Номер провадження: 33/813/1002/24
Номер справи місцевого суду: 522/18896/23
Головуючий у першій інстанції Дерус А. В.
Доповідач Назарова М. В.
16.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
на постанову Приморського районного суду м. Одеса від 15 лютого 2024 року
у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Приморського районного суду м. Одеса від 15 лютого 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винуватим у тому, що він 09 вересня 2023 року о 07.11 год. за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, № 85, керував транспортним засобом «ВАЗ 2107», н/з НОМЕР_1 та став учасником ДТП з транспортним засобом «Chevrolet», н/з НОМЕР_2 , в ході складання матеріалів було встановлено, водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей. Від запропонованого огляду у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі відмовився.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, 15 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне дослідження судом обставин, які необхідні для обґрунтованого та законного її вирішення, порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просив поновити строк на апеляційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску строку зазначив, що з 20 по 28 лютого 2024 року проходив медичне обстеження у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР», а з матеріалами справи ознайомився лише 14 березня 2024 року, від адвоката будь-яких повідомлень щодо порушеного відносно нього провадження не отримував, також повідомив, що розірвав з адвокатом договір про надання правничої допомоги.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон АліментаріяСандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata (принцип юридичної визначеності).
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся 15 лютого 2024 року за участю ОСОБА_1 та його захисника Савицького А.Я. з проголошенням вступної та резолютивної частин постанови суду (а.с.31, 32).
З огляду на те, що оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси ухвалена 15 лютого 2024 року, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП останнім днем її оскарження в апеляційному порядку є 26 лютого 2024 року.
З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постанову Приморського районного суду м. Одеси судом до реєстру надіслано для оприлюднення 15.02.2024, а забезпечено надання загального доступу16.02.2024.
Вказані обставини, апеляційний суд вважає, свідчать про наявність у ОСОБА_1 та його захисника, які брали участь у розгляді справи 15 лютого 2024 року, сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги.
Із клопотанням про отримання копії постанови суду від 15 лютого 2024 року захисник - адвокат Савицький А.Я., який брав участь у розгляді справи, звернувся до суду 12 березня 2024 року, а копію постанови отримав особисто ОСОБА_1 безпосередньо в суді першої інстанції 14 березня 2024 року, про що свідчить підпис останнього на відповідному клопотанні (а.с. 38).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що захисник або ОСОБА_1 вживали заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення після виготовлення його повного тексту 15 лютого 2024 року, проте мали перешкоди в її отриманні аж до 14 березня 2024 року (отримання копії постанови). Не додано таких доказів і до апеляційної скарги.
При цьому, особиста участь ОСОБА_1 у розгляді справи та судовому засіданні, в якому було прийнято постанову суду, спростовує доводи ОСОБА_1 про неотримання від захисника повідомлень по справі.
Як і спростовує доводи ОСОБА_1 про розірвання із захисником - адвокатом Савицьким А.Я. договору про надання правової допомоги подання ним (захисником) клопотання про видачу копії постанови суду 12 березня 2024 року, тобто майже через місяць після розгляду справи, що дає підстави вважати, що договірні відносини між ОСОБА_1 та його захисником були чинними на час подання відповідної заяви до суду, в той час як доказів щодо дати припинення договору ОСОБА_1 надано не було.
Також апеляційний суд критично оцінює наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку в частині неможливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови у визначений законом строк у зв'язку із перебування на лікуванні у період з 20 по 28 лютого 2024 року, з огляду на непідтвердження наведених ним обставин доданими до скарги доказами, зокрема, з медичної картки амбулаторного хворого № 4/1249 від 20.02.2024 та консультативного висновку спеціаліста офтальмолога від 28.02.2024 КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР», лише вбачається, що 20.02.24 на ім'я ОСОБА_1 була заведена медична карта амбулаторного хворого, а 28.02.24 за результатами консультації лікаря офтальмолога та лабораторного дослідження складеного консультативний висновок спеціаліста з встановленням ОСОБА_1 діагнозу «Міопія.Ангіопатія сітківки» (а.с. 48, 49).
Доказів про перебування ОСОБА_1 на лікуванні у період з 20 по 28 лютого 2024 року надано не було, як і не було надано доказів про неможливість подання апеляційної скарги після 28 лютого 2024 року.
Отже, як захисник, діючи в інтересах ОСОБА_1 , так і сам ОСОБА_1 , будучи обізнаним про результат розгляду справи у день прийняття судом постанови, мали вжити заходів з реалізації права на апеляційне оскарження в межах строків, встановлених законом.
Однак, таких дій не вчинили, а наведені у клопотанні причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, не перебуває у площині поважних причин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у визначений законом строк, не встановлено таких і апеляційним судом, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.
Водночас апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Підсумовуючи наведе вище, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 15 лютого 2024 року не встановлено, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження потрібно відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
При цьому слід роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Відмовити в задоволені клопотання особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2024 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї матеріалами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова