Справа № 947/12312/24
Провадження № 1-кс/947/5348/24
17.04.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, без дітей, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеса надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Згідно вказаного клопотання вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024160000000428 від 04.04.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаний із порядком обігу бойових припасів, передбаченим Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом МВС України від 21.08.1998 року № 622 та положенням Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року № 2471-ХІІ, а також усвідомлював, що відповідно до Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про дозвільну систему» від 12.10.1992 року № 576, вогнепальна зброя відносяться до предметів, на які поширюється дозвільна система, та право на володіння вогнепальною зброєю, і умови її придбання, носіння, зберігання та збуту визначаються в порядку, встановленому законодавством України. Також був обізнаний із положеннями Розділу ІХ Кримінального кодексу України, яким передбачено кримінальну відповідальність за злочини проти громадської безпеки.
На порушення вище наведених вимог законодавства ОСОБА_4 вчинив умисний злочин проти громадської безпеки, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливі мотиви та злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, незаконно придбав у невстановлених осіб автомат АКС-74 НОМЕР_1 року випуску з № НОМЕР_2 , який зберігав за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 16.04.2024 приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, домовився про зустріч з метою збуту останньому вогнепальної зброї.
16.04.2024, приблизно о 14 год. 15 хв. ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів, шляхом збуту вогнепальної зброї, переніс автомат АКС-74 НОМЕР_1 року випуску з № НОМЕР_2 на ділянку місцевості поблизу будинку АДРЕСА_2 та незаконно збув його
ОСОБА_7 за грошові кошти у сумі 1500 доларів США.
В той же день, після проведеної оперативної закупки, ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам поліції придбані у ОСОБА_4 предмети, а ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
16.04.2024 о 14 год. 25 хв. ОСОБА_4 , фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
16.04.2024 ОСОБА_4 , повідомлений про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували та просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або особистої поруки, обґрунтовуючи свої доводи тим, що ОСОБА_8 вину визнає, має захворювання яке може перешкоджати можливості перебування в слідчому ізоляторі, а його стан зможе погіршитись.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозра ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами зокрема: Протоколом допиту та додаткових допитів свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; Протоколом огляду від 16.04.2024;Протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об'єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню № 12024160000000428 від 04.04.2024 року відносно ОСОБА_4 ..
Слідчий суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_4 мають місце процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, а оскільки Одеська область межує з Республікою Молдовою, підозрюваний може незаконного залишити територію України, так як усвідомлює, що санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років; При цьому слідчий суддя враховує, що підозрюваний підозрюється у реалізації автоматичної вогнепальної зброї. Водночас, підозрюваний не працює та не має власної сімї, законних джерел доходів.
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки у зв'язку з врученням підозрюваному копій матеріалів, останній володіє інформацією про анкетні дані вказаних осіб. Крім того станом на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено та не допитано всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи не під вартою, може здійснювати вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів чи відмову від них;
- продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом вогнепальної зброї, оскільки останньому відомі шляхи придбання вказаних предметів, а також у ОСОБА_4 наявне коло постійних «покупців. Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний не має офіційних джерел доходів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту не зможуть забезпечити усунення встановлених ризиків, через те, що ОСОБА_4 зможе покинути місце проживання та територію України, а також спілкуватися із іншими свідками провадження за допомогою електронних засобів зв'язку, а також здійснювати вплив іншим чином.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може негативно вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаному ризику застосування до підозрюваного більш м'яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, згідно ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у більш великому розмірі ніж визначено для особи підозрюваної у скоєнні тяжкого злочину, відповідно вимог ст.183 ч.3 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального злочину у сфері незаконне поводження зі зброєю в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 181, 183, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 12.06.2024 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених КПК України в розмірі 150 (сто п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 200 (чотириста п'ятдесяти чотири тисячі двісті) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 12.06.2024 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому вінзареєстрований та проживає, тобто с. УсатовеОдеського району Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які на даний час встановлюються;
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинувачуваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1