вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" квітня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/6822/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Агрикової О.В.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.04.2024:
від позивача: не з?явився
від відповідача: не з?явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 26.07.2023
у справі № 910/6822/23 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"
про стягнення 557 156,46 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 557 156,46 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 01/11/17 від 01.11.2017 у частині оплати поставленого товару у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 557 156,46 грн, з огляду на що позивач просить суд стягнути 557 156,46 грн основного боргу.
Також, позивач наголошував, що товар було поставлено у відповідності до умов Договору, що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, а відповідач не звертався з претензіями стосовно якості товарів чи неповноти документів.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність доказів передачі позивачем відповідачу документів на підставі п.2.9 Договору, що свідчить про передчасність поданого позову. Крім того, відповідач зазначав про наявність обставин непереборної сили, які підтверджується сертифікатом Київської ТПП №17/03-4/532 від 09.06.2023.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6822/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП" задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 45; ідентифікаційний код: 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП" ( 49083, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 31Д; ідентифікаційний код: 40861807) 544 256 (п'ятсот сорок чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 46 коп. заборгованості та 8 163 (вісім тисяч сто шістдесят три) грн. 85 коп. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати на користь позивача суми заборгованості за Договором, що складає вартість поставленого відповідачу за видатковими накладними товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 544 256 (п'ятсот сорок чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 46 коп. заборгованості - є обгрунтованими та документально підтвердженими. В свою чергу, суд першої інстанції відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача 12 900,00 грн., посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обставини наявності заборгованості на суму 12 900,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" (14.08.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі, яка подана на електронну адресу суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, , в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції:
- не врахував відсутність доказів передачі позивачем відповідачу документів на підставі п.2.9 Договору, та не врахував умови п. 3.5 Договору, згідно яких строк оплати повий з реалізацією товару кінцевому споживачу, і що в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України свідчить про наявність відкладальної обставини для оплати;
- не взяв до уваги дію форс-мажорних обставин, а саме: збройної агресії рф проти України, під впливом яких опинився відповідач, необхідність врахування таких обставин зумовлені і у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а наявність обставин непереборної сили підтверджено сертифікатом Київської ТПП №17/03-4/532 від 09.06.2023.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6822/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/6628/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6822/23.
21.08.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/6822/23.
В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 24.08.2023 по 25.08.2023 включно перебував у відпустці, і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6822/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 12.10.2023.
12.10.2023 розгляд заяви не відбувся, у зв'язку з перебуванням з 09.10.2023 по 13.10.2023 у відпустці головуючого судді Станіка С.Р.
В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно, з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебувала у відряджені, з 25.10.2023 по 31.10.2023 включно, 01.11.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/6822/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023, розгляд справи призначено на 14.12.2023.
У зв'язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 910/6822/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023, не відбулось, з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/6822/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023, розгляд справи призначено на 22.02.2024.
22.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці та у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/6822/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023, розгляд справи призначено на 04.04.2024.
У зв'язку з перебуванням з 03.04.2024 по 04.04.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.04.2024, справу № 910/6822/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 справу № 910/6822/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В., вирішено здійснити її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 04.04.2024.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 04.04.2024 представники учасників справи не з?явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення усіх процесуальних документів в електронний кабінет в системі «Електронний суд», про що складені відповідні довідки, а також засобами поштового зв?язку.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою представників сторін - відсутні.
Крім того, ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначає, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група "ТНП" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (покупець, відповідач) укладено Договір № 01/11/17 від 01.11.2017 (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 01.11.2017) Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товари народного споживання, згідно переліку зазначеного в Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і оплатити його на умовах, визначених справжнім Договором.
Згідно п. 2.8 Договору право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить у момент підписання відвантажувальних документів (видаткових накладних, ТТН) Покупцем. До моменту підписання Покупцем відвантажувальних документів на Товар, всі ризики, пов'язані з пошкодженням або втратою Товару, несе Постачальник.
У п.п. 2.9. - 2.9.5. Договору визначено, що Постачальник разом з Товаром зобов'язується передати Покупцеві наступні документи:
- оригінал рахунку-фактури із зазначенням Товару, кількості, ціни за одиницю та вартості всієї партії товару. Рахунок фактура, який виставляється постачальником, якщо дозволяють технічні можливості Постачальника, повинен містити посилання на номер і дату укладення цього Договору;
- товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний транспортний документ;
- видаткову накладну (у разі розбіжностей у фактичній кількості прийнятого Товару з кількістю Товару, зазначеного в супровідній документації, невід'ємною частиною видаткової накладної є акт приймання товару, складений за формою, погодженою Сторонами в Додатку № 1 до Договору);
- копію декларації відповідності та/або сертифіката відповідності вимогам технічних регламентів (за кожним найменуванням Товару). При наступних поставках таких найменувань товару допускається надання додатків до товаросупровідних первинних документів, які містять інформацію про реєстрацію декларації (реєстраційний номер, дата видачі, інформація про термін її дії, орган видачі), паспорт якості, санітарно-гігієнічний, екологічний висновки, якщо такі документи вимагаються до певного виду Товару згідно із законодавством України.
Відповідно до умов п. 3.5. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.11.2017, Покупець оплачує кожну партію фактично прийнятого Товару протягом 30 календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачеві, але в будь-якому випадку, не пізніше 220 календарних днів від дати поставки товару, за умови надання Постачальником повного комплексу документів на Товар (партію Товару), зазначеного в п. 2.9. цього Договору. Форма оплати безготівковий розрахунок.
Позивач вказував у позові, що на виконання умов Договору ним було передано відповідачу товар, вартість якого останнім сплачено частково, сума заборгованості складає 557 156,46 грн..
Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 544 256,46 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1878 від 09.02.2022, № 1822 від 08.02.2022, № 1393 від 03.02.2022, № 1211 від 01.02.2022, № 1354 від 02.02.2022, № 1923 від 12.02.2022, № 2541 від 22.02.2022, № 2543 від 22.02.2022, № 2374 від 18.02.2022, № 2446 від 19.02.2022, № 1903 від 11.02.2022, № 2148 від 16.02.2022, № 1896 від 10.02.2022, № 2284 від 17.02.2022, № 2103 від 15.02.2022, № 1922 від 12.02.2022, № 943 від 28.01.2022, № 819 від 25.01.2022, № 869 від 26.01.2022, № 945 від 28.01.2022, № 223 від 14.01.2022.
Крім того, сторонами складено Акт звірки взаємних розрахунків №3284 від 21.02.2023, за змістом якого після звіряння розрахунків залишок на 21.02.2023 складає 1 006 605,83 грн (кредит ТОВ "Дієса").
Постачальник звернувся до покупця з листом щодо сплати заборгованості вих. №09/03-1 від 09.03.2023 у якому вимагав сплатити заборгованість у розмірі 557 156,46 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи), однак, як зазначає позивач, станом на дату звернення з позовом до суду заборгованість не була сплачена відповідачем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 544 256,46 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1878 від 09.02.2022, № 1822 від 08.02.2022, № 1393 від 03.02.2022, № 1211 від 01.02.2022, № 1354 від 02.02.2022, № 1923 від 12.02.2022, № 2541 від 22.02.2022, № 2543 від 22.02.2022, № 2374 від 18.02.2022, № 2446 від 19.02.2022, № 1903 від 11.02.2022, № 2148 від 16.02.2022, № 1896 від 10.02.2022, № 2284 від 17.02.2022, № 2103 від 15.02.2022, № 1922 від 12.02.2022, № 943 від 28.01.2022, № 819 від 25.01.2022, № 869 від 26.01.2022, № 945 від 28.01.2022, № 223 від 14.01.2022, копії яких наявні в матеріалах справи № 910/6822/23.
Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без зауважень та заперечень.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обставини наявності заборгованості на суму 12 900,00 грн (557 156,46 грн - 544 256,46 грн).
Крім того, щодо Акту звірки взаємних розрахунків №3284 від 21.02.2023 суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що акт звіряння взаєморозрахунків - не є первинним документом, а відтак не є належним та допустимим доказом, з якого можливо встановити беззаперечну заборгованість. Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.09.2019 по справі №902/1260/15).
За висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 10.09.2019 по справі №916/2403/18, від 19.09.2019 по справі №910/14566/18, від 04.12.2019 по справі №916/1727/17, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Отже, акт звірки взаєморозрахунків сам по собі не є первинним документом та може бути належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, лише за наявності первинних документів.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо) на підтвердження наявності у відповідачів заборгованості на суму 12 900,00 грн., а Акт звірки взаємних розрахунків №3284 від 21.02.2023 не містить посилання на Договір та/або видаткові накладні, а тому Акт звірки взаєморозрахунків, за відсутності первинних документів, не може бути належним та допустимими доказом на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за Договором на суму 12 900,00 грн., у зв?язку з чим суд першої інстанції вірно відмовив у задоволені позову в цій частині.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами п. 3.5. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.11.2017 визначено, що строк оплати товару настає протягом 30 днів з дня реалізації товару роздрібному споживачеві або не пізніше 220 календарних днів від дати поставки товару, за умови надання постачальником повного комплексу документів на товар (партію товару), зазначеного в п. 2.9 цього договору.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк оплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними № 1878 від 09.02.2022, № 1822 від 08.02.2022, № 1393 від 03.02.2022, № 1211 від 01.02.2022, № 1354 від 02.02.2022, № 1923 від 12.02.2022, № 2541 від 22.02.2022, № 2543 від 22.02.2022, № 2374 від 18.02.2022, № 2446 від 19.02.2022, № 1903 від 11.02.2022, № 2148 від 16.02.2022, № 1896 від 10.02.2022, № 2284 від 17.02.2022, № 2103 від 15.02.2022, № 1922 від 12.02.2022, № 943 від 28.01.2022, № 819 від 25.01.2022, № 869 від 26.01.2022, № 945 від 28.01.2022, № 223 від 14.01.2022 на загальну суму 544 256,46 грн - є таким, що настав як в розумінні умов Договору, так і в розумінні приписів ст. 692 Цивільного кодексу України.
При цьому, зазначення в договорі умови «з дня реалізації товару роздрібному споживачеві» жодним чином не звільняє відповідача від обов?язку оплати отриманого товару, з урахуванням документального підтвердження товару на суму 544 256,46 грн. згідно вищенаведених видаткових накладних, які є належними доказами в підтвердження отримання товару відповідачем, і відповідно виникнення у нього обов?язку з оплати отриманого товару.
Згідно з частиною першою ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що зазначення вказаної умови не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість товару, отримання якого документально підтверджено.
З огляду на викладене, доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і відхиляються судом апеляційної інстанції як такі, що не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.
Доводи скаржника про ненадання позивачем відповідних документів на підставі п. 2.9 Договору, - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Матеріалами справи документально підтверджується, що обумовлений Договором товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень, що, не заперечувалось самим відповідачем. При цьому, умовами Договору не вимагається будь-яке письмове оформлення факту передання покупцю документів за переліком, визначеним п. 2.9. Договору. Доказом відсутності будь-яких претензій та зауважень з боку відповідача щодо "комплектності" товару та документів, що мають бути надані разом з товаром, є саме підписані відповідачем видаткові накладні. Всі видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, мають посилання на укладений сторонами Договір. Доказів існування спору між сторонами з приводу якості та кількості переданого товару - матеріали справи не містять. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Отже, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 544 256,46 грн за товар, який отримано відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, як не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 544 256,46 грн, у зв?язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доводи скаржника про відсутність у нього обов'язку з виконання зобов'язань за Договором у зв'язку з наявністю обставин непереборної сили (підтверджується сертифікатом Київської ТПП №17/03-4/532 від 09.06.2023), - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне..
Відповідно до сертифікату №17/03-4/532 від 09.06.2023 наданого на лист №1689 від 08.05.2023, Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, неможливість відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі через масове повне та часткове знищення магазинів та товарів постачальників, відсутність доступу до магазинів внаслідок тимчасової окупації територій України і активних бойових дій в регіонах, де знаходяться магазини ТОВ "ДІЄСА", повне знищення основного товарного складу підприємства у с. Квітневе Броварського р-ну Київської обл. внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл); Товариству з обмеженою відповідальністю "Дієса", щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: виконання зобов'язань відповідно до п.3.5 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.11.2017 р. б/н щодо оплати за товар у сумі 1 006 605,83 грн. з ПДВ одночасно і у повному обсязі, у термін: починаючи з 12.03.2022 р., за Договором № 01/11/17 від 01.11.2017 року, укладеним з ТОВ "Торговою групою "ТНП" у термін починаючи з 12.03.2022. Період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) дата настання: 12.03.2022; дата закінчення: тривають на 09.06.2023.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч.4 ст. 219 Господарського кодексу України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов'язань, ні для звільнення від їх виконання.
Відповідно до діючого законодавства України обставина непереборної сили звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Так, предметом позову у справі № 910/6822/23 є виключно стягнення основного боргу, жодних штрафних санкцій позивачем заявлено до стягнення з відповідача не було.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували об'єктивну неможливість виконання відповідачем зобов'язань зі сплати заборгованості за Договором у розмірі 544 256,46 грн, станом на момент розгляду даної судової справи як судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, стосовно доводів відповідача щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили засобами електронного зв'язку на адресу: reznichenkoa@tnp.com.ua, суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази належності вказаної електронної адреси ТОВ "ТГ "ТНП".
Також відповідач посилався в апеляційній скарзі на настання форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.
Проте, вказані доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Однак, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання позичальника (сплату грошових коштів за Договором), тоді як доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що настання форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов'язання (зокрема, від сплати неустойки, відшкодування збитків тощо), а не від обов'язку виконати саме основне зобов'язання, що зазначалось вище.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про відсутність обов'язку з виконання зобов'язань за Договором у зв'язку з наявністю обставин непереборної сили.
Враховуючи наведене, оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором у загальному розмірі 544 256,46 грн. підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав жодних більш вірогідних доказів в спростування факту наявності спірної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення 544 256,46 грн, в зв'язку із чим позов у цій частині підлягає задоволенню. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. В решті вимог позивача щодо стягнення 12 900,00 грн. суд першої інстанції вірно відмовив у їх задоволенні.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення 544 256,46 грн. основного боргу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6822/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6822/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/6822/23 повернути Господарському суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 15.04.2024.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
О.В. Агрикова