вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" квітня 2024 р. Справа№ 910/14652/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
Головного управління Національної поліції в Київській області
на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2023 (повне рішення складено 11.09.2023)
у справі № 910/14652/22 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Київського обласного центру зайнятості
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про стягнення 25 826,26 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В грудні 2022 року Київський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення 25 826,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплачена громадянину ОСОБА_1 допомога по безробіттю в розмірі 25 826,26 грн підлягає відшкодуванню відповідачем на підставі статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/14652/22 позов задоволено та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь Київського обласного центру зайнятості суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 25 826 грн 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн 00 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.09.2017 № 627 громадянина ОСОБА_1 було поновлено на роботі на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 у справі № 826/13909/16, то виплачена йому позивачем сума допомоги по безробіттю - 25 826,26 грн за період з 26.05.2016 по 16.05.2017 підлягає стягненню з відповідача як з роботодавця безробітного, поновленого на роботі за рішенням суду.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14652/22 як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального (ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"), ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
При цьому скаржник посилається на те, що грошові кошти, сплачені як допомога по безробіттю мають бути стягнуті саме з громадянина ОСОБА_1 , оскільки на його користь вже було стягнуто суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 170 347,10 грн.
Позиції інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі № 910/14652/22; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі атестаційного листа від 22.01.2016 громадянина ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.02.2016 № 66 відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).
19.05.2016 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицького районного центру зайнятості (правонаступником якого є Київський обласний центр зайнятості) із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.
19.05.2016 громадянину ОСОБА_1 надано статус безробітного, а з 26.05.2016 розпочато виплату допомоги по безробіттю.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №826/13909/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 16.02.2016 № 66 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення громадянина ОСОБА_1 зі служби в поліції з 16.02.2016 за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", поновлено громадянин ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь громадянина ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 170 347,10 грн.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.09.2017 № 627 о/с поновлено капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції, з 16.02.2016, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №826/13909/16.
17.05.2017 центром зайнятості припинено реєстрацію громадянина ОСОБА_1 як безробітного.
За період перебування на обліку як безробітний громадянином ОСОБА_1 отримано допомогу по безробіттю в сумі 25 826,26 грн.
У зв'язку з поновленням громадянина ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду, який перебував на обліку як безробітний з 19.05.2016 по 16.05.2017, Кагарлицькою районною філією Київського обласного центру зайнятості було видано наказ від 07.12.2021 № НТ211207 про повернення коштів виплачених як допомога по безробіттю в сумі 25 826,26 грн за період з 26.05.2016 по 16.05.2017 за рахунок роботодавця - Головного управління Національної поліції в Київській області.
Претензіями №107/28.01-35 від 09.12.2021, №7/28.01-35 від 10.02.2022, №2309/09/01-36 від 08.11.2022 центр зайнятості звертався до Головного управління Національної поліції в Київській області із вимогою повернути суму виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 25 826,26 грн.
Залишення зазначеної вимоги без задоволення і стало підставою для звернення Київським обласним центром зайнятості з позовом у даній справі.
Відповідач проти позову заперечував за мотивом того, що громадянину ОСОБА_1 , було виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 170 347,10 грн, а тому задоволення цього позову призведе до притягнення його до подвійної відповідальності, що суперечить приписам статті 61 Конституції України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно з п. 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 792, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Обробка персональних даних осіб, які шукають роботу, здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.
За положеннями п. 22 Порядку № 792 рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
Статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, визначено види забезпечення, зокрема, допомогу по безробіттю.
Допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 30 Порядку № 792 встановлено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного, зокрема, з дня видання відповідно до законодавства працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.
В силу приписів ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що роботодавці - це підприємства установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунку із застрахованими особами.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2017 у справі № 826/13909/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 16.02.2016 № 66 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення громадянина ОСОБА_1 зі служби в поліції з 16.02.2016 за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", поновлено громадянин ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Кагарлицького відділення поліції Обухівського відділу поліції та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь громадянина ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 170 347,10 грн.
У силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням зазначеного вище, того факту, що громадянина ОСОБА_1 було поновлено на посаді за судовим рішенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача як роботодавця виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у розмірі 25 826,26 грн, за період незаконного звільнення.
В частині посилання скаржника на те, що стягнення з нього допомоги по безробіттю є подвійним стягненням коштів, оскільки ним уже було виплачено гр. ОСОБА_1 суму середнього заробітку у розмірі в розмірі 170 347,10 грн. апеляційний господарський суд зважає на те, що зазначені стягнення мають різну правову природу і обов'язок з відшкодування позивачу спірної суми допомоги по безробіттю, прямо встановлений 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у той час як обов'язок відповідача щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу виникає на підставі ст. 235 КЗпП України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/14652/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова