Дата документу 16.04.2024
Справа № 501/987/24
2/501/884/24
16 квітня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача ОСОБА_2
третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
учасники справи в судове засідання не з'явились
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 13.03.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, згідно якого просить суд:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Новонежино Шкотовського району Приморського краю, громадянки України відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Іллічівськ Одеської області та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Одеса;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , уродженки с.Новонежино Шкотовського району Приморського краю, громадянки України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , уродженця м.Іллічівськ Одеської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян, на кожну дитину починаючи з дня звернення до суду та до повноліття доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- з 01 березня 2026 року стягувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , уродженки с. Новонежино Шкотовського району Приморського краю, громадянки України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , уродженця м.Іллічівськ Одеської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян до повноліття доньки , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позов обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.07.2007.
Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Позивач вказує в позові, що діти проживають з позивачем та знаходяться на його повному утриманні та самостійному вихованні.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі № 501/796/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 28 липня 2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №964. Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 за адресою постійного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , шляхом відібрання сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , без позбавлення батьківських прав.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21.09.2023 по справі №501/3578/23 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньою донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позивач стверджує в позові, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, самоусунулася від виховання дітей, не спілкується з дітьми, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться дітьми, їх здоров'ям, розвитком. Тобто вона свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідач відзиву (пояснень) на позов не надала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач в позовній заяві просив суд справу розглянути у його відсутність (а.с.6).
Відповідач до суду не з'явилася, надала заяву (а.с.42), в якій визнала позовні вимоги в повному обсязі, просила розглянути справу за її відсутності.
Представник третьої особи до суду не з'явився, був належним чином сповіщений про судовий розгляд справи.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статями 206, 207 цього Кодексу.
Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 28.07.2007, який розірвано рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2023, що підтверджується копією рішення (а.с.16-19).
Від шлюбу у сторін народився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18 грудня 2012 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис №871 (а.с.14) та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 08 квітня 2008 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Іллічівського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис №197 (а.с.15).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 14.03.2023 по справі 501/796/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 28 липня 2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис №964. Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 за адресою постійного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , шляхом відібрання сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6 у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , без позбавлення батьківських прав (а.с.16-19).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21.09.2023 по справі №501/3578/23 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) самостійно виховує та здійснює догляд за неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньою донькою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.20-21).
В матеріалах справи є копія нотаріально засвідченої заяви відповідача ОСОБА_2 , в якій вона надає згоду щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.27).
V. Оцінка Суду.
А. Щодо позбавлення батьківських прав.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для Суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому "якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідачів на сімейне життя, Суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
- кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи;
- при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачів має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Так само, Суд знаходить, що втручання у право відповідача спрямоване на захист „прав і свобод" неповнолітнії дітей.
Тобто, в даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.
Судом за обставинами справи встановлено, що відповідач практично участі у вихованні дітей не приймає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, що свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Вказані обставини, виходячи із положень статей 164-167 СК є підставою для позбавлення батьківських прав.
Проте, в цій ситуації Суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і чи не має в данному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").
Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі „Мамчур проти України".
Повертаючись до обставин даної справи та оцінюючи проблему забезпечення як найкращих інтересів дітей, Суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дітей, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
В ситуації, що розглядається розлучення відповідача з дітьми відбулось.
В матеріалах справи є копія нотаріально засвідченої заяви відповідача ОСОБА_2 , в якій вона надає згоду щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.27).
В ході розгляду справи відповідач не продемонструвала Суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дітьми, навпаки надала до суду заяву про визнання позову у повному обсязі, і в такій ситуації на думку Суду без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов'язків.
Також, важливим для Суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між нею і дітьми не зміняться в бік розлучення батьків з дітьми, які разом не проживають.
Так само, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про неповнолітніх дітей, що як наслідок буде сприяти захисту інших прав дитини.
Отже, Суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам неповнолітніх дітей і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію прав дітей.
Крім того, Суд звертає увагу, що в даній ситуації Судом будуть враховані "інтереси дитини" в широкому розумінні на поняття сім'ї (включаючи біологічних батьків) (стаття 5 Конвенції про права дитини).
Суд повторює, що важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дітей у матері, оскільки вони з нею не проживають протягом тривалого часу, так само даний захід не виключає можливість побачення матері зі своїми дітьми.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідача фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між матір'ю та дітьми.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК (стаття 169) поновити себе у батьківських правах.
В даних правовідносинах Судом були створені передумови для дотримання процедури вирішення питання про втручання в право відповідача в її сімейне життя та при визначенні „якнайкращих інтересів дитини".
Зокрема, враховуючи складність питання, що розглядається було призначено підготовче судове засідання, в яке були викликані всі сторони, була забезпечена участь в розгляді справи органів опіки та піклування, які мали можливість перевірити умови проживання дітей, питання вирішувалось з наданням можливості відповідачу, як висловити свою думку, так і змінити своє відношення до виховання дитини.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування нею своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлена батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку Судом на перше місце ставляться „якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даної особи.
Щодо відсутності в матеріалах даної цивільної справи висновку органу опіки та піклування, суд керується наступним.
Відповідно до ч.ч.4 - 6 ст.19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні батьків з дітьми, він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.
Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Отже, суд відзначає, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).
Суд бере до уваги, що в матеріалах справи є копія нотаріально засвідченої заяви відповідача ОСОБА_2 , в якій вона надає згоду щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.27).
Суд повторює, що в ході розгляду справи відповідач не продемонструвала Суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дітьми, навпаки надала до суду заяву про визнання позову у повному обсязі, і в такій ситуації на думку Суду без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні нею своїх батьківських обов'язків.
Отже, суд доходить до висновку про задоволення позову в частині позбавлення відповідача батьківських пав по відношенню до своїх неповнолітніх дітей.
Б. Щодо стягнення аліментів.
Згідно із частиною другою статті 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Статтею 180 СК передбачений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У зв'язку із чим, відповідно до статті 182 СК, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дітей, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, Суд знаходить підстави для стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян, на кожну дитину починаючи з дня звернення до суду та до повноліття доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також, з 01 березня 2026 року стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст.4, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей. - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Новонежино Шкотовського району Приморського краю, громадянки України відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Іллічівськ Одеської області та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Одеса.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , уродженки с.Новонежино Шкотовського району Приморського краю, громадянки України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , уродженця м.Іллічівськ Одеської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян, на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду з 13 березня 2024 року та до повноліття доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З 01 березня 2026 року стягувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , уродженки с.Новонежино Шкотовського району Приморського краю, громадянки України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , уродженця м.Іллічівськ Одеської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш 50% прожиткового мінімуму відповідної категорії громадян до повноліття доньки , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Іллічівського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко