вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" квітня 2024 р. Справа№ 927/1260/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України
на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.11.2023 (повний текст судового рішення складений та підписаний 22.11.2023)
у справі № 927/1260/23 (суддя Романенко А. В.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс"
про стягнення пені в сумі 129720,00 грн
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2023 року Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Чергінівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" про стягнення 129 720,00 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/70 від 30.03.2022 в частині строку поставки замовленого товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.11.2023 у справі №927/1260/23 позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" на користь Міністерства оборони України пеню в сумі 38 916,00 грн та судовий збір у сумі 2 684,00 грн. В іншій частині в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару встановлено судом та не оспорюється відповідачем. При цьому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань. Також, суд врахував, що відповідач у повному обсязі виконав договірні зобов'язання перед позивачем, допустивши прострочення з поставки частини товару (22,2% від замовленого обсягу) в межах 7 календарних днів, що не спричинило негативних наслідків для позивача в вигляді майнових втрат (що останній не заперечує) та вважав за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 70 %.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.11.2023 у справі № 927/1260/23, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 530, 549, 551, 610, 611 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 2,3 Закону України "Про оборону України", ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
При цьому скаржник посилається на те, що шкода, що спричиняється Міністерству оборони України є безпосередньою шкодою інтересам держави. При цьому, на думку скаржника, судом порушено принципи господарського судочинства, а з врахуванням порушення відповідачем строків виготовлення та поставки товару, наявні правові підстави для стягнення пені.
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що підприємство понесло збитки через знищення і пошкодження майна внаслідок російської агресії.
Позивачем подана відповідь на відзив, у якій він зазначив, що доводи відповідача мають ознаки комерційних ризиків і відповідач мав передбачити можливість виникнення обставин, на які він посилається у відзиві.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 (колегія суддів: головуюча Ховаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Демидова А.М.) за клопотанням Міністерства оборони України поновлений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Чернігівської області від 13.11.2023 та відкрито апеляційне провадження у справі № 927/1260/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; зупинено дію оскарженого рішення.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) 30.03.2022 № 286/3/22/70, укладеного між Міністерством оборони України як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сівертекс" як постачальником, останнє взяло на себе зобов'язання в 2022 році поставити замовнику товар (намет уніфікований санітарно - барачний УСБ-56/2021 модифікований) в асортименті, комплектності, кількості, в строки (терміни), вказані в цьому договорі, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.
Згідно з п. 1.3. договору строк поставки товару до 20.12.2022 включно, загальна кількість товару - 1500 одиниць, за ціною за одиницю товару - 100000,00 грн (без ПДВ), загальна вартість товару - 150000000,00 грн (без ПДВ). Ціна товару з ПДВ складає 180000000,00 грн.
Наведені умови також закріплені сторонами шляхом підписання рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (додаток № 1).
В п. 1.4 договору вказано, що підставою для його укладення є постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 (зі змінами) "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану".
За положеннями п.п. 3.2., 3.4. договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товару протягом 10 банківських днів після пред'явлення постачальником рахунку на їх оплату.
До рахунку додаються: видаткова накладна постачальника; акт приймання - передачі військового майна, який оформлюється одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна в ЗСУ з відміткою про перевірку його якості; повідомлення - підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг в Міністерстві оборони України, що затверджений наказом Міністерства оборони України 31.12.2016 № 757.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що товар постачається на об'єднані центри забезпечення замовника (одержувача товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження в тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами.
Відповідно до п.п. 4.3., 4.5. - 4.7. договору постачальник зобов'язаний не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження товару за договором повідомити представника Центрального управління про готовність партії товару до постачання та місце його здачі. Результати приймального контролю якісного стану товару відображаються в розділі 5 акту приймання-передачі та засвідчуються підписом і печаткою представника Центрального управління.
Приймання Товару за кількістю та якістю в усіх випадках, які не врегульовані положеннями цього договору, здійснюється одержувачем замовника відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України", Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № ІІ-6).
Товар постачається партіями, що формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, що є невід'ємними частинами цього договору.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару в строки (терміни), встановлені договором (п. 6.3.1 договору).
Згідно з п. 7.3.2. договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасного поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (п. 3.1.).
В пунктах 8.1. - 8.6. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, а саме знищення в наслідок бойових дій виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо.
Сторона, яка не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий надається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, або Торгово - промисловою палатою України.
Сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликане неконтрольованою перешкодою, яка відбувалась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримані умови пунктів 8.1. - 8.3. цього договору.
Невиконання або неналежне виконання постачальником пунктів 8.1. - 8.3. цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язань.
Подовження строків (термінів) виконання зобов'язання за цим договором у зв'язку із виникненням обставин непереборної сили можливе лише при виконанні постачальником пунктів 8.1. - 8.3. цього договору.
Строк дії договору по 31.12.2022 (включно) (п. 11.1. договору).
Суд встановив, що договір № 286/3/22/70 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 30.03.2022, рознарядка Міністерства оборони України за Специфікацією до цього Договору (додаток №1), Калькуляція ціни товару ТОВ "Сівертекс" (додаток № 2) та додаткова угода № 1 від 02.05.2022 до цього Договору (засвідчені копії яких додані до матеріалів справи), не містять підпису відповідача - ТОВ "Сівертекс".
Натомість, сторонами в двосторонньому порядку вчинені дії з виконання умов цього правочину.
Факт укладення договору № 286/3/22/70 від 30.03.2022 з додатками та додатковою угодою № 1 до нього відповідачем не заперечено.
Відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна в ЗСУ (пункти 4.5., 4.6. договору) сторонами було складено акти приймання - передачі військового майна, зокрема, № Р-2111 від 22.12.2022 -за яким відповідач поставив партію товару, в кількості 150 комплектів, вартістю 18000000,00 грн, з порушенням установлених строків на 1 календарний день; № Р-2153 від 23.12.2022 - за яким відповідач поставив партію товару, в кількості 70 комплектів, вартістю 8400000,00 грн, з порушення установлених строків, на 2 календарних дні; № Р-2197 від 28.12.2022 - за яким відповідач поставив партію товару, в кількості 113 комплектів, вартістю 13560000,00 грн, з порушенням установлених строків на 7 календарних днів.
Наведені обставини визнаються відповідачем.
Звертаючись з позовом у даній справі, Міністерство оборони України послалось на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, у зв'язку з чим відповідачу нараховано передбачену умовами п. 7.3.2. договору пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення в сумі 129 720,00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на неможливість виконання договірних зобов'язань в силу дії обставин непереборної сили, про що до відзиву надав сертифікат Сумської Торгово - промислової палати № 5900-22-2058 від 29.12.2022 про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Сумською ТПП засвідчено форс - мажорні обставини, що розпочали діяти з 27.10.2022 (та тривають станом на 29.12.2022) у вигляді: непередбачуваних довготривалих відключень від електропостачання виробничих потужностей ТОВ "Сівертекс", у зв'язку з цілеспрямованими ракетними атаками Російської Федерації по об'єктам об'єднаної енергетичної інфраструктури України, що унеможливило виконання зобов'язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/70 від 30.03.2022, в установлений термін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині заявленої до стягнення пені суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За положеннями ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 7.3.2. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасного поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (п. 3.1.).
Матеріалами справи підтверджено та не спростостовано відповідачаем факт поставки відповідачем військового майна з порушенням установлених строків, про що свідчать підписані сторонами акти приймання - передачі військового майна, зокрема, № Р-2111 від 22.12.2022 -за яким відповідач поставив партію товару, в кількості 150 комплектів, вартістю 18000000,00 грн, з порушенням установлених строків на 1 календарний день; № Р-2153 від 23.12.2022 - за яким відповідач поставив партію товару, в кількості 70 комплектів, вартістю 8400000,00 грн, з порушення установлених строків, на 2 календарних дні; № Р-2197 від 28.12.2022 - за яким відповідач поставив партію товару, в кількості 113 комплектів, вартістю 13560000,00 грн, з порушенням установлених строків на 7 календарних днів.
Відповідач послався на Форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили), які є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
За наведеною правовою позицією лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
На підтвердження наявності форс-мажоних обставин відповідач також послався на те, що Сумською ТПП засвідчено форс - мажорні обставини, що розпочали діяти з 27.10.2022 (та тривають станом на 29.12.2022) у вигляді: непередбачуваних довготривалих відключень від електропостачання виробничих потужностей ТОВ "Сівертекс", у зв'язку з цілеспрямованими ракетними атаками Російської Федерації по об'єктам об'єднаної енергетичної інфраструктури України, що унеможливило виконання зобов'язань за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/70 від 30.03.2022, в установлений термін.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17).
Як обґрунтовано враховано місцевим господарським судом, в п. 8.3. укладеного між сторонами договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий надається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, або Торгово - промисловою палатою України.
Доказів засвідчення настання форс - мажорних обставин за цим договором вище зазначеними органами відповідачем не надано, так само, які і не доведено того, що саме у зв'язку з цими обставинами мало місце порушення виконання зобов'язання.
Також, відповідач просив зменшити розмір пені на 90 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Своє клопотання про зменшення штрафних санкцій обґрунтовано відповідачем тим, що договір № 286/3/22/70 від 30.03.2022 укладався безпосередньо в умовах бойових дій на території міста Чернігова, безпосередньо на території Підприємства, і на момент укладення договору ще не було відомо, що російські війська майже вщент зруйнували виробничі приміщення ТОВ "Сівертекс". Договірні зобов'язання за цим договором відповідачем виконано у повному обсязі.
Також, відповідач просив взяти до уваги, що період прострочення виконання зобов'язань не є значним, не перевищує 7 календарних днів, доказів, які б свідчили про наявність якихось наслідків у результаті порушення ТОВ "Сівертекс" строку поставки товару позивачем не надано.
Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ "Сівертекс" є єдиним виробником на території України військових наметів табірного типу призначених на 20-40 військовослужбовців, для потреб МОУ підрозділів ЗСУ, військових частин Національної гвардії України та інших силових структур України. Управлінням стандартизації, кодифікації та каталогізації ЗСУ визначено ТОВ "Сівертекс" як виробника продукції для ЗСУ з 2017 року. В 2018 році ТОВ "Сівертекс" прийняте до ГС "Ліга оборонних підприємств України". Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 59-ДР від 11.02.2022 ТОВ "Сівертекс" внесене до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів). ТОВ "Сівертекс" визнане потерпілим в кримінальному провадженні № 22022270000000010 від 28.02.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни, поєднані з умисним вбивством).
Апеляційний господарський суд зважає на те, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в даному випадку обґрунтовано враховано факт виконання відповідачем у повному обсязі договірні зобов'язання перед позивачем, допустивши прострочення з поставки частини товару (22,2% від замовленого обсягу) в межах 7 календарних днів, що не спричинило негативних наслідків для позивача в вигляді майнових втрат (що останній не заперечує), у той час як порушення договірних зобов'язань зумовлене об'єктивними обставинами (довготривалі непередбачувані відключення електричної енергії на Підприємстві впродовж жовтня - грудня 2022 року в результаті терористичних актів РФ), що не залежали від волі відповідача, а відтак, з метою дотримання розумного балансу інтересів сторін правомірно зменшив розмір штрафних санкцій на 70 % до 38 916,00 грн.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 13.11.2023 у справі №927/1260/23 залишити без змін та поновити його дію.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова