Справа № 450/1613/18 Провадження № 2/450/721/24
"28" березня 2024 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Ориняк Н.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Друга Львівська державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради
про (предмет позову з урахуванням уточнених позовних вимог):
1.визнати недійсним правочин - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину № 693 18.06.2015 р., в частині відмови ОСОБА_6 від права власності на частку у спільному майні подружжя,
2.визнати недійсним договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1-568, в частині зміни розміру частки у спадщині та поділу спадщини наступного майна: садового будинку АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, та гаража № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на вулиці Любінській, 196 у місті Львові,
3.визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. на ім'я ОСОБА_7 та зареєстровані у реєстрі за:
3.1. № 1-595 про право власності на гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на вулиці Любінській, 196 у місті Львові,
3.2 № 1-593 про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області,
3.3 № 1-591 про право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
4.скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):
• індексний номер 22249229 від 20.06.2015 р. про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га. яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-593, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
• індексний номер 22247981 від 20.06.2015 р. про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-591, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
• індексний номер 22250633 від 20.06.2015 р. про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про на спадщину № 1-595, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
5.визначити, що розмір частки померлого ОСОБА_8 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві спільної сумісної власності подружжя на:
3.2 садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
3.3 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
3.4 гараж № 21 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на АДРЕСА_2 , становить 1/ 4,
6.визначити, що розмір частки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у праві спільної сумісної власності подружжя на:
6.1 садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
6.2 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
6.3 гараж № 21 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на АДРЕСА_2 , становить 1/ 2,
підстава позову (позиція позивача): свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік ОСОБА_6 - ОСОБА_8 . Після його смерті відкрилася спадщина, спадкоємцями за законом на час відкриття спадщини були ОСОБА_6 та двоє синів - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . При спадкуванні майна 18.06.2015 року вищевказаними спадкоємцями укладено договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, в результаті чого садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області та гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований по АДРЕСА_2 перейшов за Договором про зміну про зміну розміру часток у спадщині та поділу спадщини у власність сина спадкодавця - ОСОБА_7 . Даний договір посвідчено нотаріально державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. та реєстровано в реєстрі за № 1-568.
Будівництво вказаних об'єктів здійснювалось ОСОБА_6 та її чоловіком впродовж шлюбних спільними силами та засобами, а тому є об'єктами спільної сумісної власності. При цьому, згідно умов договору від 18.06.2015 р. садовий будинок та гараж в цілому були передані у спадкування ОСОБА_7 без врахування прав ОСОБА_6 на частку у майні. На підставі зазначеного договору ОСОБА_7 державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. 20.06.2015 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані у реєстрі за №№ 1-595, 1-593, 1-591 у спадковій справі № 73 за 2015 рік. Згідно оформлених свідоцтв за рішенням державного реєстратора - державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 22249229 від 20.06.2015 року, індексний номер 22247981 від 20.06.2015 р., індексний номер 22250633 від 20.06.2015 р. Відповідно право власності на вищевказані спірні об'єкти в цілому було зареєстровано за ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер (копія свідоцтва про смерть від 21.11.2017р.). Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається в тому числі з майна, успадкованого сином після смерті свого батька ОСОБА_8 . Садовий будинок АДРЕСА_1 , та гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на вулиці 196 у місті Львові, є спільним майном подружжя, оскільки, набуті ОСОБА_8 (створені) під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 за рахунок спільних коштів та сил подружжя, частки кожного з подружжя у майні не визначені.
Таким чином, ОСОБА_6 при вчиненні правочину про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини піддалася обману з боку іншої сторони правочину - сина ОСОБА_7 , у зв'язку з чим помилилася щодо обставин, які існували на момент вчинення правочину і дані обставини мають істотне значення. Зокрема, має місце невідповідність між внутрішньою волею позивача, яка полягала у розподілі спадкового майна її померлого чоловіка, та її зовнішнім волевиявленням, яке через обман сина ОСОБА_7 та як наслідок помилкове сприйняття обставин правочину виразилось у фактичному незаконному позбавленні ОСОБА_6 будь-яких прав на частину майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя. ОСОБА_6 в силу захворювання очей та інших тяжких захворювань не змогла належно ознайомитись з текстом оспорюваного договору і діяла під впливом обману з боку сина ОСОБА_7 , оскільки довіряла останньому. Позивач була запевнена, що розподіл спадкового майна здійснюється згідно попередньо досягнутих усних домовленостей. Проте ні договору, ні нотаріусом позивачу не було повідомлено, що предмет договору також включає частку у майні, що належить позивачу як дружині померлого та не підлягає спадкуванню.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві.
позиція відповідача: згідно відзиву на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки позов по даній справі було пред'явлено 29.05.2018 року, а ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відтак з моменту смерті одного з подружжя (дати від якої починається відлік позовної давності) та до моменту звернення до суду з вимогою про поділ частки у спільному майні, пройшло більш аніж 3 (три) роки, з огляду на що, підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 268 ЦК України, де прямо вказано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З моменту відкриття спадщини і по даний момент, від Позивача та/або її процесуальних правонаступників не надійшло жодного звернення, скарги, щодо неналежного вчинення нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. нотаріальних дій при відкритті спадщини за фактом смерті ОСОБА_8 , від 24.11.2014 року, при поданні заяви Позивачем та іншими спадкоємцями про прийняття спадщини, при укладенні Договору про зміну розміру часток у спадщині та поділу спадщини, від 18.06.2015 року.
Оскільки з моменту прийняття спадщини оформлення всіх необхідних документів на спадкове майно та укладення з приводу нього Договорів і до даного моменту Позивачем жодним чином не оспорювались дії нотаріуса, з приводу дотримання Наказу Міністерства юстиції України, від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» в процесі супроводу вказаних дій (нотаріального посвідчення підписів, посвідчення правочинів, видання правовстановлюючих документів на нерухоме майно), відтак є очевидним, що її внутрішня воля відповідала волевиявленню, в момент їх вчинення. Це підтверджується тим, що нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. належним чином роз'яснено права і обов'язки сторін Договору про зміну розміру часток у спадщині та поділу спадщини, від 18.06.2015 року та правових наслідків, що він породжує, відтак посилання Позивача на помилку при вчиненні правочину, не може мати місце.
Однак, позивач, як на підтвердження своїх позовних вимог, вказує, що між нею та її сином ОСОБА_7 було досягнути усні домовленості, щодо розподілу спадкового майна, проте не зазнає жодних конкретних відомостей та інформації, яким чином слід було розподілити майно, яких саме домовленостей було досягнути, яким сином ОСОБА_7 ввів її в оману щодо істотних обставин правочину, не наводячи при цьому жодного доказу та конкретного формулювання обставин, в чому проявляється факт введення її в оману, на підтвердження заявлених вимог та аргументів, базуючи свої твердження виключно на припущеннях.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги заперечив та просив у таких відмовити.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог Друга Львівська державна нотаріальна контора: представник в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника.
Третя особа на стороні відповідача орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради: представник в судове засідання не з'явився.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 28.11.2014 року, виданим Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 1032.
Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Після його смерті державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. зареєстровано спадкову справу № 73/2018 на спадкове майно померлого, яке на день його смерті складалося з 1/ 3 частина квартири АДРЕСА_3 , земельна ділянка № НОМЕР_1 (три), площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, земельна ділянка, площею 0,1877 га, яка надана для будівництва житлового будинку, що розташована в селі Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на вулиці Любінській, 196 у місті Львові.
Квартира АДРЕСА_4 належала ОСОБА_8 та членам його сім'ї ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_5 від 02.1994 року виданого Львівською міською адміністрацією. Садовий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого Пустомитівською міською радою Львівської області 15.03.2004 року зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 15.03.2004 року за реєстраційним номером 5080917. Земельна ділянка, площею 0,1877 га, яка надана для будівництва житлового будинку, що розташована в селі Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала спадкодавцю на державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ № 10422 виданого Містківською сільською радою народних депутатів 10.04.1997 року зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 73.
Земельна ділянка № НОМЕР_1 (три), площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, що належала спадкодавцю на державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 050695 виданого Пустомитівською міською радою народних депутатів 24.07.1995 року зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 366. Гараж № 21 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на АДРЕСА_2 , що належав спадкодавцю на підставі довідки № 27 виданої кооперативом індивідуальних гаражів «Аерофлот» міста Львова 19.05.1994 року зареєстрованої Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 27.06.1994 року за номером запису 37 «а» в книзі 1.
З матеріалів спадкової справи №73/2018 до майна померлого ОСОБА_8 27.11.2014 року вбачається, що 17 лютого 2015 року до державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .
18.06.2015 року ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 звернулися до державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.06.2015 року між вищевказаними спадкоємцями укладено договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини за яким спадкоємцям переходить на праві приватної власності наступне майно: ОСОБА_6 - 2/25 (дві двадцять п'ятих) часток у спадщині, що становить - 1/ 3 частина квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 - 47/100 (сорок сім сотих) часток у спадщині що становить земельну ділянку, площею 0,1877 га, яка надана для будівництва житлового будинку, що розташована в селі Містки на території Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_7 - 9/20 (дев'ять двадцятих) часток у спадщині, що становить садовий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на АДРЕСА_2 .
З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 21.11.2017 року, виданого Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 . В день смерті ОСОБА_7 , згідно ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, відкрилась спадщина, в склад якої згідно ст. 1218 ЦК України, увійшло право власності на зазначені вище майнові права.
З матеріалів спадкової справи № 9/2017 до майна померлого ОСОБА_7 , вбачається, що 17.11.2017 року до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Колодій О.Я. із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_6 .
Також, до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Колодій О.Я. 28.03.2018 року звернулася ОСОБА_3 від імені малолітнього сина ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини за законом.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власностіщодо суб'єкта № 11963692 від 20.06.2015 року, земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4623610100:07:000:0232, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663081846236, площею 0,04 га, розташована за адресою АДРЕСА_6 на праві приватної власності належала ОСОБА_7 . Підстава набуття права власності свідоцтво про право на спадщину серія та номер 1-593 виданий 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо суб'єкта № 11962864 від 20.06.2015 року, садовий будинок АДРЕСА_7 на праві приватної власності належав ОСОБА_7 . Підстава набуття права власності свідоцтво про право на спадщину серія та номер 1-591 виданий 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо суб'єкта № 11964782 від 20.06.2015 року, гараж № НОМЕР_2 ряд 8, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 663122046101, розташований за АДРЕСА_2 на праві приватної власності належав ОСОБА_7 . Підстава набуття права власності свідоцтво про право на спадщину серія та номер 1-595 виданий 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О.
17.11.2017 року ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колодій О.Я. Відповідно до Заповіту, померла ОСОБА_6 на випадок її смерті зробила таке розпорядження: все майно, де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті і на що за законом матиме право, в тому числі належний їй на праві приватної власності 2/ 3 (дві третіх) частки квартири АДРЕСА_4 .
З копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 від 16.07.2018 року, виданого Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_6 .
З матеріалів спадкової справи № 03/2018 до майна померлої ОСОБА_6 , вбачається, що 07.08.2018 року до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Ганич Н.І. із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк тривалістю у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною першою статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частинами п'ятою, шостою статті 1273 ЦК України передбачено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Згідно із частиною другою статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина п'ята статті 1274 ЦК України). Аналогічні положення містяться у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування.
Частиною 1 ст.1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно зі ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Закон не містить вичерпного переліку підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7).
У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 (провадження №61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
Разом з тим, у книзі 6 ЦК України «Спадкове право» визначений ще один спосіб захисту спадкових прав - це внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Згідно ч.1 ст.1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч.2 ст.1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.
При цьому слід враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13 листопада 2019 року (судова справа №758/5329/15, провадження №61-18376св18), згідно якої, передбачений статтею 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце у разі, коли відсутня згода спадкоємців на внесення змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності згоди спадкоємців на внесення змін до свідоцтва.
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину регулюється статтею 1300 ЦК України та є самостійним способом захисту.
Звернувшись до суду з вимогою про скасування свідоцтва про спадкування за законом, що видане на користь ОСОБА_7 на гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія", садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради, представник ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_6 в силу захворювання очей та інших тяжких захворювань не могла належно ознайомитись з текстом оспорюваного договору і діяла під впливом обману з боку сина ОСОБА_7 оскільки довіряла останньому. ОСОБА_6 була запевнена, що розподіл спадкового майна здійснюється згідно попередньо досягнутих усних домовленостей.
Отже, підставою для скасування свідоцтва про право на спадщину, позивач та її представник вважають незаконність договору про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, через те, що ОСОБА_6 , була введена в оману, внаслідок чого допустила помилку при укладенні вищевказаного договору.
З моменту укладення Договору про зміну розміру часток у спадщині та поділу спадщини від 18.06.2015 року і до дня звернення позивача до Пустомитівського районного суду, остання не заявляла жодних претензій з приводу введення її в оману, невідповідності її внутрішній волі зовнішньому волевиявленню, що були наслідком дій її сини ОСОБА_7 , в результаті вчинення яких вона помилилася, щодо істотних умов правочину та інших обставин, які мають значення при його вчиненні.
Згідно ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
Згідно п. 3.4. Наказу Міністерства юстиції України, від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» при посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз'яснює сторонам зміст статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності і або права користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно Наказу Міністерства юстиції України, від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» приймаючи від спадкоємців заяву про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їх право на відкликання такої заяви протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України.
Отже, виходячи з норм законодавчих актів, нотаріус роз'яснює спадкоємцям зміст їхніх прав при відкритті спадщини, в момент подачі ними заяви про прийняття спадщини, в тому числі роз'яснює право спадкоємців відкликати таку заяву протягом строку.
Окрім того, на нотаріуса покладений обов'язок роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, в тому числі при посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.
З моменту відкриття спадщини і по даний момент, від Позивача та/або її процесуальних правонаступників не надійшло жодного звернення, скарги, щодо неналежного вчинення нотаріусом Другої Львівська державна нотаріальна контора Щебивовк О.О. нотаріальних дій при відкритті спадщини за фактом смерті ОСОБА_8 , від 24.11.2014 року, при поданні заяви Позивачем та іншими спадкоємцями про прийняття спадщини, при укладенні Договору про зміну розміру часток у спадщині та поділу спадщини, від 18.06.2015 року.
Оскільки з моменту прийняття спадщини оформлення всіх необхідних документів на спадкове майно та укладення з приводу нього Договорів і до даного моменту Позивачем жодним чином не оспорювались дії нотаріуса, з приводу дотримання Наказу Міністерства юстиції України, від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» в процесі супроводу вказаних дій (нотаріального посвідчення підписів, посвідчення правочинів, видання правовстановлюючих документів на нерухоме майно), відтак є очевидним, що її внутрішня воля відповідала волевиявленню, в момент їх вчинення. Це підтверджується тим, що нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. належним чином роз'яснено права і обов'язки сторін Договору про зміну розміру часток у спадщині та поділу спадщини, від 18.06.2015 року та правових наслідків, що він породжує, відтак посилання Позивача на помилку при вчиненні правочину, не може мати місце.
Однак, згідно абз. 4 п. 19 ППВС України, від 06.11.2019 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Відтак, встановлено, що нотаріус належним чином роз'яснив обсяг прав особи в момент вчинення оспорюваного правочину. Позовної заяви про визнання правочину недійсним з підстав не можливості керуватися своїми діями та/або усвідомлювати їх не надходило - це свідчить що позивач могла усвідомлювати та керувати своїми діями в момент вчинення оспорюваного нею правочину. Відповідно бажала настання наслідків, що він породжує.
Отже, належний стан здоров'я особи та належне роз'яснення нотаріусом прав та обов'язків за правочином свідчить, що остання бажала настання наслідків, які він породжує, відтак не є підставою для визнання правочину недійсним.
Позивачем не заперечується, що при нотаріальному посвідченні договору про зміну розміру часток у спадщині та поділу спадщини, від 18.06.2015 року та в процесі відкриття спадкової справи за фактом смерті ОСОБА_8 , нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. було дотримано вимог законодавства, щодо порядку вчинення нотаріальних дій. Отже, в такому випадку, посилання Позивача на помилку в істотних умовах правочинів, що неї вчинялися, може мати місце тільки внаслідок власного недбальства чи неправильного їх тлумачення, оскільки зміст прав та обов'язків, що випливає таких правочинів, був в повному обсязі, роз'яснений його сторонам нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О.
Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору як правочину, що вчинений під впливом обману в порядку ст.203 ЦК України слід зазначити наступне.
За змістом статей 203, 1215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.
Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Отже, підставою для визнання правочину недійсним є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Суб'єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. До відповідних правових висновків дійшов і Верховний Суд України у постанові від 29 квітня 2014 р. у справі № 3-11гс14.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, в даному випадку позивач.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.
Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по- перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 17 лютого 2022 року у справі № №307/3807/19.
Однак, ОСОБА_6 , як на підтвердження своїх позовних вимог, вказує, що між нею та її сином ОСОБА_7 було досягнути усні домовленості, щодо розподілу спадкового майна, проте не зазначає жодних конкретних відомостей та інформації, яким чином слід було розподілити майно, яких саме домовленостей було досягнути, яким сином ОСОБА_7 ввів її в оману щодо істотних обставин правочину, не наводячи при цьому жодного доказу та конкретного формулювання обставин, в чому проявляється факт введення її в оману, на підтвердження заявлених вимог та аргументів, базуючи свої твердження виключно на припущеннях.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже посилання ОСОБА_6 на невиконання ОСОБА_7 усних домовленостей, аргументація якого вичерпується, виключно зазначенням про «нібито» існування «якихось» усних домовленостей, які містили інші умови з приводу розподілу майна при цьому не зазнаючи, яких конкретно умов було досягнено, в процесі усних домовленостей, не може братися до уваги судом, так як перш за все, це слід розцінювати, з процесуальної токи зору, як припущення Сторони по справі, а з дійсних обставин, як зазначення відомостей, що не відповідають дійсності та реальному стану речей.
Стосовно покликань позивача, щодо неможливості ознайомлення з текстом укладених правочинів, з причин хвороби очей та інших тяжких захворювань, суд зазначає наступне:
Статтею 225 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Частиною 1 даної статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом лих осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Пунктом 16 ППВС України, від 06.11.2019 року № 9 «Про судову практику розгляду справ шо визнання правочинів недійсними» конкретизовано, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Відтак, норми цивільного законодавства, передбачають можливість заінтересованої сторони оспорити правочин та визнати його недійсним у випадку, якщо в момент його вчинення особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
З долучених до матеріалів справи виписки з медичних карток Позивача, не вбачається, |що остання страждала на хронічні хвороби, які б могли вплинути на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними. Адже, виключно, психічні захворювання можуть стати на заваді особі, при вчиненні правочину, що підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки нотаріус, в момент його вчинення Сторонами роз'яснює останнім зміст прав та обов'язків, що такий правочин породжує.
Окрім, цього, всі перечисленні симптоми захворювань Позивача, вона відвідувала саме в момент вчинення правочину. Аналізуючи симптоми захворювань позивача, які проявляються в фізичній слабкості, проблем із стравоходом та, подекуди, зором (однак не сліпоту, а виключно затруднення рухів очних яблук), порушення нормальної роботи серця не є психічними розладами здоров'я, які б могли вплинути на усвідомлення особою своїх дій та можливість керуватися ними.
Що стосується інших вимог позивача, суд зазначає, що ці вимоги є похідними від первісних позовних вимог, а тому не підлягають до задоволення.
Щодо решти доводів сторін суд вважає за необхідне відзначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Отже, підсумовуючи наведене, слід відзначити, що в ході розгляду справи встановлено, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.
06.10.2020 року правонаступник позивача звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, у якій зазначив нову позовну вимогу, а саме: «визнати недійсним правочин - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину №693 від 18.06.2015 р. в частині відмови ОСОБА_6 від права власності на частку у спільному майні подружжя».
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У Постанові від 27 червня 2018 року (справа № 910/18802/17) Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв [клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.
Тобто, ЦПК України передбачає лише право позивача подати заяву про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а не заяву про уточнення позовних вимог. При цьому має бути дотриманий строк звернення до суду з відповідною заявою до закінчення підготовчого засідання. Верховний Суд в постанові у справі № 2-5775/10 від 05 грудня 2018 року зазначив: «Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог - це зміна позивачем ціни первісно заявлених вимог».
Отже, для розгляду нової позовної вимоги, а саме: «визнання недійсним заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину №693 від 18.06.2015 р. у частині відмови ОСОБА_6 від права власності на частку у спільному майні подружжя» правонаступник Позивача повинен звернутися до суду з новою позовною заявою.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практика розгляду судами вільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Тобто, ОСОБА_6 подаючи заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, засвідчила лише відповідні обставини, але не вчиняла правочину в розумінні ст. 202 ЦК України, що призвів до зміни черги спадкування. Дана заява має довільну форму та формальний характер і лише підтверджує факт видачі свідоцтва про право на спадщину. Відтак застосовування правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону є неможливим.
Правонаступник Позивача у заяві про уточнення позовних вимог від 06.10.2020 року зазначає, що мав місце обман з боку сина ОСОБА_7 , однак не надає жодних доказів:
Відповідно до ч. ст. 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд України у постанові від 01.08.2018 року у справі № 445/1011/17 зазначає, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Про це також вказується в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про знання правочинів недійсними», на який посилається Правонаступник Позивача у своїй заяві від 06.10.2020 року, однак ніяких доказів не надає.
Отже, обґрунтування правонаступника позивача є неналежним та без врахування норм законодавства України та правозастосовної діяльності. Окрім того, правонаступник позивача доводить, що ОСОБА_6 була введена в оману та помилилася, одночасно, щодо того ж самого «правочину» - подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.
Однак, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що таке клопотання не підлягає до задоволення, оскільки за змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим; у разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першоюст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, пояснень свідків.
За приписами ст.ст.12,13,81 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Саме така позиція знаходить своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3
про (предмет позову з урахуванням уточнених позовних вимог):
1. визнати недійсним правочин - заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину № 693 18.06.2015 р., в частині відмови ОСОБА_6 від права власності на частку у спільному майні подружжя,
2. визнати недійсним договір про зміну розміру частки у спадщині та поділу спадщини, укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1-568, в частині зміни розміру частки у спадщині та поділу спадщини - наступного майна: садового будинку АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, та гаража № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на вулиці Любінській, 196 у місті Львові,
3. визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. на ім'я ОСОБА_7 та зареєстровані у реєстрі за:
3.1. № 1-595 про право власності на гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на вулиці Любінській, 196 у місті Львові,
3.2. № 1-593 про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області,
3.3. № 1-591 про право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського гону Львівської області у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
4. скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):
• індексний номер 22249229 від 20.06.2015 р. про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га. яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-593, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
• індексний номер 22247981 від 20.06.2015 р. про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-591, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
• індексний номер 22250633 від 20.06.2015 р. про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на гараж № НОМЕР_2 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів «Аерофлот», що розташований на АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про на спадщину № 1-595, виданого 20.06.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О. у спадковій справі № 73 за 2015 рік,
5. визначити, що розмір частки померлого ОСОБА_8 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у праві спільної сумісної власності подружжя на:
5.1 садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
5.2 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
5.3 гараж № 21 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на АДРЕСА_2 , становить 1/ 4,
6. визначити, що розмір частки ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у праві спільної сумісної власності подружжя на:
6.1 садовий будинок АДРЕСА_1 на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
6.2 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0400 га, яка надана для ведення садівництва, що знаходиться в садівничому товаристві "Вікторія" в селі Наварія на території Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, становить 1/ 2;
6.3 гараж № 21 ряд 8 в спілці співвласників індивідуальних гаражів "Аерофлот", що розташований на АДРЕСА_2 , становить 1/ 2, стягнути судові витрати, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 05.04.2024 року.
Учасники справи: ОСОБА_1 , АДРЕСА_8 ; ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 ; Друга Львівська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02899387, м. Львів, вул. Степана Бандери, буд. 3; орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056121, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 85.
СуддяЄ. О. Данилів