вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2024 р. Справа№ 922/1988/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Муковоз В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Склярова Р.В.;
від відповідача: Батюк А.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 про залишення позову без розгляду
у справі № 922/1988/23 ( суддя Паламар П.І.)
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання бездіяльності та дій протиправними, -
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка виразилась у нездійсненні зупинення неналежного переказу коштів на рахунок позивача на загальну суму 147 486,00 грн.;
- визнати дії Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» із виконання операції повернення грошових коштів, зарахований на рахунок позивача на загальну суму 147486,00 грн. протиправними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч визнанню відповідачем підозрілими проведені банківські операції, банком не було проведено відповідних зупинень чи блокувань неналежних переказів, проведення яких визначено положеннями договором та вимогами банківського законодавства.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, що позивач, явка якого була визнана судом обов'язковою, у судове засідання не з'явився, а його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 року у справі №922/1988/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- матеріали справи не містять доказів належного повідомлення саме позивача про дату та час судового засідання;
- судом першої інстанції не враховано, що місцем реєстрації проживання позивача є м. Харків, тоді як дане місто піддається постійним обстрілам та руйнації цивільної інфраструктури;
- в оскаржуваній ухвалі суду відсутнє будь-яке мотивування щодо того, що перша неявка позивача до судового засідання перешкоджає розгляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №922/1988/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.03.2024.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених ст. 46 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Колегією суддів враховано, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 зазначила, що обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Разом з цим у разі, якщо позивач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях.
Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов'язковою, вони зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду.
При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.
Щодо третьої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Положення частини четвертої статті 202 та пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
З огляду на висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 щодо застосування приписів, які закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, колегія суддів відзначає, що у суду виникає обов'язок залишити позов без розгляду у разі (1) неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, (2) не повідомив суд про причини його неявки та (3) не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.12.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 17.01.2024; викликав у наступне судове засідання ОСОБА_1 .
Колегія суддів враховує, що відповідна ухвала була доставлена представнику позивача - Зарицькій К.Ю. до її електронного кабінету 06.12.2023 та направлена засобами поштового зв'язку на адресу позивача. Однак, відповідне поштове відправлення було повернуто у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
А тому, як особисто позивач, так і його представник були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта в цій частині.
Колегія суддів також враховує, що розгляд даної справи неодноразово відкладався як за клопотанням позивача (у зв'язку із неявкою останнього у судові засідання), так і з інших підстав.
Водночас у судове засідання, яке було призначено на 17.01.2024 ні позивач, ні його повноважний представник не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відповідного клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутності не подали.
Колегією суддів враховано, що 15.01.2024 представником позивача адвокатом Зарицькою К.Ю. електронною поштою подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Тобто, подаючи відповідне клопотання із пропуском строку на його подачу, представник позивача повинен був розуміти та передбачати процесуальні наслідки такої подачі.
Як встановив суд першої інстанції, із вказаною заявою представник позивача звернувся з пропуском встановленого процесуального строку без клопотання про його поновлення та вказівок на поважність причин пропуску указаного строку, а також не подав доказів надсилання відповідачу копії указаної заяви.
Колегія суддів враховує, що до суду від позивача не надходило клопотань про розгляд справи за його відсутності.
При цьому у межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову та при здійсненні місцевим господарським судом розгляду цієї справи об'єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у засідання суду першої інстанції, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів відзначає, що залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, проте не повідомив суд про причини своєї неявки та не надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, є негативним правовим наслідком для позивача.
При цьому посилання позивача на відсутність в оскаржуваній ухвалі мотивування того, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів відхиляє враховуючи імперативний характер процесуальних норм, а саме: частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють повноваження суду у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.
Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду здійснила аналіз та надала характеристику за методом правового регулювання нормам, закріпленим у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказуючи на те, що вони є імперативними та у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у цій справі усіх обов'язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, а томусудом першої інстанції обґрунтовано залишено позов без розгляду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 922/1988/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 922/1988/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 922/1988/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 922/1988/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 16.04.2024.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко