вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/13131/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року
у справі №910/13131/23 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт"
до Фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича
про стягнення 126 271,08 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича 65 962,90 грн боргу, що утворився в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.2019 №31-О (далі - Договір); 41 716,72 грн пені; 2 795 грн 3% річних та 15 796,46 грн втрат від інфляції, а всього 126 271,08 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення орендної плати не виконує, а тому у нього утворився борг за період з 01.07.2021 по 04.08.2023 у сумі 65 962,90 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору позивачем нараховано 41 716,72 грн пені, 2 795 грн 3% річних та 15 796,46 грн втрат від інфляції.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» 65 962 грн 90 коп. основного боргу; 2 795 грн 3% річних; 15 796 грн 46 коп. втрат від інфляції; 8 496 грн 96 коп. пені та 1 977 грн 89 коп. судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати орендних платежів за червень - липень 2021 року і грудень 2021 року - травень 2022 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа - підприємця Ларійчук Сергій Олександрович звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року у справі №910/13131/23 та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що починаючи з грудня 2021 відповідач фактично припинив користуватись орендованими приміщеннями, оскільки його контрагенти, з якими він співпрацював, взяли в оренду інші приміщення та користуються ними разом із відповідачем.
Також апелянт посилається на те, що він не отримував ні від позивача, ні від суду першої інстанції кореспонденції, оскільки фізично не проживав у будинку в с. Буди Чернігівського району Чернігівської області.
Апелянт також вказав, що з огляду на приписи ст. 27 ГПК України даний спір мав розглядатись не Господарським судом міста Києва, а Господарським судом Чернігівської області.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13131/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/13131/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 20.11.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року у справі №910/13131/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
На адресу суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 14.12.2023 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року у справі №910/13131/23 залишено без руху.
При цьому, апелянту було встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в сумі 1184,88 грн.
Ухвалою суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року у справі №910/13131/23 та повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.06.2019 між Науково-виробничим приватним підприємством «Пласт» (орендодавець) і Фізичною особою - підприємцем Ларійчуком Сергієм Олександровичем (орендар) було укладено Договір, в якому сторони передбачили наступні визначення:
- об'єкт оренди, або орендоване приміщення, або приміщення - нежиле приміщення загальною площею 162,32 кв.м., розташоване за адресою: вул. Бориспільська, 9, м. Київ. Орендодавець гарантує, що на дату укладення Договору він є власником об'єкта оренди та має право здавати його в оренду згідно з чинним законодавством України. Строк оренди - весь період перебування орендованого приміщення у користуванні орендаря з урахуванням умов, визначених Договором. Строк оренди починається з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі приміщення та закінчується в момент повернення приміщення за відповідним актом, але не пізніше припинення дії Договору. В усіх випадках відмови від Договору (його розірвання) зобов'язання фінансового характеру (в тому числі, що стосуються сплати на користь іншої сторони штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх виконання;
- орендна плата - фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності;
- принцип мовчазної згоди - (у Договорі) полягає в тому, що надіслані орендодавцем документи (акти наданих послуг, листи, повідомлення тощо) вважаються прийнятими орендарем, погодженими і не потребують подальшого двостороннього підписання за умови, якщо орендодавець надіслав (або вручив під розпис) такі документи орендарю належним чином, але у встановлений Договором (або таким документом, листом тощо) строк документ або рішення про відмову у його підписанні орендарем не надіслано орендодавцю; дана умова поширюється також на випадки дострокового розірвання Договору за ініціативою орендодавця.
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає орендарю, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди на період та на умовах, визначених Договором.
Згідно з п. 1.2. договору об'єкт оренди буде використовуватись орендарем як виробничо-складське приміщення, що виключає право орендаря на будь-який інший спосіб, використання орендованого приміщення.
Строк Договору: з 01.07.2019 до 30.06.2020 (пункт 1.5 Договору).
Відповідно до п. 1.6. договору якщо жодна із сторін у термін 30 (тридцять) днів до закінчення дії Договору не заявить про намір його розірвання, Договір автоматично продовжує дію на 1 (один) рік.
Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1. договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендодавцю орендну плату згідно з умовами Договору.
Відповідно до п. 4.2. договору вартість оренди 1 кв.м. приміщення складає 45 грн включаючи ПДВ; загальна сума щомісячної орендної плати на день укладення Договору становить 7 304,40 грн.
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на авансовій основі не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі Договору. До початку експлуатації об'єкта оренди (але у будь-якому разі не пізніше 2 (двох) календарних днів з дати підписання Договору), орендар сплачує орендну плату в повному обсязі за перший та останній місяці оренди. Платежі здійснюються в сумі, зазначеній у надісланих орендодавцем рахунках; якщо протягом дії Договору розмір орендної плати збільшиться порівняно з розміром, сплаченим орендарем як плата за останній місяць, орендар зобов'язаний доплатити різницю на підставі виставленого орендодавцем рахунка протягом 3 (трьох) календарних днів з дати рахунка (пункт 4.3 Договору).
Відповідно до п. 4.4. договору вказана у пункті 4.2 договору орендна плата змінюється (індексується) орендодавцем впродовж терміну оренди відповідно до коефіцієнта інфляції, а також інших чинників, які впливають на ціну оренди нежилого приміщення в даному регіоні. Такі зміни не потребують підписання додаткової угоди, а приймаються (погоджуються) орендарем шляхом сплати відповідних рахунків орендодавця.
Згідно з п. 4.5. договору не отримання орендарем рахунка не звільняє орендаря від сплати відповідного платежу; у всіх випадках, коли орендар здійснює платежі на підставі рахунків (рахунків-фактур), що виставляються орендодавцем, у разі відсутності рахунка орендодавця, орендар зобов'язаний самостійно звернутися до орендодавця з метою його отримання і сплатити його у вказаний термін.
Пункт 4.6. договору передбачає, що плата за оренду приміщення нараховується з дати передачі приміщення на підставі акта приймання-передачі приміщення згідно з Договором та припиняється на дату підписання сторонами акта про повернення приміщення від орендаря до орендодавця.
Відповідно до п. 4.8. договору після закінчення звітного місяці орендодавець надсилає орендарю акт приймання-передачі робіт (надання послуг); всі платежі на користь орендодавця відповідно до Договору здійснюються орендарем в безготівковому порядку в українських гривнях шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця; для всіх платежів днем виконання грошових зобов'язань буде дата зарахування платежів на банківський рахунок орендодавця.
У випадку порушення строків сплати орендної плати згідно з умовами Договору орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми (пункт 6.3 Договору).
01.07.2019 сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 162,32 кв.м., розташоване за адресою: вул. Бориспільська, 9, м. Київ.
На виконання умов Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 81 160,10 грн, а саме: від 30.06.2021 №1109 на суму 7 304,40 грн, від 30.07.2021 №1365 на суму 10 550,80 грн, від 30.12.2021 №2417 на суму 10 550,80 грн, від 31.01.2022 №171 на суму 10 550,80 грн, від 28.02.2022 №556 на суму 10 550,81 грн, від 31.03.2022 №593 на суму 10 550,81 грн, від 30.04.2022 №595 на суму 10 550,81 грн і від 31.05.2022 №449 на суму 10 550,87 грн.
Відповідачем рахунок від 30.07.2021 №1365 на суму 10 550,80 грн було повністю оплачено платіжним дорученням від 11.08.2021 №84.
Також позивач вказує, що відповідачем було частково оплачено 4 646,40 грн за рахунком від 30.06.2021 №1109.
Позивачем було надіслано відповідачу претензію від 15.07.2022 №47, в якій Науково-виробниче приватне підприємство «Пласт» просило сплатити наявний борг у сумі 65 962,90 грн.
Зазначену претензію повернуто позивачу відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати орендної плати, з огляду на що позивач просив суд стягнути з відповідача 65 962,90 грн боргу, 41 716,72 грн пені, 2 795 грн 3% річних та 15 796,46 грн втрат від інфляції, а всього 126 271,08 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Тобто, у відповідача, у зв'язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об'єкта оренди, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об'єктом оренди.
Як було встановлено вище, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на авансовій основі не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі Договору. Якщо протягом дії Договору розмір орендної плати збільшиться порівняно з розміром, сплаченим орендарем як плата за останній місяць, орендар зобов'язаний доплатити різницю на підставі виставленого орендодавцем рахунка протягом 3 (трьох) календарних днів з дати рахунка (пункт 4.3 Договору).
Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що починаючи з грудня 2021 відповідач фактично припинив користуватись орендованими приміщеннями, у зв'язку з чим усно повідомив уповноважену особу орендодавця.
Відповідно до п.п. 3.2.4. п. 3.2. договору орендар має право вимагати дострокове припинення цього договору, письмово попередивши орендодавця за 1 календарний місяць, вказавши причину.
Водночас, матеріали справи не містять доказів додержання відповідачем порядку, передбаченого п.п. 3.2.4. п. 3.2. договору, а саме письмового повідомлення орендодавця про дострокове припинення дії договору оренди.
Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували вчинення ним дій на повідомлення позивача про припинення ним користування орендованими приміщеннями.
А тому доводи відповідача в цій частині колегія суддів відхиляє.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наведеного розрахунку суми заборгованості відповідача зі сплати орендних платежів з урахуванням наявних оплат, а саме оплати рахунку від 30.07.2021 №1365 на суму 10 550,80 грн відповідно до платіжного доручення від 11.08.2021 №84, часткової оплати 4 646,40 грн за рахунком від 30.06.2021 №1109, дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що останній є арифметично вірним та в повному обсязі відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
Таким чином, встановлені обставини доводять обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендних платежів в сумі 65 962,90 грн за період з червень - липень 2021 року і грудень 2021 року - травень 2022 року, у зв'язку з чим позов у цій частині правомірно задоволений судом першої інстанції.
Стосовно нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за загальний період з 01.07.2021 по 04.08.2023 та інфляційних втрат за загальний період липень 2021 - липень 2023, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 795 грн 3% річних і 15 796,46 грн втрат від інфляції.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У випадку порушення строків сплати орендної плати згідно з умовами Договору орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних від несвоєчасно сплаченої суми (пункт 6.3 Договору).
Так, позивачем було заявлено пеню за загальний період прострочення з 01.07.2021 по 04.08.2023.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на авансовій основі не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, на підставі Договору.
Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, початком періоду нарахування за червень 2021 року є 20.05.2021, за грудень 2021 року - 20.11.2021, за січень 2022 року - 20.12.2021, за лютий 2022 року - 20.01.2022, за березень 2022 року - 20.02.2022, за квітень 2022 року - 20.03.2022, а за травень 2022 року - 20.04.2022.
В той же час, позивач розпочинає період нарахування за червень 2021 року з 01.07.2021, за грудень 2021 року з 31.12.2021, за січень 2022 року з 01.02.2022, за лютий 2022 року з 01.03.2022, за березень 2022 року з 01.04.2022, за квітень 2022 року з 01.05.2022, а за травень 2022 року з 01.06.2022 та здійснює нарахування пені по 04.08.2023.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем при розрахунку пені не дотримано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим невірно визначено період прострочки виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати орендних плат.
А тому, повіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла до висновку про правомірне стягнення з відповідача на користь позивача 8 496,96 грн пені.
Стосовно доводів відповідача про неотримання від суду кореспонденції щодо розгляду даної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 направлялась на юридичну адресу відповідача - Чернігівська область, с. Буди, вул.. Щорса, буд. 68, яка вказана в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В матеріалах справи міститься конверт-повернення з адреси місцезнаходження відповідача з відміткою відділення поштового зв'язку прописом «адресат відсутній за вказаною адресою».
Пунктом 5 частини шостої статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи), яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення цій особі ухвал суду.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21, від 19.09.2022 у справі № 916/939/15-г.
Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб'єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.
У зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.
Стосовно доводів відповідача щодо порушення судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 27 ГПК України, а саме того, що справа мала бути розглянута Господарським судом Чернігівської області за місцезнаходженням відповідача колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, встановленим у частині 1 статті 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому, до спорів, предметом яких є стягнення коштів щодо користування нерухомим майном, застосовуються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, а саме - нежилим приміщенням загальною площею 162,32 кв.м., розташоване за адресою: вул. Бориспільська, 9, м. Київ.
Оскільки, правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення коштів зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, а підсудність справ господарському суду у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна визначається за правилами ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, тому дана справа, у відповідності до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, правомірно розглянута Господарським судом міста Києва за місцезнаходженням майна, яке знаходиться за адресою: вул. Бориспільська, 9, м. Київ.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року у справі №910/13131/23.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ларійчука Сергія Олександровича на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року у справі №910/13131/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 року у справі №910/13131/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/13131/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко