вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2024 р. Справа№ 910/6720/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача - Лагутін Д.М.,
від відповідача - представник не прибув,
від третьої особи - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/6720/22 (суддя - Бондарчук В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Електричні машини" про стягнення 8 133 802,17 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" про стягнення 8 133 802,17 грн заборгованості за договором поставки вугільної продукції №02/11-1-НОПЕК від 02.11.2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі №910/6720/22 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/6720/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 73 200 грн 00 коп.
Так, за висновком суду ТОВ "НВК "НОПЕК" надало суду належні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи, що має наслідком задоволення заяви відповідача про стягнення з ТОВ "Енерготрейдинг" витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із відмовою останньому у задоволенні позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на завищення розміру витрат правничої допомоги, а також на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки додаткове рішення було прийнято в іншому порядку, аніж судове рішення від 03.04.2023.
До апеляційної скарги скаржником додано Висновок експерта від 02.03.2023 №1-02/03 щодо встановлення середньої вартості однієї години надання послуг правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянт жодних доказів на підтвердження неможливості подання вказаного Висновку до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього не надав.
При цьому, судом враховується, що Висновок датований 02.03.2023, тоді як оскаржуване рішення прийнято судом 20.04.2023.
Заявник не навів доводів стосовно обставин поважності неподання наведеного документу до місцевого господарського суду.
Отже, наведений Висновок не може бути прийнятий апеляційним господарським судом.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, який брав участь в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у даній справі в режимі відеоконференції, до системи відеоконференцзв'язку при розгляді апеляційної скарги на додаткове рішення не приєднався та повідомив про неможливість участі у даному судовому засіданні через участь в іншому судовому процесі, а також просив розглянути справу за його відсутністю.
Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; так, судом на повідомлену адресу для листування (враховуючи те, що місцезнаходження вказаної особи є тимчасово окупована територія - м. Донецьк) здійснювалося направлення кореспонденції суду.
Кореспонденція суду, направлена третій особі, повернулася з відміткою органу поштового зв'язку про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Враховуючи належне повідомлення вказаних осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.
Частинами 1, 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 зазначила, що аналіз положень ст. 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат суду належить забезпечити кожній стороні у справі можливість бути повідомленою про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони.
Враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 у справі №910/6720/22 по суті спору ухвалено за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи, додаткове рішення відповідно до вимог ГПК України має ухвалюватися в такому ж порядку, що й первісне судове рішення.
Натомість місцевий господарський суд розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат без повідомлення учасників справи.
Зазначене унеможливило іншій стороні надати відповідні заперечення проти таких вимог та доводити неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Згідно п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене порушення, оскаржуване додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/6720/22 підлягає скасуванню.
Стосовно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" про розподіл судових витрат, то колегія суддів дійшла висновку про його часткове задоволення, з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідачем в межах вказаного строку було подано до суду першої інстанції докази понесення витрат правничої допомоги, попередньо заявивши про них до судових дебатів.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 73 200 грн. заявник надав: договір про надання правової допомоги № 126 від 06.03.2020, укладений між ТОВ "НВК "НОПЕК" та Адвокатським об'єднанням "Ем Джи Груп"; додаткову угоду № 6720/1 від 11.01.2023 до договору №126 від 06.03.2020; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №6720/1 від 04.04.2023, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 73 200,00 грн; рахунок на оплату №6720/1 від 04.04.2023 на суму 73 200,00 грн; платіжне доручення №9 від 10.04.2023 про сплату наданих юридичних послуг на суму 73 200,00 грн.
У відповідності до п. 4.1 та п. 4.2. договору № 126 від 06.03.2020, розрахунки між сторонами здійснюються на підставі виставлених рахунків. Порядок, умови, вартість послуг за цим договором визначаються сторонами окремо в додаткових угодах.
В п. 2 додаткової угоди №6720/1 від 11.01.2023 до договору №126 від 06.03.2020, сторони домовились визначити перелік та вартість оплати послуг об'єднання в суді першої інстанції:
1. Підготовка адвокатських запитів, заяв, клопотань, пояснень - від 4 000 грн. без ПДВ;
2. Ознайомлення з матеріалами справи (1 том) - від 3 000 грн. без ПДВ;
3. Участь в одному судовому засіданні - від 15 000 грн. без ПДВ;
4. Підготовка будь - яких додаткових письмових пояснень - від 8 000 грн. без ПДВ;
5. Підготовка заперечень проти доводів або клопотань опонента - від 6 000 грн. без ПДВ;
6. Інші послуги не передбачені у цьому переліку розраховуються у погодинній оплаті - 3 000 грн. за год. без ПДВ.
Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №6720/1 від 04.04.2023, відповідачу надано юридичні послуги, загальна вартість яких становить 73 2000 грн., що включає в себе:
клопотання №156 від 05.02.2023 про поновлення строку на подачу доказів та долучення до матеріалів справи №910/6720/22 - 4 800 грн.;
клопотання №157 від 05.02.2023 про витребування у позивача оригіналу наданої копії договору по справі №910/6720/22 - 4 800 грн.;
участь у підготовчому засіданні Господарського суду міста Києва по справі №910/6720/22, що призначено на 06.02.2023 о 14-20 - 18 000 грн.;
клопотання №169 від 26.02.2023 про поновлення строку на подачу доказів та долучення до матеріалів справи №910/6720/22 - 4 800 грн.;
участь у підготовчому засіданні Господарського суду міста Києва по справі №910/6720/22, що призначено на 27.02.2023 о 15-30 - 18 000 грн.;
клопотання №187 від 03.04.2023 про поновлення строку на подачу доказів та долучення до матеріалів справи №910/6720/22- 4 800 грн.;
участь у судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті у Господарському суді міста Києва по справі №910/6720/22, що призначено на 03.04.2023 - 18 000 грн.
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
За висновком колегії суддів вартість послуги з підготовки клопотання в сумі 4 800 грн. (всього 4 клопотання на загальна суму 19 200 грн) є неспівмірною зі складністю відповідної роботи та її обсягом, а також не відповідає критерію реальності.
При цьому, суд враховує, що обсяг вказаних клопотань складає від 1 до 3 аркушів.
Стосовно витрат за участь у судових засідання в загальному розмірі 54 000 грн. (3 - кількість засідань х 18 000 грн. - вартість одного засідання), то вони на думку суду, не відповідають критерію розумності.
Керуючись зазначеними критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, враховує: складність справи, і послуг адвоката; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а саме складання 4 клопотань та участь у 3 судових засіданнях, а також ураховує: пов'язаність цих витрат з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати відповідачу всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
Суд при не покладанні витрат на правову допомогу враховує: чи потрібно було адвокату для підготовки клопотань вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що розміром витрат, який відповідає наведеним критеріям є 17 000 грн. (по 2 000 грн. за підготовку 1 клопотання та по 3 000 грн. за участь в 1 судовому засіданні).
Таким чином, заява відповідача підлягає частковому задоволенню та з позивача на його користь підлягають стягненню витрати в наведеній сумі.
Стосовно посилань скаржника на відсутність повноважень у представника ТОВ "НВК "НОПЕК" Ліпінського Є.В., з посиланням на те, що Адвокатське об'єднання "Ем Джи Груп" не є адвокатським об'єднанням, оскільки зареєстроване з порушенням законодавства, слід зазначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатське об'єднання "Ем Джи Груп" значиться в реєстрі, при цьому видом економічної діяльності зазначено: 69.10 Діяльність у сфері права (основний) та станом на день розгляду справи по суті не припинило свою діяльність.
Щодо доводів про не підписання ордеру Адвокатським об'єднанням "Ем Джи Груп", слід зазначити наступне.
Згідно з частинами 1-3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пункту 10 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 (зі змінами) ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро / адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об'єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.
Виходячи зі змісту статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Ордер, який видано відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Матеріали справи містять копії доказів на підтвердження повноважень адвоката Ліпінського Є.В., а саме засвідчену копію договору про надання правової допомоги № 126 від 06.03.2020, укладений між ТОВ "НВК "НОПЕК" та Адвокатським об'єднанням "Ем Джи Груп"; засвідчену копію ордеру серії АА №1268380 від 22.01.2023.
Враховуючи наведене вище, доводи апелянта про те, що Ліпінський Є.В. не є належним представником не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи допущення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги позивача та скасування рішення, з прийняттям нового - про часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/6720/22 задовольнити.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 у справі №910/6720/22 скасувати та прийняти нове, яким клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Нове обладнання паливно-енергетичного комплексу" 17 000 грн. витрат правничої допомоги.
4. У задоволенні решти заяви відмовити.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови (враховуючи перебування: судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці з 26.03.2024 по 29.03.2024, судді Барсук М.А. - з 26.03.2024 по 31.03.2024 у відпустці, з 01.04.2024 по 07.04.2024 у відрядженні, з 08.04.2024 по 12.04.2024 на лікарняному, судді Руденко М.А. - з 08.04.2024 по 12.04.2024 у відпустці) складено: 15.04.2024 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко