вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" березня 2024 р. Справа№ 910/10606/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Тищенко А.І.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 20.03.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.11.2023 (повний текст складено та підписано 17.11.2023)
у справі №910/10606/23 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 558 878 грн. 30 коп.,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (надалі також - "Позивач") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича (надалі також - "Відповідач") про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 558 878 грн. 30 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" на підставі Договору добровільного страхування вантажів №001416/2701/1800004 від 20.10.2021 року внаслідок настання страхової події - пожежі виплатило страхове відшкодування потерпілій особі - Приватному акціонерному товариству "Елопак-Фастів", а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 1 558 878 грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 23 383 грн 17 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Фесюн Сергій Олегович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник стверджував, що ФОП Фесюн С.О. не є учасником договірних відносин між ПрАТ "Елопак Фастів" та ФОП Крамарем А.В., тому в рамках суброгації до позивача перейшло право вимоги саме до ФОП Крамаря А.В., а не до ФОП Фесюна С.О.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/10606/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2023, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10606/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023, справу №910/10606/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.
11.01.2024 матеріали справи №910/10606/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10606/23.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024, справу №910/10606/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 поновлено Фізичній особі - підприємцю Фесюну Сергію Олеговичу строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10606/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10606/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10606/23 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги та призначено судове засідання на 20.03.2024.
19.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу ФОП Фесюна С.О. залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Перед судовим засіданням 20.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У судове засідання 20.03.2024 з'явився відповідач, представник відповідача та представник третьої особи та надали пояснення по справі. Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.
Оскільки явка представників учасників судового процесу в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані учасниками справи пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "AZFPCo.LTD" (Покупець) та Приватним акціонерним товариством "Елопак - Фастів" (Компанія Елопак) було укладено Договір №3957-RF-AZE/F-AFA, за умовами якого Компанія Елопак зобов'язується поставити Покупцю товар й надати послуги з переддрукарської підготовки й інші послуги. (а.с.14-36)
01.11.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Елопак - Фастів" (Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Крамарем Анатолієм Васильовичем (Експедитор) було укладено Договір про надання послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №01/11/2019, відповідно до умов якого замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях. (а.с.37-38)
20.10.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Елопак - Фастів" (Страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (Страховик) було укладено Договір добровільного страхування вантажів №001416/2701/1800004, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним в п.3.1. Договору), що належить Страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспортом (визначеними в п.3.2. Договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3. Договору). (а.с.11-13)
Згідно з п.6.1 Договору страховим випадком є факт понесення збитків Страхувальником (Вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого вантажу в результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче.
У п.6.1.1 Договору зазначено, що на цих умовах відшкодовуються: а) збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених в розділі 7 цього Договору; б) витрати та внески по Загальній аварії (у випадку перевезення вантажу по морю); в) всі необхідні та доцільно проведені витрати на рятування вантажу, а також на зменшення збитків і визначення їх розміру.
Внаслідок укладення Договору добровільного страхування вантажів №001416/2701/1800004 від 20.10.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 354 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною першою статті 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Судом встановлено, що 22.04.2022 року між Фізичною особою - підприємцем Крамарем Анатолієм Васильовичем (Експедитор) та Фізичною особою - підприємцем Фесюном Сергієм Олеговичем (Перевізник) було укладено Договір на транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/04/22, предметом якого є доручення, дане перевізником експедитору з пошуку замовників транспорту, у зв'язку з чим експедитор бере на себе зобов'язання по плануванню і організації транспортного процесу, а перевізник за подачу транспорту та здійснення перевезень відповідно до узгодженої Сторонами заявки, яка визначає умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною даного Договору.
Заявкою №83 від 22.04.2023 року до Договору на транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/04/22 від 22.04.2022 року Сторони погодили маршрут перевезення - Україна - Азербайджан, завантаження 26.04.2022 о 08:00 год. за адресою: м. Фастів, Київська область, вул. Великоснетинська, 67, строки поставки 3 дні; вантаж - бумага в рулонах, вага брутто до 13 тон, автомобіль - АХ2914МС/АХ3929ХМ; додаткові умови - при перевезенні вантажів перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження до моменту передачі його отримувачу. (зворотня частина а.с.40)
На виконання умов Договору №3957-RF-AZE/F-AFA від 01.08.2019 Приватним акціонерним товариством "Елопак - Фастів" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "AZFPCo.LTD" рахунок - фактуру №90244411 від 27.04.2022 року на оплату загальної суми в розмірі 58295,07 євро, з яких вартість товару - заготівки пакетів Elopak Roll Fed в рулонах у розмірі 52095,07 євро, вартість транспортних послуг у розмірі 6200 євро. (а.с.43-44)
27.04.2022 року відправником Приватним акціонерним товариством "Елопак - Фастів" було завантажено товар - 20 палет заготівок пакетів Elopak Roll Fed, 1 палета стрічки поліетиленової перевізнику Фізичній особі - підприємцю Фесюну Сергію Олеговичу в автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною CMR A №081424. (а.с.41)
27.04.2022 року було оформлено митну декларацію №UA100230/2022/605459. (а.с.42)
02.05.2022 року о 17.20 год. сталась пожежа напівпричепу вантажного автомобіля Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у с.Сигнаївка, власником якого є Фізична особа - підприємець Фесюн Сергій Олегович, внаслідок якої знищено 21,4 т упаковки, 0,256т упаковки, три автошини напівпричепа, тент напівпричепа, що підтверджується Актом про пожежу від 02.05.2022 року. (а.с.51)
Згідно зі сюрвеєрським звітом №22-05.02.UN від 24.07.2022, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю ЕЛ ЕЙ КАРГО", випадок, який стався 02.05.2022, є страховим. (а.с.58-65)
05.09.2022 Приватним акціонерним товариством "Елопак - Фастів" подано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Уніка" заяву про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку 02.05.2022. (а.с.10)
Згідно з частиною 2 ст. 8 та частиною 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до Страхового акту №00510971 від 07.09.2022 року (а.с.9) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" виплатило Приватному акціонерному товариству "Елопак - Фастів" страхове відшкодування у розмірі 1 558 878 грн 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням №044376 від 13.09.2022 року із зазначенням призначення платежу: "страхове відшкув.зг.дог.№001416/2701/1800004 від 01.07.2021, ЕЛОПАК-ФАСТІВ ПРАВТ". (а.с.67)
Таким чином, між ТОВ "Елопак - Фастів" та позивачем склалися відносини страхування, згідно яких Страхувальником, у зв'язку з настанням страхового випадку, було отримано суму страхового відшкодування.
Відповідно до приписів ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Спеціальні норми, в даному випадку, стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 Цивільного кодексу України конкретизують вказане право особи із врахуванням специфіки страхових правовідносин та зазначають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого деліктного зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав (аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.04.2018 по справі №910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №910/2603/17).
Згідно зі звітом про причину виникнення пожежі, яка сталась 02.05.2022, складеним 05.05.2022 року провідним інспектором ВЗ НС Звенигородського РУ ГУ ДСНС України в Черкаській області Антоновим К., ймовірною причиною пожежі стала несправність рухомого вузла деталі (перегрів внаслідок тертя). (а.с.52-53)
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_2 належить на праві власності Фізичній особі - підприємцю Фесюну Сергію Олеговичу. (а.с.46)
Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 909 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Виходячи зі змісту наведених норм, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів").
Частина 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачає, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Враховуючи те, що даний спір виник з Договору на транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/04/22 від 22.04.2023 року й за заявкою №83 від 22.04.2023 року, якою було передбачено перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.
Для цілей цієї Конвенції перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди (ст. 3 Конвенції).
Статтями 618, 932 ЦК України та ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено відповідальність експедитора за збереження вантажу та за дії третіх осіб, які залучені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за свої дії.
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, Перевізник, прийнявши товар в пункті завантаження без будь-яких зауважень в товарно-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, оформленням, несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов'язаний перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Статтею 33 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку.
Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги звіт про причину виникнення пожежі 02.05.2022 року у Звенигородському районі, с. Сигнаївка, автодорозі Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань, складений 05.05.2022 року провідним інспектором ВЗ НС Звенигородського РУ ГУ ДСНС України в Черкаській області Антоновим К., а також вимоги Закону України "Про дорожній рух", колегія суддів дійшла висновку, що Фізична особа - підприємець Фесюн Сергій Олегович не забезпечив справний технічний стан транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що стосується безпеки дорожнього руху, тобто, неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором на транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/04/22 від 22.04.2022 року в частині забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу.
Яке встановлено судом, згідно з п.2.9 Договору Перевізник несе повну відповідальність за збереження в дорозі вантажу, що перевозиться. Перевізник зобов'язується відшкодовувати експедитору, спричинені з доказаної вини перевізника збитки, пов'язані з пошкодженням, втратою і псуванням всього вантажу або його частини під час перевезення. Крім відшкодування збитків у випадку втрати, знищення або пошкодження вантажу перевізник за наявності доказаної вини, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі вартості вантажу, яка зазначена у рахунку - фактурі або інвойсі, який надається вантажовідправником.
Положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно зі ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.
Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків.
Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.
Однак, судом встановлено, що, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження існування обставин, які звільняють його від відповідальності за знищення вантажу, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а тому особою, відповідальною за пошкодження вантажу, яке сталось 02.05.2022, є відповідач.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з частиною 1 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки відповідальність перевізника - Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича не була застрахована на момент пожежі 02.05.2022, оскільки Договір добровільного страхування відповідальності перевізника №ВП 132605 від 02.05.2022 з Приватним акціонерним товаристовм "Страхова компанія "Вестлінер" набув чинності з 05.05.2022 відповідно до п.14.1 договору й платіжного доручення №PS16101356 від 04.05.2022 (а.с.190-207), місцевий господарський суд дійшов привального висновку, що саме відповідач має нести відповідальність за втрату вантажу у розмірі виплаченого страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка", а саме у розмірі 1 558 878 грн. 30 коп.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича про стягнення страхового відшкодування у розмірі 1 558 878 грн. 30 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідальність за знищення товару, яке відбулося під час перевезення, має нести експедитор - ФОП Крамар А.В., як сторона договірних відносин з ПрАТ "Елопак Фастів", є юридично неспроможними, оскільки причинно-наслідковий зв'язок між діями ФОП Крамар А.В. та фактичними збитками у вигляді втрати вантажу - відсутній.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було вірно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення суду відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі №910/10606/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Фесюна Сергія Олеговича.
Матеріали справи №910/10606/23 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15.04.2024 після повернення з відрядження судді Кравчука Г.А. та судді Тищенко А.І.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді А.І. Тищенко
Г.А. Кравчук