Справа № 127/7925/24
Провадження № 33/801/347/2024
Категорія: 208
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач: Матківська М. В.
17 квітня 2024 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,
розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Захарченка Олександра Валерійовича
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , генерального директора ТОВ «Агропросперіс Трейд» (м. Вінниця вул. Келецька, 105), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 31/34-00-07-02 від 20 лютого 2024 року, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Агропросперіс Трейд» ( ЄДРПОУ 36328597, м. Вінниця, вул. Келецька, 105) допустив порушення порядку ведення податкового обліку внаслідок неправомірного декларування показників в податковій декларації з ПДВ за листопад 2023 року на суму 15 407,00 грн, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по рядку 20.2.1 “Сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V ПК України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 + рядок 20.2.2) (рядок 3 Д3): на рахунок платника у банку” та завищення показника у рядку 21 “Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)” податкової декларації з ПДВ за листопад 2023 року, всього у сумі 2157,00 грн. Своїми діями директор ТОВ «Агропросперіс Трейд» ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Захарченка О. В. про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 01 квітня 2024 року, в постанові Вінницького міського суду Вінницької області у справі про адміністративне правопорушення № 127/7925/24 виправлено описку, а саме: запис дати винесення постанови виправлено з «27» березня 2024 року на «26» березня 2024 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскільки порушення щодо ведення податкового обліку, перераховані в акті документаційної позапланової виїзної перевірки, відбулись в конкретному податковому періоді, а саме - листопад 2023 року, то на момент розгляду справи закінчились строки накладення стягнення. Декларація за листопад 2023 року подана, обов'язок передбачений Податковим кодексом України виконано, далі подаються вже наступні декларації з новими сумами у наступних місяцях, а отже безперервного невиконання норм кодексу тут немає.
Крім цього, вважає, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки саме складення протоколу на підставі самого тільки акту документальної позапланової перевірки є передчасним, а в адміністративній справі відсутні відомості про винесення контролюючим органом повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення. Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом частини першої статті 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає в разі відсутності податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, в тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення № 31/34-00-07-02 від 20 лютого 2024 року складений відносно ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням порядку ведення податкового обліку на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 41/34-00-07-02/36328597 від 31 січня 2024 року, з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість.
Будь-які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року (справа № П/811/2893/14), висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Згідно п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.
Відповідно до п. 56.1, 56.2, 56.4, 56.10, 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складається акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
У справі відсутні відомості про винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 41/34-00-07-02/36328597 від 31 січня 2024 року.
Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначеною контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку ведення податкового обліку.
Відтак складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної позапланової виїзної перевірки є передчасним.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкової постанови за результатами розгляду справи.
Зі змісту статті 62 Конституції України вбачається, що ніхто не може бути підданий покаранню інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до вимог чинного адміністративного законодавства, а саме статей 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
З урахуванням викладеного, при винесенні постанови, суд першої інстанції не надав належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з'ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких підстав апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Оскільки, апеляційним судом встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у інкримінованому правопорушенню питання закриття провадження з підстав закінчення строків передбачених ст. 38 КУпАП, про що крім іншого зазначено в апеляційній скарзі, не досліджується.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну ОСОБА_1 задовільнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська