дані в таких джерелах з метою отримання поштової кореспонденції, котра направлялась йому.
В постанові від 26.07.2021 у справі № 910/22074/15 Верховний Суд погодився з правильністю висновків апеляційного суду про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду 27.05.2018 про заміну кредитора, який був пропущений понад два роки з огляду на те, що скаржник не забезпечив належного отримання поштової кореспонденції внаслідок власної бездіяльності, та дійшов висновку, що поведінка скаржника, який не здійснював відповідного контролю щодо отримання ним судових повісток, підтверджує відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 01.06.2006 у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", згідно з якою ЄСПЛ зазначив: "Незважаючи на те, що матеріали справи, що надходять до суду, не містять конкретних доказів, таких як поштові відмітки, що стосуються відправлення рішення суду, сам заявник визнав у національному провадженні, що ці рішення були направлені на його адресу і потім були повернуті суду як недоставлені. Тому немає сумніву, що з метою повідомлення заявника була використана правильна адреса. У межах конкретної судової стадії провадження проти заявника сторонами не заперечувалося, що повідомлення про винесення рішення і власне рішення було надіслано на зареєстровану адресу заявника, що стосується поведінки національних органів влади у даній справі, суд зазначив, що вони діяли відповідно до законодавства, надсилаючи повідомлення на зареєстровану адресу проживання. Також інформація, яка стосується призначених слухань, була своєчасно та адекватно доступною через інтернет-сторінку (веб-сайт) суду. Таким чином, суд демонстрував достатню старанність, щоб дозволити заявнику, який повинен був знати правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень, які стосуються підприємців, визначитися з провадженням проти нього, а саме процедури оскарження у справі".
Отже, підсумовуючи викладене, суд вказує, що неотримання поштової кореспонденції, направленої на правильну адресу відповідача, було наслідком дій самого відповідача.
Посилання представника на те, що скаржник має право на поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України, суд оцінює критично, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суд зауважує, що наведений у цій нормі початок відліку строку, з якого особа має право на поновлення строку на апеляційне оскарження - з дня вручення йому повного рішення суду, необхідно оцінювати із приписами ст. 242 ГПК України.
В той же час, згідно із приписами ч. ч. 1-6 ст. 242 ГПК України ( в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції).
Отже, з аналізу ст. 242 ГПК України вбачається, що днем вручення судового рішення під розписку, на що фактично і посилається заявник, як на підставу поновлення строку, на переконання суду, слід вважати вручення копії повного судового рішення учаснику, який був присутній у судовому засіданні, або пізнішому врученні такому учаснику повного судового рішення під розписку безпосередньо в суді, однак у разі у проголошення в судовому засіданні скороченого рішення та подання таким учасником відповідної заяви (ч. ч. 1- 4 ст. 242 ГПК України).
Однак, якщо учасник не був присутній в судовому засіданні, то суд надсилає йому копію повного судового рішення протягом двох днів в електронній формі на офіційну електронну адресу, а у разі її відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, і у цьому разі днем вручення судового рішення буде проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (ч. 5, п. п. 3-5 ч. 6 ст. 242 ГПК України).
В цьому випадку, судом було проголошено у судовому засіданні скорочене (вступна та резолютивна частини) судового рішення, а повний текст направлений відповідачу, після його складання, відтак днем вручення судового рішення слід вважати проставлення у поштовому повідомленні відмітки про повернення за закінченням терміну зберігання (24.07.2023).
Підсумовуючи викладене, суд зауважує, що норма п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України передбачає таку підставу поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, як подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів, з отримання повного тексту рішення учасником котрий, котрий надсилався судом або був вручений безпосередньо в суді учаснику, присутньому у судовому засіданні під час проголошення скороченого тексу за його заявою, а не протягом двадцяти днів після ознайомлення із матеріалами справи та отримання відповідного повного тексту, котре відбулося більш ніж через вісім місяців після складання повного тексту, як у цьому випадку.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 27.12.2023 державним виконавцем було закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/273/23-2 від 24.07.2023 про стягнення з ФОП Мосійчука Р.С. судового збору у зв'язку із сплатою судового збору та витрат виконавчого провадження у повному обсязі.
Тобто, суд апеляційної інстанції вказує, що починаючи, як мінімум з 27.12.2023, відповідач знав про існування рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 та виданих на його виконання наказів.
Однак, лише 07.03.2024 представник відповідача звернулася до суду першої інстанції із клопотанням про ознайомлення із матеріалами справи (т. 1, а. с. 145-147).
Також, із доданих документів до такого клопотання убачається, що договір про надання правничої допомоги було укладено лише 06.03.2024, тобто більш ніж через два місяці після виконання рішення суду першої інстанції у частині сплати судового збору.
Суд враховує, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
З урахуванням викладеного суд підсумовує, що місцевий господарський суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи, неодноразово відкладав розгляд справи, з метою надання відповідачу можливість взяти участь у судових засіданнях, а неотримання поштової кореспонденції є наслідком дій самого відповідача, який змінив місце проживання, не зареєструвавши нове.
Більше того, після сплати у грудні 2023 року суми судового збору, стягнутого оскаржуваним рішенням, та суми виконавчого збору, який утворився при виконанні спірного рішення, лише через два місяці звернувся до адвоката для захисту його інтересів та до цього не вчиняв дій щодо оскарження рішення. Щодо такої обставини сторона відповідача не наводить аргументів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23 у заяві, є неповажними, виникли із суб'єктивних причин, внаслідок дій самого скаржника. Більше того, вони фактично базуються на підставах, викладених у апеляційній скарзі, котрі вже були визнані судом неповажними в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23.
Відповідно частин 3, 4 статті 261 ГПК України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через електронний кабінет, її матеріали судом заявнику не повертаються.
Керуючись ст. ст. 260, 234, 235, 261 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Мосійчука Романа Сергійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2023 у справі № 903/237/23.
2. Справу № 903/237/23 надіслати Господарському суду Волинської області.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Філіпова Т.Л.