вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2024 р. Справа№ 910/19423/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Буравльова С.І.
при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,
за участю представників:
від позивача - Білик Д.А.,
від відповідача - 1 - Тарасова А.Є.,
від відповідача - 2 - Жирний О.С.,
від відповідача - 3 - Грамчук М.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/19423/20 (суддя Павленко Є.В., повний текст складено - 28.12.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд", Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Оператор газотранспортної системи України" Акціонерного товариства "Укратрансгаз" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" про стягнення безпідставно набутих коштів та інфляційних витрат.
ВСТАНОВИВ наступне.
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд" (далі - Фірма), Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - Компанія) в особі його Філії "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Філія) та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі - Оператор) про стягнення безпідставно набутих коштів та інфляційних витрат, а саме: з Фірми - 1 519 073,15 грн безпідставно набутих грошових коштів та 201 5327,18 грн інфляційних втрат; з Компанії - 58 105,78 грн безпідставно набутих грошових коштів та 7 708,58 грн інфляційних втрат; з Оператора - 82 635,05 грн безпідставно набутих грошових коштів та 10 962,74 грн інфляційних втрат, а також про зобов'язання останнього здійснити розрахунок розподіленого Товариству природного газу в липні 2018 року згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498.
Позовні вимоги ТОВ "Квас Бевериджиз" мотивовані перерахуванням ним відповідачам у рахунок оплати вартості послуг з постачання (відповідач 1), транспортування (відповідач 2) та розподілу природного газу (відповідач 3) коштів за наслідком складення відповідачем 3 акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018, який згодом був визнаний недійсним за рішенням суду від 30.03.2020, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 908/2313/18, а тому кошти сплачені відповідачам безпідставно, з урахуванням чого підлягають стягненню з останніх на користь позивача.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 грудня 2021 року, позов задоволено частково: зобов'язано Оператора здійснити розрахунок розподіленого Товариству природного газу в липні 2018 року згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року вищезазначені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства скасовано, а дану справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатом нового розгляду справи №910/19423/20, рішенням Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 березня 2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства безпідставно набуті грошові кошти, а саме: з Фірми - у розмірі 1 519 073,15 грн; з Компанії - у розмірі 58 105,78 грн; з Оператора - у розмірі 82 635,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 червня 2023 року касаційні скарги Фірми та Оператора задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 28 березня 2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 13 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасовано, а справу в цій частині позову (стягнення основного боргу) знову направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/19423/20 у задоволенні позову відмовлено.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами відсутності правових підстав у розумінні статті 1212 ЦК України для набуття спірних коштів відповідачами у визначеному Товариством розмірі, у зв'язку з чим заявлені останнім вимоги про стягнення з відповідачів сум основного боргу (саме у цій частині вказану справу було направлено Верховним Судом новий розгляд) є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на нез'ясування місцевим господарським судом фактичного обсягу спожитого позивачем газу у липні 2018 року.
При цьому, за доводами скаржника судом неправомірно невраховані дані коректора обсягів газу, оскільки обставини роботи комерційного ВОГ в позаштатному режимі, за висновком апелянта, є недоведеними внаслідок визнання недійсним в судовому порядку рішення щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" необлікованого об'єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160062,00 м3, оформленого Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
20.12.2017 між ТОВ "ВКФ "Теплобуд" (постачальник) та ТОВ "Квас Бевериджиз" (споживач) укладено договір постачання природного газу №53/17Г (далі - договір постачання природного газу), відповідно до пункту 1.1. розділу 1 якого постачальник зобов'язався поставляти споживачеві природний газ (газ) в належній якості та необхідних обсягах у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язався оплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 3.1. укладеного між вказаними сторонами договору, загальна вартість 1 000,00 м3 газу встановлюється в гривнях України і визначається у додаткових угодах до договору.
Відповідно до пунктів 1 та 2 додаткової угоди від 26 червня 2018 року № 4 до договору, сторони встановили, що: договірний місячний обсяг постачання природного газу Товариству в липні 2018 року становить 140 000,00 м3, вартість договірного обсягу газу, що постачається у липні 2018 року, - 9 490,00 грн разом з ПДВ, без урахування вартості транспортування газу.
За умовами пункту 3 вказаної додаткової угоди оплата Товариством природного газу, що постачається у липні 2018 року, здійснюється у наступному порядку: 30 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 10 липня 2018 року; 30 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 20 липня 2018 року; 30 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 30 липня 2018 року; 10 % від вартості запланованих місячних обсягів - до 5 серпня 2018 року.
Пунктом 3.5. договору постачання природного газу встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного акта до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Абзацом 2 пункту 2.6 розділу 2 договору постачання природного газу визначено, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого природного газу споживачу за розрахунковий період, який складений між оператором ГРМ та Товариством, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
За підсумками липня 2018 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" визначив обсяг спожитого Товариством природного газу, який склав 160 071,00 м3.
На виконання умов вищевказаного правочину та норм законодавства, на підставі даних Оператора, між ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Теплобуд" та ТОВ "Квас Бевериджиз" було складено акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2018 року № 53/17Г-07, згідно якого позивачу було пред'явлено до оплати вартість спожитого природного газу за липень 2018 року на загальну суму 1 519 073,15 грн з ПДВ (визначений обсяг поставленого позивачу газу в липні 2018 року - 160 071,00 м3). Вказаний акт був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача.
30.12.2011 між АТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Квас Бевериджиз" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 6767/ЗП-12 (далі - договір на транспортування природного газу), за умовами якого Компанія зобов'язалася надати Товариству послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Товариства від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а позивач - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами даного правочину.
Цей договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору послуги з транспортування газу оформляються сторонами актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Якщо Товариство та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані Компанії про обсяги протранспортованого нею газу Товариству та/або його споживачам.
На підставі звітів про розподіл фактичних обсягів природного газу, відібраного з точок виходу Оператора за липень 2018 року, Компанією та Товариством у встановленому договором порядку було складено та підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31 липня 2018 року № 7-10267 у кількості 160 071,00 м3 природного газу на суму 58 105,78 грн. Вказаний акт підписаний з боку позивача без заперечень та зауважень й оплачений ним у повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом наданих послуг за січень-грудень 2018 року на загальну суму 195 338,31 грн.
АТ "Запоріжгаз" надає ТОВ "Квас Бевериджиз" послуги з розподілу природного газу згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498, укладеного між сторонами в порядку статті 634 ЦК України шляхом приєднання до нього позивача, згідно заявки позивача про приєднання до Типового договору № 0942101Т74АР016 (далі - договір розподілу природного газу).
Згідно із пунктом 2.1 розділу II договору розподілу природного газу за цим договором оператором ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплати її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Пунктом 5.4. розділу V договору розподілу природного газу встановлено, що порядок визначення об'єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог договору.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5.6 договору розподілу природного газу оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм і обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику.
Керуючись вказаними вище пунктами договору, на підставі акта наданих послуг з розподілу природного газу від 31 липня 2018 року № ЗП000008610, позивачем було здійснено оплату за розподіл природного газу на загальну суму 82 635,05 грн з ПДВ (за розподіл 160 071,00 м3 природного газу). При цьому, вказані послуги з розподілу природного газу не були прийняті Товариством, а зазначений акт був підписаний із зауваженням про невизнання факту прийняття та розподілу Оператором природного газу в заявленому обсязі, про що Товариством було надіслано мотивовану відмову Оператору від 20 вересня 2018 року №311.
Між позивачем та відповідачем 3 було складено акти наданих послуг з розподілу природного газу за січень-грудень 2018 року, згідно яких позивачу було надано послуг на загальну суму 27 7800,11 грн.
Випискою по рахунку з 01.01.2018 року до 31.12.2018 АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 13.11.2020 щодо розрахунків з кореспондентом АТ "Запоріжгаз", підтверджується, що у зазначений період позивачем було сплачено відповідачу 3 грошові кошти у сумі 278 283,82 грн, зокрема 27 5073,84 грн саме за розподіл природного газу.
ТОВ "Квас Бевериджиз" зверталося до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018, про донарахування необлікованого об'єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року у кількості 160 062,00 м3.
Рішенням від 03.03.2020 Господарський суд Запорізької області, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 28.09.2020 у справі № 908/2313/18 позов ТОВ "Квас Бевериджиз" задовольнив. Визнав недійсним рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" щодо донарахування ТОВ "Квас Бевериджиз" необлікованого об'єму природного газу розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160 062,00 м3, оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018.
Вказаним рішенням встановлено наступні обставини.
23.07.2018 об 11-00 представниками ПАТ "Запоріжгаз" за участі представника ТОВ "Квас Бевериджиз" була проведена перевірка вузла обліку газу позивача, про що складено Акт перевірки режиму газоспоживання підприємства (установи).
Під час перевірки Оператором ГРМ виявлені некоректні показники на табло лічильника, а саме облік зупинився, дійсні покази лічильника скинуті. На табло значення не змінюються. На коректорі облік триває. Раніше встановлені пломби не порушені. Акт перевірки містить позицію споживача, що на момент складення акта, облік по коректору триває, покази витрат газу збільшуються.
Згідно акту про порушення № 75 від 23.07.2018 на об'єкті ТОВ "Квас Бевериджиз" по вул. Тамбовська, 3, встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: розд. ХІ гл/ 2 п. 3.1 - пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно а саме відсутність дійсних показів на табло лічильника газу, сброс даних. За виявленими порушеннями споживачу необхідно надати доступ для демонтажу лічильника газу і бути присутнім на комісії 31.07.2018 р. Акт про порушення підписаний з боку обох сторін.
За даними позивача на момент складення акту облік по коректору триває без збоїв, механічних пошкоджень вузла обліку немає. Пломба ціла. Інших пошкоджень немає.
Згідно акту перевірки режиму газопостачання підприємства від 23.07.2018:
- показання коректора 234406 м3;
- на коректорі облік ведеться.
Згідно Акту обстеження/контрольного огляду вузла обліку від 01.08.2018 р., лічильник газу демонтовано, знято показання коректора 243 642.
При цьому в акті зазначено, що згідно заявки споживача вх. № 6939 від 23.07.2018 проведено обстеження комерційного ВОГ у зв'язку з невідображенням на ШК табло лічильника газу показань об'єму газу, який споживається підприємством.
Згідно з Протоколом щодо направлення ЗВТ на позачергову чи експертну повірку № 400050 від 01.08.2018 демонтований лічильник газу упаковано у мішок та опломбовано пломбою ПАТ "Запоріжгаз" № С41800873. Відповідальним за збереження пломби визначено споживача. Якщо споживач надасть лічильник до 16:20 год. 01.08.2018 за адресою: вул. Південне шосе 502 м. Запоріжжя, позачергова повірка відбудеться 02.08.2018 о 09:00 год. У протоколі зазначено, що обстеження комерційного ВОГ відбувалося за заявкою споживача вх. № 6939 від 23.07.2018.
02.08.2018 сторони склали Акт про зняття з мішка пломби ПАТ "Запоріжгаз" № С41800873. В акті відображено показання лічильника, зняті з коректора - 243642 м3.
02.08.2018 за результатами повірки провідним інженером ДП Запорізький науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації видано довідку № 2 3221-18 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки лічильника газу Курс-01А1 G250, зав. № 14423 (не відповідає вимогам МПУ 288/03-2009). Підставою для визнання ЗВТ непридатним зазначено невідповідність п. 6.6. Методики повірки.
В матеріалах справи наявні результати визначення основної відносної похибки лічильника газу Курс-01А1 G250, яка вимірювалась на установці Темпо-5-3 № ПМ-09-001. Непридатність лічильника газу спричинена втратою тиску (658 Па) похибка перевищує допустиму.
03.08.2018 відбулось засідання комісії, на якому, оператором прийнято рішення про задоволення Акту про порушення у повному обсязі.
За виявлене порушення, у відповідності до п. 4.1. глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ проведено перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу.
Задоволення позову про визнання недійсним рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" щодо донарахування ТОВ "Квас Бевериджиз" необлікованого об'єму природного газу розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160 062,00 м3, оформленого актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018, мотивовано судом тим, що за відсутності зареєстрованих та зафіксованих у звітах коректора об'єму газу позивача повідомлень про наявні аварійні/діагностичні ситуації (несправності), а також за наявності здійснення обліку обсягу природного газу за допомогою коректора, підстави для перерахунку відповідачем розподіленого позивачу природного газу в липні 2018 року відсутні.
Так, судом вказано, що дані коректору були достатніми для визначення обсягу природного газу; відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що коректор відображав невірні показники; доказів на підтвердження факту невірної (позаштатної) його роботи матеріали справи не містять.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, в силу наведених положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини встановлені у вказаному рішенні є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.
У зв'язку з визнанням недійсним у судовому порядку рішення Оператора щодо донарахування позивачу необлікованого об'єму природного газу, Товариство вважаючи, що кошти, які були сплачені за спірний період, підлягають поверненню відповідачами на підставі статті 1212 ЦК України, звернулося до суду з даним позовом.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд в частині задоволених позовних вимог у постанові від 8 червня 2023 року, вказав, що обставини щодо фактичного споживання, звіту (показників) коректора, в тому числі відсутності пошкодження коректора (втручання в нього), обсягів споживання природного газу, різниці між обсягами акту приймання-передачі природного газу від 31.07.2018 № 53/17Г-07 та необлікованим обсягом природного газу тощо, залишені судами попередніх інстанцій без належної уваги та оцінки.
За відсутності дослідження та встановлення обставин фактичного обсягу надання позивачу природного газу у липні 2018 року не можна стверджувати про відсутність правових підстав у розумінні статті 1212 ЦК України для набуття спірних коштів відповідачами у заявленому позивачем розмірі, адже у такому разі заявлена до стягнення сума коштів взагалі не враховує обставини споживання позивачем природного газу у цей період.
Також, Верховний Суд вказав, що за відсутності врахування наведених вище обставин, які залишили поза увагою суди попередніх інстанцій та з'ясування обсягів фактичного спожитого газу позивачем у липні 2018 року, стягнення з відповідачів 1, 2, 3 безпідставно набутих коштів у заявленому позивачем розмірі фактично нівелює наявність споживання позивачем природного газу у спірний період та підтверджує відсутність надання відповідачами послуг позивачу з постачання, транспортування, розподілу газу у цей період, тоді як встановлені обставини справи свідчать про протилежне.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно набутих коштів у заявленому розмірі є передчасними та помилковими.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення за результатом нового розгляду даної справи дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами відсутності правових підстав у розумінні статті 1212 ЦК України для набуття спірних коштів відповідачами у визначеному Товариством розмірі, у зв'язку з чим заявлені останнім вимоги про стягнення з відповідачів сум основного боргу (саме у цій частині вказану справу було направлено Верховним Судом новий розгляд) є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, покладені в основу оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження №14-32цс19)).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у цій справі підлягають встановленню підстави набуття відповідачами таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов'язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1 519 073,15 грн, сплачених за спожитий природний газ у липні 2018 року в обсязі 160 071,00 м3, з відповідача 2 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 58 105, 78 грн., сплачених за послуги з транспортування у липні 2018 року в обсязі 160 071,00 м3, з відповідача 3 безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 82 635,05 грн., сплачених за надання послуг з розподілу природного газу у липні 2018 року в обсязі 160 071,00 м3.
При цьому, заявляючи вказані вимоги з посиланням на визнання недійсним рішення ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про донарахування позивачу необлікованого об'єму природного газу розподіленого у липні 2018 року в кількості 160 062,00 м3, він жодним чином не обґрунтовує різницю між обсягами газу, які вказані в акті приймання-передачі природного газу від 31.07.2018 №53/17Г-07 (160 071,00 м3) та необлікованим обсягом природного газу (160 062,00 м3).
Колегія суддів вказує, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності споживання газу та відповідно неотримання послуг по його транспортуванню й розподілу.
При цьому, позивач не заперечує наявності обставин фактичного споживання ним у липні 2018 року, а навпаки зазначає, що інформації з коректора вузла лічильника обліку спожитого газу достатньо для встановлення обсягу спожитого газу у спірний період.
Стосовно вказаних доводів, а також можливості застосування даних коректора вузла лічильника обліку спожитого газу, слід зазначити наступне.
Одночасно, колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі № 914/993/21, якою було уточнено висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18.
Так, Верховний Суд у справі № 914/993/21 вказав, що відповідно до частини 4 статті 1 Кодексу газорозподільних систем коректор об'єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об'єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам'ятовування та відображення об'єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку.
З вказаних визначень слідує, що показання коректора об'єму газу перебувають в прямій безпосередній залежності від даних, які отримані від лічильника газу.
Отже, виходячи з технічного функціоналу коректора об'єму газу, наданого в Кодексі газорозподільних систем (сукупність засобів вимірювальної техніки, які вимірюють тиск і температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, обчислюють об'єм газу за стандартних умов, перетворюючи вихідні сигнали від лічильника газу), а також зі складу комерційного ВОГ, відомості коректора не можуть вважатись достовірними для визначення об'єму газу у випадку отримання даних від лічильника, який неправильно вимірював об'єм газу.
Саме тому Об'єднана палата вважала помилковими та відхилила доводи скаржника про те, що некоректна робота лічильника за вказаних обставин не впливає на правильність показань коректора об'єму газу та дійшла висновку про наявність підстав для уточнення висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18 щодо застосування положень абзацу 9 пункту 6 глави 6 розділу X, пункту 4 та абзацу 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ шляхом доповнення таким висновком:
"За умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до п.4 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ.
Якщо у разі несправності лічильника газу, що сталася внаслідок його позаштатного режиму роботи (що, зокрема включає витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів), буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, то розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності здійснюється відповідно до вимог абз. 9 п. 6 гл. 6 розд. X, пп. 1 п. 4 гл. 4 розд. XІ Кодексу ГРМ. Підпункт 2 п. 4 гл. 4 розд. ХІ Кодексу у такому разі не застосовується і обставини справності коректора значення не мають".
Апелянт, в свою чергу, посилаючись на не доведення обставин роботи комерційного ВОГ в позаштатному режимі, оскільки акт - розрахунок не облікованого об'єму природного газу від 31.07.2018 визнано недійсним, що, за доводами скаржника свідчить і про неналежність акту про порушення від 23.07.2018 №75, вказує про можливість застосування у такому випадку даних коректора.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Так, у рішенні від 03.03.2020 Господарського суду Запорізької області, залишеного без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 28.09.2020 у справі № 908/2313/18, встановлено, що 23.07.2018 об 11-00 представниками ПАТ "Запоріжгаз" за участі представника ТОВ "Квас Бевериджиз" була проведена перевірка вузла обліку газу позивача, про що складено Акт перевірки режиму газоспоживання підприємства (установи).
Під час перевірки Оператором ГРМ виявлені некоректні показники на табло лічильника, а саме облік зупинився, дійсні покази лічильника скинуті. На табло значення не змінюються. На коректорі облік триває. Раніше встановлені пломби не порушені. Акт перевірки містить позицію споживача, що на момент складення акта, облік по коректору триває, покази витрат газу збільшуються.
Згідно акту про порушення № 75 від 23.07.2018 на об'єкті ТОВ "Квас Бевериджиз" по вул. Тамбовська, 3, встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: розд. ХІ гл/ 2 п. 3.1 - пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно а саме відсутність дійсних показів на табло лічильника газу, сброс даних. За виявленими порушеннями споживачу необхідно надати доступ для демонтажу лічильника газу і бути присутнім на комісії 31.07.2018 р. Акт про порушення підписаний з боку обох сторін.
Отже, в акті про порушення № 75 від 23.07.2018 встановлено пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі. В наведеній частині ТОВ "Квас Бевериджиз" заперечень в акті не наведено.
03.08.2018 відбулось засідання комісії, на якому, оператором прийнято рішення про задоволення Акту про порушення у повному обсязі.
Відповідно до Акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018, на виконання договірних зобов'язань по договору розподілу від 01.01.2016 укладеного шляхом підписання заяви-приєднання №0942101Т74АР016 ПАТ "Запоріжгаз" згідно розділу ХІ Кодексу ГРМ здійснило розрахунок обсягу використаного газу за період відсутності (несправності) приладу обліку газу (за номінальними витратами на годину), який склав 160 062 м3 з 01.07.2018 07:00 по 01.08.2018 14:30. Причиною виконання розрахунку зазначено: непридатність ЗВТ за результатами позачергової повірки.
Згідно Акту від 31.07.2018 № ЗП000008610 наданих послуг з розподілу природного газу оператор ГРМ розподілив, а споживач прийняв (з зауваженнями) 160 071 тис. м3 природного газу на загальну суму 82635,05 грн. з ПДВ.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 у справі №908/2313/18 визнано недійсним рішення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" необлікованого об'єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160062,00 м3, оформленого Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018.
В свою чергу, акт про порушення від 23 липня 2018 року № 75, яким Оператором встановлено факт роботи комерційного ВОГ позивача (його складових) в позаштатному режимі, у судовому порядку не оскаржувався, не був скасований чи визнаний недійсним.
При цьому, в рішенні Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 у справі №908/2313/18 не встановлено жодних обставин стосовно справності лічильника та відповідно невірність відображення в акті про порушення від 23 липня 2018 року № 75 факту роботи комерційного ВОГ позивача (його складових) в позаштатному режимі.
Так, при визнанні недійсним рішення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" необлікованого об'єму природного газу, розподіленого в липні 2018 року, в кількості 160062,00 м3, оформленого Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу від 31.07.2018, суд виходив з того, що дані в обчислювачі/коректорі об'єму газу є достатніми для визначення об'єму природного газу по об'єкту споживача, з огляду на відсутність в матеріалах справи документів встановленої форми, які б засвідчували непридатність до застосування саме обох засобів вимірювальної техніки (і лічильника газу, і коректора обсягів газу), які у сукупності складають вузол обліку газу, належний позивачу.
Отже, підставою визнання недійсним рішення щодо донарахування необлікованого об'єму природного газу судом не були визначені обставини справності лічильника.
Одночасно стосовно визначеної в наведеному судовому рішенні можливості застосування даних коректора об'єму газу для визначення об'єму природного газу по об'єкту споживача, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було вказано, Об'єднана палата у постанові від 18.11.2022 у справі №914/993/21 дійшла висновку про наявність підстав для уточнення висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 906/962/18 щодо застосування положень абзацу 9 пункту 6 глави 6 розділу X, пункту 4 та абзацу 2 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ шляхом доповнення таким висновком:
"За умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до п.4 гл.4 розд.ХІ Кодексу ГРМ.
Якщо у разі несправності лічильника газу, що сталася внаслідок його позаштатного режиму роботи (що, зокрема включає витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів), буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, то розрахунок необлікованих (облікованих частково) об'ємів природного газу за період несправності здійснюється відповідно до вимог абз. 9 п. 6 гл. 6 розд. X, пп. 1 п. 4 гл. 4 розд. XІ Кодексу ГРМ. Підпункт 2 п. 4 гл. 4 розд. ХІ Кодексу у такому разі не застосовується і обставини справності коректора значення не мають".
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Враховуючи наведене, колегія суддів при розгляді даної справи враховує останню правову позицію Верховного Суду згідно якої, якщо у разі несправності лічильника газу, що сталася внаслідок його позаштатного режиму роботи (що, зокрема включає витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів), буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об'єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, то обставини справності коректора значення не мають.
Також, судом враховується, що позивач посилаючись на недоведеність обставин роботи комерційного ВОГ в позаштатному режимі зазначає про можливість застосування даних саме коректора, а не лічильника, тобто його доводи є суперечливими.
Так, у випадку справності лічильника газу застосовуються саме його показники, а не показники коректора.
За висновком позивача, обставини роботи комерційного ВОГ в позаштатному режимі недоведені, проте при цьому одночасно слід враховувати дані саме коректора.
Враховуючи все наведене вище у сукупності, доводи апелянта про достатність інформації з коректора вузла лічильника обліку спожитого газу для встановлення обсягу спожитого газу у спірний період підлягають відхиленню за необґрунтованістю.
Одночасно, колегією суддів враховується те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2021 року в справі № 910/19423/20 зобов'язано Оператора здійснити розрахунок розподіленого Товариству природного газу в липні 2018 року згідно Типового договору. Вказане рішення в даній частині сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відмовляючи позивачу в задоволенні решти позовних вимог при первісному розгляді даної справи, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги про стягнення з відповідачів грошових коштів на підставі 1212 ЦК України та одночасне зобов'язання Оператора провести відповідний розрахунок є взаємовиключними, оскільки задоволення вимоги про стягнення відповідних сум грошових коштів перебуває в прямому зв'язку з визначенням обсягу спожитого Товариством природного газу в спірний період.
Як вбачається з матеріалів справи, Оператором на виконання вищевказаного рішення суду здійснено відповідний розрахунок, зі змісту якого вбачається, що обсяг розподіленого Товариству природного газу в липні 2018 року ставить 160 062,00 м3 (том 6, а. с. 100-102; том 7 а. с. 171-172). У цьому розрахунку також зазначено, що в зв'язку з порушенням Товариством приписів Кодексу ГРС у частині надання звіту про дані комерційного ВОГ у спосіб та строки, передбачені чинним законодавством та договором, Оператор визначив обсяги спожитого Товариством природного газу розрахунковим методом.
Наведений розрахунок позивачем оскаржений не був.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами відсутності правових підстав у розумінні статті 1212 ЦК України для набуття спірних коштів відповідачами у визначеному Товариством розмірі, у зв'язку з чим заявлені останнім вимоги про стягнення з відповідачів сум основного боргу (саме у цій частині вказану справу було направлено Верховним Судом новий розгляд) є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У нинішній справі колегія суддів дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квас Бевериджиз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/19423/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 у справі №910/19423/20.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови (враховуючи перебування: судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці з 26.03.2024 по 29.03.2024, судді Барсук М.А. - з 26.03.2024 по 31.03.2024 у відпустці, з 01.04.2024 по 07.04.2024 у відрядженні, з 08.04.2024 по 12.04.2024 на лікарняному, судді Буравльова С.І. - з 08.04.2024 по 12.04.2024 на підготовці для підтримання кваліфікації) складено: 15.04.2024 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
С.І. Буравльов