Справа № 147/1704/23
Провадження № 22-ц/801/941/2024
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.
Доповідач:Сопрун В. В.
17 квітня 2024 рокуСправа № 147/1704/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Стадника І.М.,
за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,
за участю сторін: представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Конякіна М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №147/1704/23 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 березня 2024 року, яка постановлена суддею Борейко О.Г. в Тростянецькому районномусуді Вінницької області, повний текст складено 05 березня 2024 року,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить суд встановити факт перебування у нього на утриманні трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду. Роз'яснено учасникам судового розгляду, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Конякін М.С. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи та прийшов до помилкового висновку залишення заяви про встановлення факту без розгляду. Просив скасувати ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 березня 2024 рокута направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження ( ч. 2 ст. 19 ЦПК України).
Згідно ч.7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2 статті 293 ЦПК).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення ( ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Предметом доказування перебування фізичної особи на утриманні є: - мета встановлення факту знаходження особи на утриманні; - відсутність можливості встановити факт знаходження особи на утриманні через відповідні організації, органи місцевого самоврядування (в позасудовому порядку); - встановлення факту отримання особою постійної допомоги від померлого, якщо ця допомога була основним джерелом існування; - наявність заробітної плати, стипендії, пенсії у заявника і її співвідношення з доходами особи, якій надається допомога; - непрацездатність заявника.
Встановлено, що у своїй заяві про встановлення факту що має юридичне значення, заявник просив встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей для отримання правової підстави для звільнення його від військової служби з лав Збройних Сил України на підставі пп. г п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/20002, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Тобто, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Висновок суду першої інстанції, що встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей у батька чи матері не вирішується в порядку окремого провадження, вказані обставини можуть бути доведені заявником в позовному провадженні, є помилковим та суперечить положенням ст. 315 ЦПК України, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, що визначено ч. 1 ст. 4 ЦПК України.
У свою чергу, суд першої інстанції, вдався до аналізу питань, які повинні були вирішуватись під час розгляду справи по суті.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу необхідно скасувати у зв'язку з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича задовольнити.
Ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 04 березня 2024 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2024 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Стадник І.М.