вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2024 р. Справа№ 925/716/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 (повний текст складено 07.08.2023)
у справі №925/716/23 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
до фізичної особи - підприємця Гаус Максима Борисовича
про стягнення 17 815,07 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Гаус Максима Борисовича про стягнення 17 815,07 грн. (основний борг та пеня) на підставі договору оренди нежитлового приміщення №24/01/12/2022 від 14.11.2022, укладеного між сторонами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 у справі №925/716/23 у задоволенні позові відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що:
- через відсутність відповідних доказів судом встановлено, що на час підписання договору 14.11.2022 та на час підписання акту прийому-передачі від 01.12.2022 чи на будь-яку іншу дату, відповідачем не було сплачено позивачу орендної плати авансом ні готівкою, ні безготівковим перерахунком, відсутність цього доказу свідчить про те, що Договір оренди між сторонами не набув чинності, оскільки за його змістом ця умова є істотною і від цієї події в сукупності з іншими датами за Договором залежить набрання договором чинності, умови договору про порядок набрання ним чинності не визнавалися недійсними і тому підлягають до виконання обома сторонами як істотні, отже, якщо договір між сторонами чинності не набув, з нього не випливають для позивача і відповідача ніякі визначені ним права та обов'язки, зокрема і щодо сплати орендної плати;
- сторони не досягли згоди про ціну в договорі, її неможливо визначити за правилами ст. 762 ЦК України, умови розділу 3 договору із розбіжностями у цифровому та буквеному позначенні орендної плати та наявні у справі докази не дозволяють визначити ціну договору, без узгодження якої договір оренди між сторонами від 14.11.2022 є неможливим до виконання;
- при відмові в позові за основним боргом, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені, як похідні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
- хибною є думка суду першої інстанції, що підписання сторонами договору оренди, передача майна в оренду по акту, використання орендованого приміщення, не свідчить, що договір між сторонами набрав чинності та повинен виконуватись за умовами договору від 14.11.2022, оскільки відповідач у відзиві вказує, що отримав в оренду приміщення, користувався ним, використовував приміщення в комерційних цілях, навіть вказав, що сплатив 15000,00 грн. готівкою за три місяці по 5000,00 грн. за кожен місяць, отже відповідач визнав факт отримання майна в оренду, визнав суму, яку мав сплачувати за договором та актами;
- суд першої інстанції помилково не взяв до уваги твердження позивача, що в договорі відбулась описка в частині написання прописом розміру плати по договору оренди, оскільки в договорі, та в актах, цифрами зазначається 5000,00 грн.;
- просить прийняти додаткові докази, а саме загальнодоступну інформацію з мережі Інтернет щодо розміру орендної плати за аналогічні об'єкти на ринку.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, посилається на те, що сплата 15 000,00 грн., яку не визнає позивач як орендну плату, але на яку посилається, аргументуючи свою правову позицію в апеляційній скарзі, не може свідчити про набрання чинності договору оренди та погодження відповідача з ціною оренди в 5000,00 грн., саме позивач, подаючи та обґрунтовуючи позовні вимоги засвідчує факт несплати саме орендної плати, не визнає передачу йому 15 000,00 грн. як орендної плати; зауважує, що ціна договору узгоджується в розділі 3 договору, а не в актах приймання-передачі робіт; звертає увагу, що перші вимоги щодо несплати орендної плати були висловлені вже після припинення орендних відносин, зокрема спочатку в листі від 07.03.2023, а згодом вказаною позовною заявою, при цьому, до цього жодних претензій щодо оплати з боку позивача не було, крім того, позивач фактично уникає особистого спілкування з відповідачем аби надати відповідь, чому заявлені вимоги щодо несплати орендної плати, коли фактично було сплачено 15 000,00 грн., також уникає спілкування і ОСОБА_1 , яка фактично отримувала вказані кошти, та яка, як було з'ясовано в ході судового засідання є співвласником об'єкта оренди, по факту шахрайських дій з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подано заяву в порядку ст.214 КПК України щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками ст.190 КК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/716/23.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/716/23.
Матеріали справи №925/716/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 у справі №925/716/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 у справі №925/716/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
В апеляційній скарзі апелянт просив прийняти додаткові докази, а саме загальнодоступну інформацію з мережі інтернет щодо розміру орендної плати за аналогічні об'єкти на ринку.
Позивачем до апеляційної скарги додано роздруківку з веб-сайту olx.ua «Комерційна нерухомість Черкаси - оренда і продаж приміщень» на 9-ти аркушах.
Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про прийняття нових доказів, оскільки додані до апеляційної скарги роздруківки не є новими доказами у даній справі та не мають відношення до спірних правовідносин.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14.11.2022 між ФОП ОСОБА_2 (далі - Позивач та Орендодавець) та ФОП Гаус Максим Борисович (далі - Відповідач та Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 24/01/12/2022 (далі - Договір оренди а.с. 9).
Існування вказаного договору відповідачем не заперечено.
За умовами цього Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування (оренду) об'єкт нерухомого майна - частину нежитлового приміщення Центр «Плаза», площею 9,0 кв. м., що розташований за адресою: м. Черкаси, вул._________________ (далі - об'єкт оренди) для використання під комерційну діяльність на 1-му поверсі (розділ 1. Договору).
Як встановлено судом першої інстанції, за доводами обох сторін орендована частина приміщення розташована у коридорі першого поверху будівлі в місцях загального користування.
Згідно розділу 2 договору об'єкт оренди передається по Акту приймання - передачі, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору. З моменту підписання акту Відповідач набуває право користування об'єктом оренди на строк згідно п. 3.2. Договору.
Відповідно розділу 3 Договору строк оренди складає 12 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі. Щомісячна орендна плата становить 5000,00 (п'ять гривень) грн. і сплачується на розрахунковий рахунок позивача чи готівкою не пізніше 5-го числа поточного місяця.
Сторонами 01.12.2022 підписано Акт приймання-передачі приміщення (а.с. 13) із посиланням на укладений між сторонами договір.
Розділом 6 Договору передбачено право дострокового розірвання Договору із обов'язковим попередженням про це у письмовій формі за один місяць до звільнення орендованого приміщення. За умовами п.6.2. Договір оренди підлягає достроковому розірванню на вимогу Орендодавця у випадках, якщо:
6.2.1.Орендар не вносить плату за користування приміщеннями протягом одного місяця.
6.2.2.Орендар користується приміщеннями всупереч Договору або призначенню приміщень:
6.2.3.Орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження приміщень.
6.2.4.Орендарем передано об'єкт в користування третім особам без згоди Орендодавця.
31.01.2023 позивачем складено вимогу-попередження про дострокове розірвання договору оренди між сторонами (а.с. 17), якою позивач поставив до відома орендаря про те, що йому відомо від ГУ ДПС про торгівлю ФОП Гаус М.Б. тютюновими виробами та рідинами без відповідних дозвільних документів. Позивач на цій підставі вимагав звільнити приміщення та підписати акт приймання-передачі приміщення Орендодавцю до 01.03.2023.
За доводами позивача, 28.02.2023 договір між сторонами достроково розірвано. Однак, за Відповідачем рахується заборгованість по оплаті оренди в розмірі 15 000,00 грн. за весь період дії договору (грудень 2022-лютий 2023).
Позивач вказав, що на доказ виконання сторонами договору оренди ними було підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2022 і січень-лютий 2023 (а.с. 14-16) із посиланням на договір між сторонами та вказівкою на вартість послуг з оренди приміщення 5000 грн. (п'ять гривень 00 коп.).
Судом першої інстанції встановлено, що у сторін немає письмових доказів про сплату відповідачем на користь позивача жодних коштів з орендної плати ні готівкою, ні безготівковим розрахунком за період дії договору.
Між сторонами виник конфлікт з підстав того, що звинувачення позивача у торгівлі без дозвільних документів відповідач вважає голослівним, а посилання на інформацію з ГУ ДПС у Черкаській області протиправною, яка не могла бути отримана позивачем за його усним зверненням. Крім того, орендна плата відповідачем нібито сплачувалася готівкою, що позивач не визнав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що договір не набрав чинності, оскільки відповідач не сплатив авансовий платіж.
Суд першої інстанції виходив з того, що через відсутність відповідних доказів, на час підписання Договору 14.11.2022 та на час підписання акту прийому-передачі від 01.12.2022 чи на будь-яку іншу дату, відповідачем не було сплачено позивачу орендної плати авансом ні готівкою, ні безготівковим перерахунком, відсутність цього доказу свідчить про те, що Договір оренди між сторонами не набув чинності, оскільки за його змістом ця умова є істотною і від цієї події в сукупності з іншими датами за Договором залежить набрання договором чинності.
За висновками суду першої інстанції, якщо договір між сторонами чинності не набув, з нього не випливають для позивача і відповідача ніякі визначені ним права та обов'язки, зокрема і щодо сплати орендної плати.
Також відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції щодо розміру плати по договору оренди вказав, що потрібно застосовувати правило contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), оскільки неможливо встановити розмір орендної плати.
За твердженнями місцевого господарського суду:
- ціна у Договорі, як розмір орендної плати, вказана 5000,00 грн. (п'ять грн), тобто має місце протиріччя між цифровим та буквеним позначенням ціни договору, з приводу якої сторони в обов'язковому порядку повинні прийти до згоди;
- договір без ціни, як істотної умови, та без зрозумілих критеріїв для визначення ціни за правилами договору, не може існувати, що свідчить про його нечинність;
- в справі немає інших письмових доказів, крім Договору та актів здачі-прийняття робіт за грудень 2022 року - лютий 2023 року з однаковими розбіжностями в них по розміру орендної плати, які б засвідчували волю сторін на визначення вартості оренди в сумі 5000,00 грн., 5,00 грн. чи інший її розмір;
- сторони не складали додаткову угоду про розірвання договору та акт повернення майна з оренди, де могли б бути вирішені питання про розмір боргу за оренду приміщення;
- позивачем не пояснено, яке обґрунтування та які критерії були покладені у розрахунок орендної плати за 9 кв.м. коридору біля вхідних дверей для доведення розміру орендної плати у 5000,00 грн.;
- сторони взагалі не досягли згоди про ціну в договорі і її неможливо визначити за правилами ст. 762 ЦК України;
- умови розділу 3 договору із розбіжностями у цифровому та буквеному позначенні орендної плати та наявні у справі докази не дозволяють визначити ціну договору, без узгодження якої договір оренди між сторонами від 14.11.2022 є неможливим до виконання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 759, 760 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 180 ГК України змiст господарського договору становлять умови договору, визначенi угодою його сторiн, спрямованою на встановлення, змiну або припинення господарських зобов'язань, як погодженi сторонами, так i тi, що приймаються ними як обов'язковi умови договору вiдповiдно до законодавства. Господарський договiр вважається укладеним, якщо мiж сторонами у передбачених законом порядку та формi досягнуто згоди щодо усiх його iстотних умов.стотними є умови, визнанi такими за законом чи необхiднi для договорiв даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однiєї iз сторiн повинна бути досягнута згода. При укладеннi господарського договору сторони зобов'язанi у будь-якому разi погодити предмет, цiну та строк дiї договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Договором визначено, що орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування (оренду) об'єкт нерухомого майна - частину нежитлового приміщення Центр «Плаза», площею 9,0 кв. м., що розташований за адресою: м. Черкаси, вул._________________ (далі - об'єкт оренди) для використання під комерційну діяльність на 1-му поверсі.
Згідно акту приймання-передачі приміщення від 01.12.2022 до договору оренди нерухомого майна №24/01/12/2022 Орендодавець передав, а Орендар прийняв площу 9,0 кв.м., в Центр «Плаза», м.Черкаси, вул.Шевченка, 205 на 1-му поверсі, яке повністю відповідає умовам договору та повністю придатне для цілей подальшого використання Орендарем.
Колегія суддів зазначає, що наданий технічний паспорт на нежитлове приміщення по вул.Шевченка, 205 (а.с.80) не містить жодних позначень орендної площі, переданої за договором від 14.11.2022, або ознак для її індивідуалізації або ідентифікації на графічному зображенні на першому поверсі центру.
Між сторонами договору оренди нежитлового приміщення №24/01/12/2022 від 14.11.2022 була досягнута згода щодо площі у 9 кв. метри, і розташування на першому поверсі, у той же час, позивачем не визначено об'єкт оренди в натурі.
Вказане свідчить про неузгодження між сторонами об'єкту оренди, а відтак, між сторонами не узгоджено усіх істотних умов договору.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів погодження об'єкту оренди, визначення на плані нежитлового приміщення місця розташування об'єкту оренди, договір оренди нежитлового приміщення №24/01/12/2022 від 14.11.2022 є неукладеним.
Фактична передача відповідачу квадратних метрів в оренду може свідчити лише про виникнення між сторонами відносин поза межами умов договору оренди нежитлового приміщення №24/01/12/2022 від 14.11.2022.
Оскільки спірний правочин є неукладеним, внаслідок чого він не породжує юридичних фактів, прав та обов'язків, то відсутнє порушення або оспорювання прав та інтересів позивача в частині стягнення заборгованості по договору оренди у розмірі 15000,00 грн, а відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
При відмові в позові за основним боргом, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені на підставі п.5.2 договору, як похідні.
Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи, а тому дійшов висновку про не набрання договором чинності, в той час, як за матеріалами справи в їх сукупності договір є неукладеним, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини про відмову в позові в редакції даної постанови.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду про відмову в позові, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про відмову в позові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє часткове підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 у справі №925/716/23 підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення про відмову в позові в редакції даної постанови.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 у справі №925/716/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.07.2023 у справі №925/716/23 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Черкаської області від 20.07.2023 у справі №925/716/23 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
5. Матеріали справи №925/716/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко