Справа № 129/2478/23
Провадження № 22-ц/801/544/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С.
Доповідач:Ковальчук О. В.
17 квітня 2024 рокуСправа № 129/2478/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (збільшення) розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 06 грудня 2023 року у м. Гайсині суддею цього суду ОСОБА_3 , дата складання його повного тексту невідома,
У серпні 2023 року до суду заявлено зазначений позов, у якому позивачка просила щомісячно стягувати з відповідача на її користь для утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня набрання рішенням законної сили і до її повноліття, стягнення аліментів за попереднім рішенням припинити, з огляду на те, що за рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області у справі № 129/2766/16-ц від 09.11.2016 з відповідача на її користь на утримання цієї доньки, щомісячно стягуються аліменти в твердій грошовій сумі 1000грн., однак з моменту прийняття попереднього рішення, істотно збільшилися витрати на утримання дитини та змінився розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , тому стягуваних з відповідача аліментів на утримання їх спільної доньки їй не вистачає.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року ухвалено позов задовольнити частково. Змінити розмір стягуваних із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів для утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 за рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області у справі № 129/2766/16-ц від 09.11.2016.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів для утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/7 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до повноліття дитини.
Припинити стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів для утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 за рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області у справі № 129/2766/16-ц від 09.11.2016, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1073,60 грн. судового збору. В іншій частині вимог відмовити.
Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач, пославшись на невірне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнутих з відповідача аліментів та ухвалити нове, яким стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, в іншій частині залишити рішення без змін. Зокрема вона стверджувала, що суд неправомірно відійшов від визначеної ч.5 ст. 183 СК України частки розміру стягуваних аліментів на одну дитину у наказному провадженні; суд не було взято до уваги погіршення матеріального стану позивача та покращення такого стану у відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пленум Верховного Суду України у п. 23 Постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звертав увагу судів, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням, або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорюється, що за рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області у справі № 129/2766/16-ц від 09.11.2016 з відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно стягуються аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., з моменту прийняття цього рішення змінився розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який складає 2833грн. на місяць і стягуваних з відповідача аліментів на утримання їх спільної дитини позивачці не вистачає, що порушує права неповнолітньої дитини; відповідач є військовослужбовцем, середньомісячний його дохід становить 82098,09грн., а тому може і зобов'язаний щомісячно сплачувати позивачці аліменти для утримання цієї неповнолітньої дитини в значно більшому розмірі ніж 1000 грн., як це визначено вказаним рішенням суду.
Свої висновки суд обґрунтував такими доказами:
-копіями рішення та виконавчого листа Гайсинського районного суду в справі №129/2766/16-ц від 09.11.2016, відповідно до яких з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно стягуються аліменти в твердій грошовій сумі 1000грн., починаючи з 17.10.2016 і до повноліття дитини (а.с.8-9,11);
-відомістю з Державного реєстру фізичних осіб-плітників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 27.07.2023, згідно з якими ОСОБА_1 отримувала з січня 2022 року по вересень 2022 року соціальні виплати (а.с.10);
-копією рішення Гайсинського районного суду в справі №129/2768/16-ц від 09.11.2016, відповідно до якого розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.12);
-витягом №1069/05-10 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 25.07.2023, відповідно до якого за зареєстрованим місцям проживання ОСОБА_1 з нею проживає разом, зокрема, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13);
-довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2023 № 4575, відповідно до якої ОСОБА_2 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 16.02.2023 по теперішній час (а.с.31);
-копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.03.2015, згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.15);
-копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 19.04.2021, виданого на ім'я ОСОБА_7 , відповідно до якого вона має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій п.19 ст. 6, виданого начальником управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 (а.с.16);
-копією витягу з реєстру Тиврівської територіальної громади, номер витягу: 2023/001462662 від 16.02.2023, відповідно до якого ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.30);
-копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 10.07.2023, виданого на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до якого він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій п.19 ст. 6, виданого начальником управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 (а.с.31);
-довідкою про доходи № 5612 від 20.08.2023 виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення та додаткову винагороду під час дії воєнного стану, загальний дохід ОСОБА_2 з лютого 2023р по липень 2023р. становить 492588,59грн, відповідно середньомісячний дохід останнього становить 82098,09грн. (а.с.32).
Встановивши вказані обставини, керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, зокрема, часткове визнання відповідачем позову, зокрема визнання ним обов'язку сплати аліментів в розмірі 1/8 частки від усіх видів його доходу щомісячно, погіршення матеріального стану позивача через недостатність стягуваних на її користь аліментів на утримання доньки та відсутність у неї роботи, покращення матеріального стану відповідача, дохід якого збільшився, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав та з урахуванням положень ст. ст. 182, 183, 184 СК України може змінюватись.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно відійшов від визначеної ч.5 ст. 183 СК України частки розміру стягуваних аліментів на одну дитину у наказному провадженні, оскільки у даній справі не вирішувалися вимоги заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину з ОСОБА_2 у розмірі частки його доходу, а вирішували вимоги її позову про стягнення з відповідача на її користь аліментів у розмірі 1/3 частки його доходу, а тому у суду першої інстанції не було підстав застосовувати при вирішенні цих вимоги ч.5 ст. 183 СК України, натомість були підстави застосовувати ч.1 цієї ж статті, яка передбачає, що така частка визначається судом, а не законом, що суд й зробив.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було взято до уваги погіршення матеріального стану позивача та покращення такого стану у відповідача спростовуються оскаржуваним рішенням суду, зі змісту якого вбачається зворотнє, про що вказано вище.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки згідно з положеннями ст.12, ч.2 ст. 13, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а збирання доказів не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації передбачених цим Кодексом прав, натомість у апеляційній скарзі не зазначено жодного факту відсутності сприяння суду стороні апелянта у наданні доказів, які містять інформацію що до предмету доказування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки рішення суду у іншій частині не оскаржується, тому з огляду на положення ст. 367 ЦПК України - не переглядається.
Враховуючи, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а тому понесені ним судові витрати у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід залишити за ним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 06 грудня 2023 року залишити без змін.
Судові витрати у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
Т. М. Шемета