16 квітня 2024 року м.Суми
Справа №591/5863/22
Номер провадження 22-ц/816/640/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2023 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складено 15 листопада 2023 року,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії і просила зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти :
у сумі 5072 грн. 46 коп. шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 ;
у сумі 19509 грн. 44 коп., шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 ;
а також здійснити відповідний перерахунок процентів за використання кредитного ліміту, що обліковуються на рахунку IBAN НОМЕР_1 , виходячи з розміру заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита), яка існувала станом на 18 травня 2021 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 лютого 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (у зв'язку із зміною типу банку, змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк») та нею укладено договір про надання банківських послуг № б/н у формі підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2022 року у справі № 591/4337/21 зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 33236 грн. 00 коп. шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 . Вказаним рішенням суду встановлено, що у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на здійснення, 19 травня 2021 року, переказів з її картки на іншу картку через систему LiqPay двома платежами у сумі 10400 грн. та 20400 грн., а також на здійснення першого платежу за покупку на загальну суму 26796 грн. за допомогою сервісу «Оплата частинами» в сумі 2436 грн, а всього на загальну суму 33236 грн., що стало можливим через надання банком послуг неналежної якості. При цьому відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_1 , як і не було надано доказів які б безспірно підтверджували, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції. Зазначає, що за час знаходження цивільної справи № 591/4337/21 в провадженні Зарічного районного суду м. Суми, банком, згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 /( НОМЕР_1 ), ще двічі списано з карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , регулярні платежі за договором 21051931388746 «Оплата частинами», а саме: 19 червня 2021 року - 2536,23 грн. (2 436,00 грн.+4% комісія картки, так як списання регулярного платежу здійснено банком з кредитних коштів картки «Універсальна») та 19 липня 2021 року - 2536,23 грн. (2 436,00 грн.+4% комісія картки, так як списання регулярного платежу здійснено банком з кредитних коштів картки «Універсальна»), а всього 5072,46 грн. та нараховано і списано проценти. Також зазначає, що після несанкціонованого списання кредитних коштів з рахунку вона не здійснювала витрат кредитних коштів. Крім того, в зв'язку з виникненням простроченої заборгованості банком відкрито окремий рахунок на її ім'я на якому обліковуються залишок заборгованості за договором 21051931388746 від 19 травня 2021 року «Оплата частинами» у розмірі 19488,00 грн. та нараховані і списані відсотки у розмірі 21,44 грн.(процентна ставка (від суми кредиту) 0,01% в місяць), а всього 19509,44 грн.. Однак, з врахуванням того, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2022 року було виконане банком 14.11.2022 року шляхом зарахування 33 236 грн. на рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , її право залишається порушеним та не відновленим в повній мірі до становища, яке існувало до порушення, до 19 травня 2021 року, а тому вона звернулась з даним позовом.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5072,46 грн, шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 19509,44 грн, шляхом їх відновлення на рахунку IBAN НОМЕР_2 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» здійснити відповідний перерахунок процентів за використання кредитного ліміту, що обліковується на рахунку IBAN НОМЕР_1 , виходячи з розміру заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), яка існувала станом на 18 травня 2021 року.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 992,40 грн судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову , за необґрунтованістю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11.07.2022 р. по справі №591/4337/21 зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 33236 грн шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_4 і ця сума не стосується оформлення угоди «Оплата частинами», оскільки ця сума є переказами коштів від 19.05.2021 р. здійснені через систему LiqPay. Окрім того, рішенням не встановлювалися обставини не чинності чи недійсності укладеної 19.05.2021 р. між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» угоди на загальну суму 26796,00 грн з щомісячними платежами у сумі 2436,00 грн за допомогою сервісу «Оплата частинами». Вважає некоректною та безпідставною задоволена судом позовна вимога щодо повергнення ОСОБА_1 кредитних коштів за договором «Оплата частинами» у сумі 19509,44 грн на ім'я ОСОБА_1 , зазначаючи, що вказана сума є саме залишком обліку в банку заборгованості за угодою від 19.05.2021 р. «оплата частинами», та списувалась за рахунок кредитного ліміту з рахунку IBAN НОМЕР_1 . Крім того, вказує, що ця сума не власними чи кредитними коштами клієнта, а рахунок НОМЕР_5 відкрито саме для обслуговування договору «Оплата частинами» від 19.05.2021 р. і не відображає рух коштів за кредитним лімітом, встановлений на кредитну карту позивачки. Також звертає увагу на те, що позивачкою не доведено достатніх підстав, з яких банк повинен здійснити повернення коштів, а також до теперішнього часу позивачкою не надано судового рішення, що набрало законної сили, або висновку правоохоронних органів у кримінальному провадженні за фактом викрадення грошових коштів 19.05.2021 р. з рахунку позивачки.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» (у зв'язку із зміною типу банку, змінено найменування банку з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір у формі підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача та до відділення поліції Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо неї, зазначивши, що невстановлена особа за допомогою перевипуску її сім карти заволоділа грошовими коштами з належного їй банківського рахунку та оформила «Оплату частинами» за товар в Інтернет магазині «Фокстрот» на суму 26796,00 грн., яка була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 травня 2021 року та розпочате кримінальне провадження за № 12021205520000655, за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 185 КК України.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2022 року у справі №591/4337/21 зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 33 236,00 грн. шляхом їх відновлення на рахунку НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 . Вказаним рішенням суду встановлено, що у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на здійснення 19.05.2021 р. переказів з її картки на іншу картку через систему LiqPay двома платежами у сумі 10400 грн. та 20400 грн., а також на здійснення першого платежу за покупку на загальну суму 26 796 грн. за допомогою сервісу «Оплата частинами» в сумі 2436 грн, а всього на загальну суму 33236 грн, що стало можливим через надання банком послуг неналежної якості. При цьому банком не було вчинено дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відкритого на ім'я ОСОБА_1 , як і не було надано доказів, які б безспірно підтверджували, що позивачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції.
З врахуванням того, що рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 липня 2022 року виконане банком 14.11.2022, шляхом зарахування 33236 грн. на рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , право позивача залишається порушеним та не відновленим в повній мірі до становища, яке існувало до моменту порушення, до 19 травня 2021 року, оскільки, згідно банківської виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 /( НОМЕР_1 ), банком ще двічі списано з карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , регулярні платежі за договором 21051931388746 «Оплата частинами», а саме: 19 червня 2021 року - 2536,23 грн. (2 436,00 грн.+4% комісія картки, так як списання регулярного платежу здійснено банком з кредитних коштів картки «Універсальна») та 19 липня 2021 року - 2536,23 грн (2 436,00 грн.+4% комісія картки, так як списання регулярного платежу здійснено банком з кредитних коштів картки «Універсальна»), а всього 5072,46 грн. та нараховано і списано проценти.
Після 19.05.2021 р. ОСОБА_1 не здійснювала витрат кредитних коштів.
19.05.2021 р. за допомогою карти № НОМЕР_3 , що прив'язана до рахунку відкритого банком на ім'я ОСОБА_1 , в Інтернет магазині «Фокстрот», здійснено покупку товару на суму 26796,00 грн з щомісячними платежами у сумі 2436,00 грн за допомогою сервісу «Оплата частинами». Сервіс «Оплата частинами» було підключено до кредитної картки ОСОБА_1 і, таким чином, сума щомісячного платежу за умовами сервісу «Оплата частинами» у розмірі 2436,00 грн списувалась за рахунок кредитного ліміту, що підтверджується банківською випискою по картковому рахунку.
Враховуючи зазначене, згідно банківської виписки по картці/рахунку НОМЕР_6 / ( НОМЕР_2 ), відкритому на ім'я ОСОБА_1 , обліковуються залишок заборгованості за договором 21051931388746 від 19 травня 2021 року «Оплата частинами» у розмірі 19488,00 грн. та нараховані і списані відсотки у розмірі 21,44 грн.(процентна ставка (від суми кредиту) 0,01% в місяць), а всього - 19509,44 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено обставин, якими б підтверджувалось, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а відтак, за відсутності доказів, які б такі висновки спростовували, суд погодився, що використання кредитних коштів третіми особами (особою) шляхом їх перерахування з належного ОСОБА_1 банківського рахунку відбулось не з її вини.
Колегія судів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Згідно із ст. 7, п. п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
Із положень п. 39.2 ст. 39 цього Закону вбачається, що при проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
Пунктом 39.4. ст. 39 Закону встановлено, що працівники суб'єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону).
Відповідно до пунктів 6-9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором.
Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивачка ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тобто використання кредитних коштів третіми особами (особою) шляхом їх перерахування з належного ОСОБА_1 банківського рахунку відбулось не з її вини.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.
Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Окрім того, доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції та за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов