вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/16344/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024
у справі № 910/16344/23 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
до Ель Баззал Шаукі
про стягнення 24 743,65 грн
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - ТОВ "Бізнес Позика", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Ель Баззал Шаукі (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 126138-КВ1-002 про надання кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором у частині сплати платежів по тілу кредиту, процентах та за комісією. Позивач свої зобов'язання за договором про надання кредиту виконав, надавши відповідачу кредит, проте Ель Баззал Шаукі частково виконав умови договору, сплативши позивачу 5 666,96 грн. Станом на 20.10.2023 у відповідача утворилася заборгованість за тілом кредиту у сумі 11 401,95 грн та заборгованість за простроченими платежами за процентами у сумі 13 341,70 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування позивачем ФОП Ель Баззал Шаукі кредитних коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/16344/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що з метою підтвердження факту видачі кредитних коштів, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення у вигляді довідки №307191864, сформованої в платіжній системі «ТАС Рау», з якої вбачається, що 20.11.2020 позичальнику на його банківську картку було здійснено перерахування кредитних коштів одним платежем у сумі 12 000,00 з призначенням платежу: «перерах.коштів Ель Б.Ш. НОМЕР_2 зг. До кредитного дог.№126138-КВ1-002 від 20.11.2020 Без ПДВ». Однак, судом першої інстанції не було належним чином досліджено та взято до уваги дані докази.
Крім того, з метою належного підтвердження приналежності банківської картки № НОМЕР_1 позичальнику, а також отримання банківської виписки з підтвердженням вищевказаних операцій із зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивачем було подано клопотання про виребування доказів. Судом першої інстанції було задоволено клопотання про витребування доказів, однак, не отримавши відповіді від банку, а також не вчинивши жодний дій з процесуального примусу по відношенню до банку, який не виконав вимогу суду, суд зробив передчасний висновок, що АТ «Універсал Банк» не було надано суду наведену інформацію.
При цьому, суд зробивши в оскаржуваному рішенні висновок про неповернення відповідачем кредиту у повному обсязі, у той же час, зробив у тому ж рішенні протилежний та помилковий висновок про відсутність доказів про видачу кредиту. Суд не взяв до уваги, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Отже апелянт зазначає, що у даній справі позивачем було надано більш вірогідні докази на підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачу, а ніж відповідачем, який на спростування цього факту, не надав жодного належного та достатнього доказу.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 справу № 910/16344/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №910/16344/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16344/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/16344/23 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
20.11.2020 між Товариством (кредитодавець) і Фізичною особою - підприємцем Ель Баззал Шаукі (позичальник; 29.01.2021 припинений як ФОП) було укладено договір 126138-КВ1-002 про надання кредиту.
Відповідно до предмету договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 12 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям (далі - Правила); тип кредиту - кредит; строк кредиту - 16 тижнів; процентна ставка - в день 1,41772983, фіксована; загальний розмір наданого кредиту - 12 000 грн; термін дії Договору - до 12.03.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту - 25 200 грн (п. 1 договору).
Згідно з п.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів:
- 04.12.2020: залишок за основною сумою кредиту - 12 000 грн; проценти за користування кредитом - 2 551,95 грн; частковий платіж основної суми - 598,05 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
- 18.12.2020: залишок за основною сумою кредиту - 11 401,95 грн; проценти за користування кредитом - 2 263,10 грн; частковий платіж основної суми - 886,90 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
- 01.01.2021: залишок за основною сумою кредиту - 10 515,05 грн; проценти за користування кредитом - 2 087,12 грн; частковий платіж основної суми - 1 062,88 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
-15.01.2021: залишок за основною сумою кредиту - 9 452,17 грн; проценти за користування кредитом - 1 876,14 грн; частковий платіж основної суми - 1 273,86 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
- 29.01.2021: залишок за основною сумою кредиту - 8 178,31 грн; проценти за користування кредитом - 1 623,30 грн; частковий платіж основної суми - 1 526,70 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
-12.02.2021: залишок за основною сумою кредиту - 6 651,61 грн; проценти за користування кредитом - 1 320,20 грн; частковий платіж основної суми - 1 829,80 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
- 26.02.2021: залишок за основною сумою кредиту - 4 821,81 грн; проценти за користування кредитом - 957,04 грн; частковий платіж основної суми - 2 192,96 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
-12.03.2021: залишок за основною сумою кредиту - 2 628,85 грн; проценти за користування кредитом - 521,15 грн; частковий платіж основної суми - 2 628,85 грн; загальний платіж - 3 150 грн;
всього: проценти за користування кредитом - 13 200 грн; частковий платіж основної суми - 12 000 грн; загальний платіж - 25 200 грн (п. 3 договору).
Пунктом 5 договору передбачено, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачене законодавством України, зокрема, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 8 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредит у загальній сумі 12 000 грн.
ФОП Ель Баззал Шаукі кредит повернув частково, проценти не сплатив, у зв'язку з чим, заборгованість за кредитом становить 11 401,95 грн, а за процентами - 13 341,70 грн.
Оскільки відповідачем не було повернуто позивачу кредит у повному обсязі та не сплачено проценти за користування кредитом, Товариство звернулося до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування позивачем ФОП Ель Баззал Шаукі кредитних коштів.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частинами першою та другою статі 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).
Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі встановлених обставин у справі, вбачється, що між сторонами виникли майново-господарського зобов'язання на підставі договору позики (кредиту).
Як вбачається з матеріалів справи, договір №126138-КВ1-002 про надання кредиту від 20.11.2020 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором G3385 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Крім того, з візуальної форми послідовності дій Клієнта вбачається, що фізична особа-підприємець Ель Баззал Шаукі ознайомивя з офертою та прийняв її умови, акцептував умови оферти шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором G-3385. Після укладання договору, позивач направив (розмістив) клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування направлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з відповідачем.
У подальшому в особистому кабінеті клієнта було розміщено підписаний договір та Правила кредитування в цілодобовому онлайн доступі.
Відтак, колегія суддів зазначає, що відповідач знав та повинен був знати умови підписаного ним договору та його правила, і в разі незгоди із зазначенням його в якості сторони договору як фізичної особи-підприємця міг відмовитися від його підписання, висловити свої заперечення, не користуватися наданими коштами. Однак, відповідачем не надано таких доказів суду.
Також суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання умов договору 126138-КВ1-002 про надання кредиту від 20.11.2020, ТОВ «Бізнес Позика» надало ФОП Ель Баззал Шаукі кредит, перерахувавши на банківську карту відповідача грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням у вигляді довідки №307191864, сформованої в платіжній системі «ТАС Рау», з якої вбачається, що 20.11.2020 позичальнику на його банківську картку було здійснено перерахування кредитних коштів одним платежем у сумі 12 000,00 з призначенням платежу: «перерах.коштів Ель Б.Ш. НОМЕР_2 зг. до кредитного дог.№126138-КВ1-002 від 20.11.2020 Без ПДВ».
Вказана довідка була надана позивачу на підтвердження успішності проведення операцій АТ «Таскобанк», що надає посередницькі послуги ТОВ «Бізнес Позика» з кредитування клієнтів за допомогою платіжної системи «ТАС Рау».
Таким чином, в матеріалах справи наявні докази надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 12 000,00 грн. Зазначені обставини не були спростовані відповідачем, ані у суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Докази повернення таких коштів відсутні в матеріалах справи. Однак судом першої інстанції не було взято до уваги вказані докази.
Крім того, з метою належного підтвердження приналежності банківської картки № НОМЕР_1 позичальнику, а також отримання банківської виписки з підтвердженням вищевказаних операцій з зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, позивачем разом із позовною заявою, у відповідності ст.ст.80, 81 ГПК України було подано клопотання про витребування доказів. Дане клопотання було аргументоване неможливістю позивачем самостійно отримати такі докази, оскільки вони становлять банківську таємницю. Судом першої інстанції було задоволено клопотання про витребування доказів, однак, не отримавши відповіді від банку, а також не вчинивши дій з процесуального примусу (у відповідності до ч.9 ст. 81 ГПК України) по відношенню до банку, який не виконав вимогу суду, суд зробив передчасний висновок відмовивши у задоволені позовоу за відсутністю таких доказів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, про що також свідчать матеріали справи, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредит на умовах, встановлених у договорі, шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача в розмірі 12 000,00 грн.
У відповідача, в свою чергу, виник обов'язок повернути кредит позивачу. Строк користування кредитом закінчився. Проте, відповідач не повернув кредит позивачу у розмірі та строк, встановлені договором.
Як встановлено судом, згідно із розрахунком, заборгованість за договором 126138-КВ1-002 про надання кредиту від 20.11.2020 позичальник ФОП Ель Баззал Шаукі на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 5 666,96 грн. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 24 743,65 грн, у тому числі: 11 401,95 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13 341,70 грн - заборгованість за процентах.
Таким чином, в порушення вимог договору та статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов'язання по сплаті кредитних коштів у повному обсязі відповідач не виконав, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом у сумі 24 743 грн. Вказана сума заборгованості була винесена банком на прострочення, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками та доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості. Контррозрахунок як суду першої, так і суду апеляційної інстанції скаржник не надав.
Більше того, документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату відповідачем заборгованості за кредитом, процентах, відповідач суду не надав. А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 24 743,65 грн, у тому числі: 11 401,95 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13 341,70 грн - заборгованість за процентах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та доведеними позивачем у розумінні ст. 76-79 ГПК України.
Таким чином, з огляду на вказане вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Ель Баззал Шаукі про стягнення заборгованості за договором № 126138-КВ1-002 про надання кредиту 24 743 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16344/23 підлягає скасуванню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16344/23 таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі № 910/16344/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 у справі №910/16344/23 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Ель Баззал Шаукі (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором №126138-КВ1-002 про надання кредиту від 20.11.2020 у розмірі 24 743,65 грн, яка складється із суми прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 11 401 (одинадцять тисяч чотириста одна) грн 95 коп. та суми прострочених платжів по процентах у сумі 13 341 (тринадцять триста сорок одна) грн 70 коп.
Стягнути з Ель Баззал Шаукі (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) сплачений судовий збір у суді першої інстанції у розмірі 2 147 (дві тисячі стосорок сім) грн 20 коп. та у суді апеляційної інстанції 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 80 коп.
3. Видати накази.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
5. Матеріали справи №910/16344/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк